ВОДОГОСПОДАРСЬКИЙ БАЛАНС
ПЛАН
1. Види водогосподарських балансів
2. Основні положення складання водогосподарських балансів
3. Складання водогосподарських балансів
4. Підсумковий водогосподарський баланс
Література
ВСТУП
До недавнього часу воду, як матеріальний ресурс, практично не розглядали і витрачали нераціонально, а існуючий облік її наявності, стану і використання незрівнянний, порівняно з наявністю і використанням інших матеріальних ресурсів. В той же час, правильна уява про кількість і стан водних ресурсів – важливе перед посилання для їх раціонального використання. Велике значення для такої уяви належить водогосподарському балансу (ВГБ), який передбачає кількісне співставлення експлуатаційних водних ресурсів з потребами у воді населення і народного господарства даної території. Водогосподарський баланс сприяє складанню узгоджених планів використання водних ресурсів, полегшує дослідження очікуваних пропорцій в напрямку їх використання.
Водогосподарський баланс виступає, як одне із джерел вихідної інформації при плануванні і експлуатації об’єктів водного господарства.
Отже, водогосподарський баланс є відображення складної взаємодії водних ресурсів, формування яких зумовлене природними і антропогенними факторами, з потребами у воді людського суспільства, які визначаються економічними, технологічними і соціальними факторами.
Подальший розвиток народного господарства вимагає складання і використання різного виду водогосподарських балансів.
1. ВИДИ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ БАЛАНСІВ
Розрізняють різні види водогосподарських балансів
Звітний – відображає вже досягнуте використання водних ресурсів і служить для аналізу росту водоспоживання в окремих районах країни, умов його забезпечення, ефективності роботи існуючих водогосподарських систем і доцільності використання водних ресурсів.
Оперативний – розробляється на нинішній рік для особливо напружених за водоспоживанням річкових басейнів з метою ефективного розподілу очікуваних водних ресурсів між окремими галузями народного господарства чи об’єктами.
Плановий – розробляється у відповідності з державними планами розвитку народного господарства, як їх необхідна складова частина і він включає перелік і об’єм водогосподарських заходів.
Перспективний – складається на перспективу розвитку народного господарства для правильного обліку і оцінки впливу водного фактору на розташування і розвиток продуктивних сил, обґрунтування довгострокових планів науково-дослідницьких і проектно-вишукувальних робіт.
Водогосподарський балансовий метод застосовують для аналізу і планування водних ресурсів, як правило, на трьох рівнях: в цілому по країні (за загальними показниками); по окремим водоспоживачам і водокористувачам (зрошення, водопостачання, і т.п.); по окремим водогосподарським районам.
2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СКЛАДАННЯ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ БАЛАНСІВ
При складанні ВГБ необхідно вирішувати такі задачі:
- провести оцінку поверхневих і підземних вод із кількісної, так із якісної сторони;
- виявити вимоги різних водокористувачів і встановити величину без поворотної втрати води;
- визначити об’єми води, які можуть бути запропоновані водокористувачам в природних умовах, а також при проведенні додаткових заходів з регулювання стоку;
- встановити вільні об’єми стоку, які лишаються в річці, для їх використання за межами даної території.
В процесі складання ВГБ ступінь надійності повного задоволення потреби у воді визначається нормативом розрахункової забезпеченості. Цей критерій є вихідним при складанні балансу.
В зв’язку з тим, що річковий стік має стихійні коливання протягом сезону і років, кожен водогосподарський розрахунок потрібно виконувати з відомим ступенем наближення. При цьому кожен етап використання водних ресурсів в межах даного району повинен розглядатись залежно від середньорічного стоку річки шляхом порівняння різних варіантів.
Велике значення при складанні ВГБ має врахування господарської діяльності людини. Але оцінка цього впливу поки що досить наближена.
Водогосподарський баланс є основоположним при економічній оцінці раціонального використання водних ресурсів і при визначенні плати за воду.
ВГБ складається звичайно для річок, або їх ділянок, в межах яких планується створення водогосподарських комплексів. При цьому по всій довжині річки здійснюється перерозподіл води між окремими водокористувачами. Кожен з них, розташований нижче за течією, використовує стік, перерозподілений верховими водосховищами, а також стік притоку річок, які впадають в основну річку нижче цих водосховищ.
Таким чином, вихідні гідрологічні дані повинні базуватись на загальному для всіх водокористувачів періоді часу і бути представленими у вигляді гідрографів притоку в кожний б’єф водогосподарської системи. Крім того, необхідно ретельно ув’язувати між собою гідрологічні і гідравлічні характеристики ділянки річки, для якої складається ВГБ.
Питання, які пов’язані з регулюванням стоку водосховищами і з об’ємами води, що можуть використовуватись для різних цілей, вирішуються на основі деяких ймовірних методів, які дають можливість врахувати поєднання років різної водності.
У водогосподарському плануванні існує два взаємозв’язаних визначення. Це, так звана, розрахункова забезпеченість – р і гарантована віддача. Під розрахунковою забезпеченістю розуміється ймовірне число років у відсотках від загального числа років всього розрахункового періоду, коли гарантовані водовіддачі забезпечуються повністю.
Розрахункова забезпеченість є одним з головних вихідним параметром при складанні водогосподарського балансу. Чим він вищий, тим більш стійким і надійним буде функціонування тієї чи іншої ділянки водогосподарського комплексу. Від величини розрахункової забезпеченості залежать висота греблі гідровузла, подача насосних станцій, потужність ГЕС, розміри поперечних перерізів великих каналів і т.п. Відповідно росту масштабів водогосподарських заходів збільшується їх вартість. Разом з тим, зниження розрахункової забезпеченості приводить до обмеження подачі води і енергії відповідним підприємствам, а це приводить до росту збитків.
Обґрунтувати розрахункову забезпеченість досить складно. Це пов’язано з великою невизначеністю при економічній оцінці народногосподарського збитку, що пояснюється скороченням подачі води. Вірніше було б розглядати ряд варіантів забезпечення потреби у воді того чи іншого об’єкту і провести їх техніко-економічне порівняння, що дало б можливість більш повно обґрунтувати розрахункову забезпеченість.
При визначенні розрахункової забезпеченості виходять із практичних даних. Рекомендуються такі розрахункові значення в %:
- питне водопостачання – 97...99;
- промислове водопостачання – 95...97;
- зрошення – 75...80;
- гідроенергетика – 90...95;
- водний транспорт – 80...90.
Наведені цифри є наближеними і вони вимагають корегування в кожному окремому випадку.
При розробці ВГБ необхідно оперувати даними про безповоротні втрати води і їх зміну в часі, а також враховувати удосконалення системи промислового і сільськогосподарського виробництва. В зв’язку з цим, особливого значення набуває правильне прогнозування розвитку оборотного і послідовного використання води у промисловості, скорочення зрошувальних норм і здійснення заходів, направлених на всебічну економію води.
ВГБ повинні ув’язуватись з варіантами розташування продуктивних сил. При цьому необхідно враховувати наявність корисних копалин і труднощі при Їх розробці, ґрунтові і кліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур, транспортні зв’язки та інші фактори.
У випадку дефіциту води приходиться здійснювати заміну окремих учасників водогосподарського комплексу рівноцінними варіантами.
Для маловодних районів досить важливе значення має фактор найбільш ефективного використання води. В якості критеріїв застосовуються деякі економічні показники у вигляді валового доходу чи валового продукту, які приходяться на одиничний об’єм води.
При вирішенні кола питань, щодо ефективності використання води, необхідно встановлювати не тільки розміри водоспоживання і безповоротних втрат, але й оперувати даними про ступінь впливу різних видів водокористування на якість водних ресурсів.
Іноді, за санітарними вимогами, для відповідного розчинення стічної води необхідно передбачати подачу додаткового об’єму чистої води, що враховується при складанні водогосподарського балансу.
3. СКЛАДАННЯ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ БАЛАНСІВ
Водогосподарські баланси складають і аналізують окремо для підземних і поверхневих вод.
Складання ВГБ для підземних вод полягає в порівнянні забезпечення потреб водоспоживачів на даній ділянці за рахунок підземних вод і ресурсів цих вод, доступних для використання на даному розрахунковому рівні.
Позитивним балансом є
Р – QП> 0,
де Р – експлуатаційні запаси, або природні ресурси, підземних вод,
які доступні для використання в даному районі;
QП – сумарний відбір підземних вод, передбачений на даному роз рахунковому рівні.
У випадку негативного балансу підземних вод розглядають можливості компенсації за рахунок збільшення забору поверхневих вод, штучного поповнення і збагачення підземних вод. ВГБ для підземних вод складають для одного року.
При складанні ВГБ на далеку перспективу не потрібно виділяти підземні води в самостійну категорію. Це пов’язане з тим, щоб не переоцінити можливості використання водних ресурсів в даному районі, оскільки підземні води є джерелом живлення річкового стоку, об’єми і витрати якого фіксуються з достатньою точністю.
Водогосподарський баланс для поверхневих вод складають для кожної ділянки і аналізують в річному розмірі для 50 %-ї забезпеченості, а також за рік, місяць і сезон для середньо-засушливих (75 %, 80 %, 85 %) і гостро-засушливих (95 %) років при заданих рівнях розвитку народного господарства.