Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів (стр. 3 из 3)

Перелік оцінок дисциплін являє собою основний документ для повного визнання навчання студента і перезарахування кредитів за системою ECTS і підтверджує досягнення студентів при навчанні за кордоном для майбутніх роботодавців.

Передбачається, що усі випускники ВНЗів – учасників ECTS будуть одержувати докладний додаток до диплома, де будуть вказані ВНЗ, профіль, опис курсів, які прослухав студент, перелік оцінок, вивчених ним дисциплін, його підсумковий рейтинг, визначений у балах або відсотках, та інші дані, які дають детальний опис досягнень студента у навчанні. Дивлячись на такий диплом, роботодавець може оцінити здібності молодого фахівця та складність робіт, які він зможе виконувати.

Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах США

В практиці оцінювання результативності навчання у вузах США використовується зважений по об’єму навчальних дисциплін середній заліковий бал, при цьому в якості "ваги" використовуються залікові одиниці навчальної дисципліни, що дорівнюють числу годин аудиторних занять в тиждень по цій дисципліні. При цьому буквеним оцінкам відповідають певні числові значення [1].

Середній заліковий бал студента отримують в результаті додавання вагових оцінок по всім навчальним дисциплінам і ділення отриманої суми на суму залікових одиниць всіх учбових дисциплін. Таким чином, такий спосіб оцінювання дозволяє враховувати також і об’єм навчальної дисципліни, тобто «вагу» в змісті освіти.

Рейтингова система оцінювання знань, вмінь і навичок студентів в УО «Білоруський державний економічний університет» (БДЕУ)

Система включає підрахунок і врахування балів, отриманих студентами на протязі семестру на практичних, лабораторних і семінарських заняттях, оцінку по індивідуальній (письмовій контрольній) роботі й екзаменаційну оцінку.

Підсумкова оцінка виставляється на основі визначення середньовагової оцінки за роботу на семінарських заняттях, за письмові контрольні роботи і за відповідь на екзамені з використанням "вагових" коефіцієнтів:

· 0,2 – семінарскі заняття;

· 0,2 – письмові контрольні роботи;

· 0,6 – відповідь на екзамені.

Методика виведення підсумкової оцінки основана на множенні оцінки, що виставлена по 10-бальній шкалі в кожній колонці відомості, на відповідний "ваговий" коефіцієнт. Заокруглення оцінок відбувається по арифметичним правилам заокруглення. Так, в числових прикладах заокруглення оцінки 5,4 виконується екзаменатором до 5 балів, оцінки 6,8 – до 7 балів, оцінки 8,6 – до 9 балів.

Академічний рейтинг студентів в МДІМВ(У) (МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (УНІВЕРСИТЕТ) МВС РОСІЇ)

Рис. 1. Алгоритм розрахунку підсумкового рейтингового показника по дисципліні за семестр

P дисц. – рейтинговий показник по дисципліні за семестр

ОРсем. – підсумковий рейтинговий показник по всім дисциплінам, що вивчаються на протязі семестру

Рейтингова система не тільки знімає багато протиріч в контролі знань студентів, але і оптимально сприяє вирішенню проблем підсилення мотивації до навчальної діяльності; показує динаміку успіхів і невдач в процесі навчання.

Висновки

Виділимо переваги рейтингової системи контролю навчальних досягнень в порівнянні з традиційною. По-перше, рейтингова система забезпечує накопичення поточної успішності студентів і тим самим значно активізує їх самостійну роботу. По-друге, вона створює основу для диференціації студентів за рівнем успішності, що особливо важливо для посилення моральної стимуляції, мотивації навчання. По-третє, знімається психологічний стрес «двійки».

Таким чином, рейтингова система навчання й оцінювання успішності студентів дає можливість поєднати в собі всі переваги традиційних способів контролю і звести до мінімуму недоліки кожного з них. Ця система усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів; є ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності; підвищує відповідальність студента за результати навчання; сприяє реалізації принципу індивідуалізації навчання; усуває проблему відвідування занять; вивільняє студентові час на заняття за інтересами; в аудиторії превалює дух співпраці, викладач перестає бути наглядачем тощо. Викладач повинен вдумливо і творчо підходити до використання критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень студентів. Він має керуватися науковими основами організації навчального процесу і ВНЗ, уважно ставитись до кожного студента, враховуючи його нахили, інтереси і прагнення, виявляти високу принциповість і такт.

Проаналізувавши існуючу систему оцінювання знань, з’ясували, що студент протягом семестру має два модульних контролі, за результатами яких він може отримати оцінку за семестр або спробувати продемонструвати свої знання на іспиті. Модульний контроль переважно передбачає відповідь на 2-3 запитання, іноді розв'язання задачі. Іспит побудовано за цією ж схемою, тільки питання охоплюють не половину матеріалу, а весь. Загалом процес значною мірою нагадує лотерею – пощастить чи не пощастить. Та й часто виходить, що метою контролю є не визначити розуміння матеріалу, а перевірити здатність до запам'ятовування. Ось і виявляється, що матеріал швидко "завчений" так само швидко і зникає із пам'яті студента.

Отже, необхідно шукати інші вирішення проблем контролю знань. Контроль знань здійснюється, в першу чергу, з метою виявлення рівня знань отриманих студентом протягом певного часового проміжку. Необхідність відповісти на два-три питання з можливих сотень – негативно впливає на підготовку студентів до такого контролю. Деякі механічно завчають відповіді на заздалегідь відомі питання, кількість яких, як правило, близько 60. Інші покладають надії на фортуну чи підглядання у конспект (інші допоміжні матеріали). Відповідно ефективність контролю та його відповідність призначенню різко знижується.

Пропозиції щодо вдосконалення системи.

1. Максимально збільшити кількість питань контролю. (Кількість питань прямо пропорційна об'єктивній оцінці знань).

2. Дати питання у тестовій формі, пропонуючи декілька варіантів відповідей (це примусить студента думати логічно, а при значній кількості питань унеможливить відповіді на удачу).

3. Розділити питання на три блоки: перший блок питань простих, що відповідають задовільному рівню знань (умовно, кожне питання 1 бал), другий – доброму рівню знань (2 бали), третій – відмінний (3 бали).

Пропорції кількості питань можна застосувати різні. Наприклад, для іспиту, при стобальній системі оцінювання, 40-15-10 (1, 2 і 3 рівня складності відповідно). Таким чином, замість кількох питань ми отримуємо 65 питань. Відповідним чином можемо складати питання для модульних контролів.

4. Час, що відводиться на іспит.

Ще одним важливим параметром є час. Слід порахувати відповідну кількість часу, що необхідна для відповіді на задану кількість питань, а не прив'язуватись до академічної години чи пари. Наприклад, для наведеного вище іспиту такий розрахунок може складати: на питання першого рівня 30 секунд, другого рівня – 1 хвилина, третього рівня 2 хвилини, відповідно загальний час становить 20 +15 + 20 = 55 хвилин. Для об'єктивності можемо додати приблизно 10% часу тобто 5 хвилин для повторного перегляду питань, на які студент не зміг відповісти одразу. Таким чином, тривалість іспиту повинна становити астрономічну годину. Протягом іспиту студент може покинути аудиторію лише завершивши іспит. Обмеження в часі сприятимуть тому, що переважна більшість студентів буде мати час лише на свої питання.

Пропонується дозволити використання друкованої літератури – знання, де знайти в об'ємі матеріалу відповідь на конкретне запитання, теж повинне оцінюватись. Фактор часу мінімізує вплив використання допоміжних матеріалів на об'єктивність тестування. Слабким місцем є підхід до лабораторних робіт та їх співвідношення з відповідним лекційним курсом. Дуже часто практичні заняття випереджують лекційний курс, що призводить до ситуації, коли студентів примушують робити лабораторні вправи із матеріалу, який буде вивчатись пізніше. Це, безумовно, категорично негативно впливає на якість знань та об'єктивність їх оцінювання.

5. Треба змінювати і ситуацію, коли оцінюється відвідування – оцінюватись повинні знання. Теоретично відвідування занять є особистою справою студента, він зобов'язаний лише з'явитися на контроль та продемонструвати відповідний рівень знань.

6. Кожен лектор створює конспект лекцій у електронному вигляді. Кафедра створює директорію в мережі, де можна прочитати конспекти усіх лекцій, які читають викладачі кафедри. Ця папка входить до каталогу відповідного Інституту/ факультету, що формує загальноуніверситетський каталог. До цього інформресуру можна включити описи лабораторних робіт, теми семінарів, практичних занять, необхідну літературу.

В першу чергу, це надасть можливість студентам оперативно отримати повну інформацію про відповідний курс лекцій (практичні, семінари тощо), на заняттях зосередитись над змістом лекції, а не проходити курси скоропису, краще готуватись до контрольних. Окрім того, це дасть можливість мінімізувати негативних особистісний фактор лектора, контролювати якість та об'єм знань, що отримує студент з відповідного предмету.

7. Якщо в екзаменаційній відомості усім студентам виставлена оцінка «5», то маємо яскраве свідчення того, що такий лекційний чи семінарський курс є "ненасиченим", не університетського рівня, а такий собі пізнавальний курс, що дає лише неглибокі знання, і його осилить без особливої підготовки будь-яка людина, або викладач фактично не читає лекції і мусить бути "добрим" до всіх, або все це разом. Очевидно, що такий курс потрібно зняти зовсім або оцінювати знання студентів позначкою «залік незалік», а не іспитом.

Таким чином, запровадження рейтингової системи оцінювання знань студентів забезпечує постійне прагнення студентів набрати більше балів, підвищує їхній інтерес до навчальної діяльності, тим самим організовує систематичну, ритмічну роботу студентів і як результат підвищує мотивацію до навчальної діяльності.

Перелік посилань

1. Верещагин Ю.Ф., Ерунов В.П. Рейтинговая система оценки знаний студентов, деятельности преподавателей и подразделений вуза: Учебное пособие. – Оренбург: ОГУ, 2003. – 105 с.