Вивчення та аналіз проблеми занедбаності молодших школярів як наукової проблеми сприяє глибокому розкриттю особливостей, специфіки розвитку даної проблеми в психолого-педагогічній літературі, розкриття її сутності через погляди, дослідження, досвід роботи відомих педагогів та психологів.
Особливо ціннісним і ґрунтовним є досвід роботи педагогів-новаторів, який містить теоретичне і практичне обґрунтування явища неуспішності в початковій школі.
Важливу роль в організації процесу навчання в масовій школі початкової ланки освіти відіграє врахування психолого-педагогічних особливостей педагогічної занедбаності молодших школярів. Саме врахування цих вимог полегшуватиме навчання учням, а також сприятиме включенню у навчальну діяльність не лише встигаючих учнів, а й тих, які відчувають певні труднощі в навчанні. Так, як проблема педагогічної занедбаності школярів полягає у несформованості особистості учня як суб’єкта навчальної діяльності чимала роль педагогів і психологів зосереджена щодо визначення причин, що спричиняють явище неуспішності в сучасній школі, яке обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Розвиток особистості учня, вплив навколишнього середовища, вади розумового розвитку, непідготовленість до шкільного життя, навчання та виховання в сім’ї - все це так чи інакше впливає на рівень успішності дітей, на формування теоретичних знань з певних предметів, а також умінь і навичок практичної реалізації набутих знань.
Кожна з причин, що викликає занедбаність школяра в процесі навчання відображає певні підходи щодо її подолання. Тому й знання конкретних причин сприятиме ефективній організації навчання з врахуванням ступеня педагогічної занедбаності.
Теоретико-методичні засади подолання дидактичної занедбаності учня полягає в обґрунтуванні та аналізі конкретних шляхів її подолання, суть яких полягає у педагогічній профілактиці, педагогічній діагностиці, педагогічній терапії та виховній дії. Розробка конкретних шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу полягає у створені сприятливих умов для навчання, виховання невстигаючих учнів.
Чимало уваги в педагогічній літературі звернено щодо використання індивідуального та диференційованого підходів у подоланні педагогічної занедбаності, ефективність яких зазначалась нами в ході проведення експериментального дослідження.
Формулювання робочої гіпотези нашого дослідження вимагало визначення ефективності запропонованих дидактичних умов подолання педагогічної занедбаності шляхом формування пізнавального інтересу в невстигаючих учнів. Важливо сформувати цікавість вивчити хоча б один навчальний предмет. Знання без інтересу - це формальні знання, це знання, які безсистемні, які не будуть основою для "надбудови" нової системи знань в процесі вивчення певних навчальних предметів.
Наслідком навчально-виховного процесу повинен бути глибокий внутрішній пізнавальний інтерес. Тому в процесі навчання поряд із формуванням знань, умінь і навичок слід особливу увагу звертати на розвиток особистості. Немає пізнання - людина не формується як особистість. Навчання передує розвитку. Воно використовує дані розвитку. Як результат, потрібно створювати на уроках можливості для вияву різних якостей особистості школяра, заглиблюючись у внутрішній світ дитини із фіксацією змін її почуттів, емоцій і прагнень, а не лише успішності.
В ході дослідження проблеми педагогічної занедбаності ми дійшли до наступного висновку: ця проблема є досить поширеним явищем початкової школи. Для її успішного вирішення слід враховувати дані дидактики, психології, практики шкільного навчання. Використання провідних методик, що направлені на подолання педагогічної занедбаності сприяють вирішенню даної проблеми в сучасній школі.
1. Абасов З. Эта вечная проблема - неуспеваемость // Директор школы - № 2 - С.22-28.
2. Агапова І. Подолати неуспішність // Завуч. - 2003. - Березень. - № 7. - С.4-5.
3. Актуальні питання дидактики. - К.: Вища школа, 1974.
4. Актуальные вопросы формирования интересов в обучении / Под ред.Г.И. Щукиной. - М.: Просвещение, 1984.
5. Амонашвили Ш.А. Единство цели. - М.: Просвещение, 1987. - 264с.
6. Амонашвили Ш.А. Личносно-гуманная основа педагогического процесса. - М.: Просвещение, 1990. - 300с.
7. Андрющенко Т.Ю., Карабаева Н.В. Коррекция психологического развития младших школьников на начальном этапе обучения // Вопросы психологии. - 1993. - № 1. - С.44-53.
8. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М.: Ось-89, 1998. - 224 с.
9. Бабанский Ю.К. Об изучении причин неуспеваемости школьников / Советская педагогика. - 1972. - № 1.
10. Бабанский Ю.К. О причинах неуспеваемости школьников и путях её предупреждения. - Ростов-на-Дону, 1972.
11. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. - М.: Просвещение, 1982. - 320 с.
12. Бабанский Ю.К. проблемы повышения эффективности педагогических исследований: Дидактический аспект. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.
13. Бардин К.В. Если ваш ребёнок не хочет учиться. - М.: Знание, 1980. - 94 с
14. Бардин К.В. Как научить детей учиться. - М.: Знание, 1970. - 115 с.
15. Бастун Н. Причини невстигання першокласників // Психологія. - 2002. - № 33. - С.16-18.
16. Бессонова Т. Застосування методів практичної психокорекції у системі психологічно-педагогічного захисту соціально-занедбаних дітей і підлітків // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2002. - № 6. - С.310-316.
17. Блонский П.П. Школьная неуспеваемость. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение, 1961.
18. Боденко Б.Н. Выявление некоторых причин трудностей в учение. Научно-практические проблемы школьной психологической службы. - М.: Просвещение, 1987.
19. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М., 1968.
20. Боднар В.І. Вчителю про дітей, які мають труднощі в навчанні // Початкова школа. - 1995. - № 10-11. - С.6-9.
21. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении // Советская педагогика. - 1965. - № 7. - С.6-8.
22. Васьківська С.В. Навчати вчитися або як допомагати молодшому школяреві в навчанні // Початкова школа. - 1994. - № 6. - С.10-12.
23. Вахрушев С.В. Психодиагностика трудностей в обучении учителями начальных классов. - М.: Педагогика, 1995.
24. Венгер Л. Трудные дети // Дошкольное воспитание. - 1996. - № 1. - С.66-73.
25. Верцинская А.Н. Индивидуальная работа с учащимися. - М.: Народное образование, 1983. - 143 с.
26. Виноградова-Бондаренко. Організація індивідуального навчання сільських школярів із зниженими здібностями // Управління школою. - 2004. - № 25-26. - С.25-26.
27. Вихрущ В.О. Методичні рекомендації до написання дипломних та випускних робіт. - Тернопіль, 2001. - 224 с.
28. Гельмонт А.М. О причинах неуспеваемости и путях её преодоления. - М., 1954.
29. Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання. - М., 1954.
30. Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання. - М., 1963.
31. Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся в общеобразовательной школе: Начальное и среднее звено. - К., 1994.
32. Гильбух Ю.З. Психолого-педагогические основы индвидуального подхода к слабоуспевающим ученикам: Пособие для учителей классов выравнивания. - К., 1985.
33. Громицкая А.С. Научить думать и действовать. - М.: Просвещение, 1991.
34. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под ред. Б.П. Есипова. - М.: АПН, 1957. - 519 с.
35. Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе. - М.: АПН, 1960. - 450 с.
36. Демиденко В.К. Виховання інтересу в учнів до навчання. - К.: Знання, 1978. - 342 с.
37. Дощицина З.В. Оценка степени готовности детей к обучению в школе в условиях разноуравневой дифференциации. - М., 1994.
38. Дубровина А.Г. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. - М.: Педагогика, 1991. - 230с.
39. Ефимова Н.В. Диагностика и коррекция мотивации учения у дошкольников и младших школьников. - М.: Педагогика, 1991.
40. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. - М.: Педагогика, 1982. - 160 с.
41. Ілляшенко Т. Чому їм важко вчитися? Діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів. - К.: Початкова школа, 2003. - С.61-63.
42. Кириленко Г.А., Ілюхіна О.О. Психологічна характеристика причин неуспішності молодших школярів // Рідна школа. - 1992. - № 2-4. - С.11-13.
43. Калмикова З.И. Проблема преодоления неуспеваемости глазами психолога. - М.: Знание, 1982. - 95 с.
44. Кравець Н. Засвоєння знань дітьми, які мають труднощі у навчанні // Психолого-педагогічний практикум. - 2003. - №12. - С.7-10.
45. Костромина С.М. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М.: Ось-89, 1998. - 224с.
46. Кузьма М.І., Талапканин М.І. Основи психодіагностики розвитку молодшого школяра // Психолого-педагогічний практикум. - 2003. - №110. - С.8-12.
47. Кучерява Г. Важкі діти // Шкільний світ. - 2001. - № 39. - С.5-6.
48. Лисенкова С.М. Когда легко учиться. - М.: Просвещение, 1989. - 154с.
49. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность в учебной деятельности. - М.: Просвещение. - 1968. - 456с.
50. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / За ред. Савченко О.Я. - К.: Радянська школа, 1990. - 100 с.
51. Локалова Н.П. Как помочь слабоуспеваемому ребёнку. - М.: Ось-89, 2005. - 96 с.
52. Лукоенов К.Е. Если вашему ребёнку трудно учиться. - М.: Знание, 1980. - 84 с.
53. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.: Педагогика, 1990. - 128 с.
54. Менчинская Н.А. Краткий обзор состояния проблемы неуспеваемости школьников / Под ред. Н.А. Менчиской. - М.: Педагогика, 1971. - С.8-31.
55. Морозова Н.Г. О позитивном интересе. - М.: Педагогика, 1979.
56. Мурачковский Н.И. Як попередити неуспішність школярів. - Мінськ: Народна освіта, 1977. - 425с.
57. Мурачковский Н.И. Типы неуспевающих школьников. - М: Просвещение, 1971. - 168с.
58. Обучение и развитие. / Под ред. Л.В. Занкова. - М.: Педагогика, 1994.
59. Овчаров Р.В. Взаимодействие семьи, детского сада и школы в предупреждении педагогической запущенности детей. - М.: Педагогика, 1994.
60. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. - М.: ТЦ Сфера, 1996. - 240 с.