Під труднощами навчальної діяльності молодших школярів С. Костроміна розуміє [45, с.128]:
пропуск букв у письмових роботах;
орфографічні помилки, при знанні правил;
неуважність;
труднощі при розв’язанні математичних завдань;
труднощі при переказі тексту;
невміння правильно та раціонально організовувати навчальний час у поєднанні з поза навчальною діяльністю;
невміння виділяти головне та суттєве при засвоєнні нового матеріалу;
трудності у виконанні завдань творчого характеру, які вимагають застосування знань у нових, незвичних умовах.
Характеризуючи педагогічну занедбаність молодших школярів зазначимо, ознаки відставань, що проявляються у навчальних предметах, які вимагають творчої діяльності та активності.
Учень не може сказати в чому полягає трудність завдання, охарактеризувати план його вирішення, розв’язати це завдання самостійно чи відповісти на запитання вчителя, щодо виконання, що нового він дізнався із нього.
Учень не задає запитань по суті того, що вивчається, не працює з додатковими джерелами із метою пошуку цікавої, ще не вивченої інформації.
Школяр не активний і відволікає свою увагу в ході пояснення нового матеріалу чи закріплення раніше вивченого.
Не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіхи та невдачі, не може дати оцінку власних дій, вчинків.
Учень не може пояснити мету виконаної ним вправи, навести приклад, зробити певні узагальнення. Не перевіряє отримані ним результати та хід виконання роботи.
Не може відтворити визначень, понять, правил, відійти від готового тексту, щоб висловити власну думку.
Системою показників успішності є:
по-перше: робити хоча б один опосередкований висновок, комбінувати наявні знання, уміння та навички при набутті нових знань;
по-друге: застосовувати нові знання, уміння і навички до невідомої ситуації, комбінуючи, формулюючи певні узагальнення, висновки;
по-третє: прагнути знань теоретичного характеру, до самостійного пошуку необхідної інформації;
по-четверте: активно долати труднощі в процесі навчання;
по-п’яте: прагнути оцінки власних досягнень в навчальній діяльності.
Критеріями оцінки педагогічної занедбаності молодших школярів є [60, с.101-102]:
характер динаміки занедбаності (кількісна, інтегративна);
вираженість ознак занедбаності (нерозвиненість соціально-комунікативних якостей, низька здібність до оволодіння соціальних ролей);
загальна неуспішність;
рівень середовища адаптації (сім’я, школа, дошкільний заклад тощо);
рівень оволодіння соціально-значущою діяльністю (рольова гра, навчання).
Отже, педагогічна занедбаність - це стан, який протилежний розвитку, освіті, навчанню, а це: відсутність необхідного запасу знань, слабке оволодіння способами і прийомами їх набуття, а отже, як наслідок - неуспішність у навчанні. Важливо звернути увагу на явище педагогічної занедбаності з врахуванням специфіки даної проблеми. І саме систематичність у вивченні та вирішенні завдань неуспішності - ось першочергове завдання шкільної освіти, зокрема дидактики. Усю сутність педагогічної занедбаності слід розглядати в єдності всіх ознак, причин, явищ, критеріїв, форм її прояву в навчанні.
Таким чином, педагогічна занедбаність виникає там, де не створюються умови для повноцінного розвитку та індивідуалізації кожної особистості молодшого школяра: оточуюче середовище, а це перш за все, батьки і вчителі, в значній мірі, впливають на рівень навчання, успішності учнів, - на формування особистості дитини як суб’єкта навчально-виховного процесу.
Важливо допомагати кожному реалізувати себе в різних видах діяльності, враховуючи принципи індивідуалізації та врахування вікових особливостей кожного учня.
На відміну від того, що проблема педагогічної занедбаності є не досить вивченою, все ж чимало досягнень зроблено при визначенні конкретних шляхів її подолання в процесі навчання молодших школярів.
Сучасна дидактика щодо подолання занедбаності пропонує такі шляхи її усунення:
педагогічна профілактика;
педагогічна діагностика;
педагогічна терапія;
виховна дія.
Розглянемо ці шляхи більш детально.
Педагогічна профілактика - це система попередніх заходів, пов’язаних із усуненням зовнішніх причин, факторів і умов, що викликають певні недоліки в розвитку дітей. Це пошуки оптимальних педагогічних систем, в тому числі використання активних форм і методів навчання, нових педагогічних технологій, проблемного та програмованого навчання, інформатизація педагогічної діяльності. Ю. Бабанським для такої профілактики була запропонована концепція оптимізації навчально-виховного процесу [60, с.117].
Загальні принципи профілактики та корекції педагогічної занедбаності школярів згідно даної концепції [60, с.117]:
Комплексний підхід до діагностики, оптимізації і корекції.
Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей і специфіки розвитку у них занедбаності.
Орієнтація на гармонізацію розвитку особистості.
Єдність і взаємодоповнюваність психологічних і педагогічних методів.
Диференційований підхід.
Рання профілактика занедбаності безпосередньо пов’язана з якістю навчально-виховного процесу, і тому відображає загальнопедагогічний характер. В залежності від вікових особливостей дітей виділяють чотири групи методів профілактики [60, с.118]:
І. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної та ігрової діяльності:
створення ситуації емоційного переживання;
пізнавальні ігри;
створення ситуації з опорою на життєвий досвід;
створення ситуації успіху в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності.
ІІ. Організація життя та діяльності дитячого колективу:
створення ситуації особистісної та групової перспективи;
колективні ігри;
вироблення колективно-єдиних вимог;
колективні змагання;
колективне самообслуговування.
ІІІ. Спілкування і взаємодія в різних ситуаціях:
педагогічна вимога;
переконання;
довіра;
осуд;
аналіз вчинків;
розв’язання конфліктних ситуацій.
ІV. Психолого-педагогічний вплив і стимулювання активності дитини:
приклад, пояснення;
очікування радості;
виховання самоповаги;
вимогливість.
Педагогічна діагностика - це системний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне виявлення недоліків у засвоєнні навчального матеріалу, що спрямовано на підвищення ефективності цілісного педагогічного процесу. Метою педагогічної діагностики є виявлення ознак і проявів педагогічної занедбаності школярів, визначення шляхів і способів профілактики і корекції, прогнозування подальшого розвитку дитини [60, с.110].
Методичними критеріями комплексної діагностики занедбаності в дитячому віці є:
виявлення домінуючих тенденцій, виявлення рівня розвитку;
діагностика цілісної індивідуальності;
єдність прогностичних та діагностичних функцій.
Діагностико значимими ознаками педагогічної занедбаності є:
неадекватна самооцінка;
низький соціальний статус;
неуспішність у навчальній діяльності;
неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях.
Педагогічна терапія - заходи щодо усунення відставань у навчанні. Це можуть бути індивідуальні, додаткові заняття.
Виховна дія. Оскільки неуспішність часто пов’язана з недоліками у вихованні, то з занедбаними учнями слід проводити індивідуальну виховну роботу, яка включає і роботу з батьками.
Педагогікою накопичений значний досвід щодо подолання неуспішності. Аналіз різноманітних практичних заходів дозволяє виявити деякі принципові положення.
На перший план в роботі з неуспішними школярами висуваються виховні та розвивальні педагогічні дії. Метою роботи з такими учнями є не лише "заповнення" прогалин у навчанні, але й одночасно розвиток їх пізнавальної самостійності.
Отже, розробка шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу, як правило полягає у створенні сприятливих умов для навчання і виховання занедбаних школярів. Розробляються також окремі заходи, що розповсюджуються на всіх учнів; вони служать для загального поліпшення умов навчання. Сюди відносяться пропозиції до покращення обліку та контролю, рекомендації щодо способів активізації діяльності учнів і їх самостійності, посилення творчих елементів у ній, стимулювання розвитку інтересів тощо.
Позитивними є ідеї щодо постановки перед учнями таких завдань, в яких би вони досягнули успіху.
Від успіху, навіть незначного, може бути прокладений "місток" до позитивного відношення до навчання. З цією метою використовують ігрову та практичну діяльність.
Щоденне вивчення учнів, постійна підтримка, стимулювання їх зусиль - важлива умова попередження неуспішності. Об’єктами вивчення виступають навички навчальної діяльності школярів, рівень розвитку їх мислення та пам’яті, стан здоров’я, побутові умови, вплив оточуючого середовища. У психологічних роботах об’єктами вивчення виступають також самооцінка учнів, стосунки в колективі, ставлення до вчителя і до школи [88; 89; 9; 10].
Вивчення учнів слід вести на основі спостережень, з допомогою анкетувань, бесід із батьками та школярами. Зокрема, вчителі, перевагу надають спостереженню, ефективність цього методу зазначалась ще педагогами та психологами А. Бударним, А. Гельмінтом тощо.
Аналізуючи розроблені в науці та практиці засоби попередження неуспішності, зазначимо конкретні форми організації роботи з занедбаними школярами. Дидактикою розроблено цілий ряд заходів щодо покращення умов навчання в школі: одні з них реалізовуються на уроці (індивідуальна, групова форма), інші - в позаурочний час (різного виду додаткові заняття). Зокрема, широко розповсюдженими були класи вирівнювання, навчання в яких велось за окремою програмою з врахуванням вимог і особливостей розвитку таких учнів. На сучасному етапі ці класи є поодинокими і називаються вони класами оздоровлення або оздоровчі класи. Щодо впровадження таких класів, то 85 % опитуваних вчителів початкових класів ставляться до них негативно, мотивуючи думки тим, що у звичайному класі дитина не відчуває себе іншою і слабшою, на відміну від класів оздоровлення, де діти розуміють свою відмінність від інших встигаючих учнів.