Методи заохочення залишаються незмінними і в сучасній школі – це гарні оцінки, привілеї у трудовій діяльності та інш. Особисто я б запропонувала методи, що використовуються в американських школах – учень не має право займатись улюбленою діяльністю (наприклад бути членом групи підтримки або шкільної спортивної команди, приймати участь в створенні шкільної газети тощо) поки він є невстигаючим у навчанні. Це важко, тому що необхідно ретельно вивчити схильності вихованця, зацікавити його. Значно простіше погрожувати батьківським покаранням у разі незадовільної оцінки. Але для учня, в якого не сформована повага до старших, який вже є настільки педагогічно запущеним, що не сприймає впливу батьків і педагогів це,зрозуміло, не є ні стимулом, ні покаранням. Дуже рідко в школі застосовуються творчі покарання. Найчастіше це стандартні прийоми, що не є ефективними у випадку важких дітей.
Але найбільшу увагу я хочу приділити особливо важким випадкам важковихованості – це випадки важкості учнів, що живуть в неблагополучних сім'ях. Підходи в роботі з такими дітьми відрізняються від роботи з важкими учнями, де вчитель може спиратись на співробітництво з батьками. Методи роботи майже не діють, бо немає найважливішої умови ефективності роботи – не створено сприятливих зовнішніх умов для внутрішньої перебудови. Всі прийоми мають застосовуватись педагогом з великою обережністю, бо зрозуміло, що така домашня обстановка може сприяти значним відхиленням в психічному розвитку дітей. З'являються дитячі неврози, психічні вади. На перший план виходить діагностика та метод ретельного вивчення. Але основні сили педагогічного колективу напрямлені на роботи з сім'єю. В таких випадках не можна без звернення по допомогу в певні соціальні служби (це питання досліджено в п.2.4). Про актуальність цього питання вже було сказано в вступі та попередньому пункті.
На внутрішньому обліку зош №90 на 2003-2004 навчальні роки знаходилось дві неблагополучні сім'ї. Обидва хлопці – учні 6-А класу. В одного з дітей – лише мати, в іншого – є мати,вітчим, брат і сестра. Хлопці схильні до бродяжництва та скоєння злочинів. Школу не відвідували. У першому випадку відвідування домівки класним керівником не дало результатів – ніхто не відкрив. Тому педагоги змушені були звернутись до правоохоронних органів. Наставник разом з участковим міліціонером відвідали сім'ю. Виявилось, що хлопець вже три дні дома сам, голодний, де мати – не знає. Дитину привели до школи, нагодували. Створена комісія для експертизи житлових умов учня для подання школою заяви на позбавлення матері батьківських прав. «Додаток 5» Хлопець відстає в розвитку, тому була запропонована спеціальна розроблена допомога у навчанні. Міліція забов' язала мати контролювати відвідування сином школи, але учень не з'являвся на заняття. За рішенням Оперативної групи школа клопотала про надання дитині путівки до оздоровчого табору. Класний керівник перевіряв, чи прибув хлопець за путівкою і як його справи. В цьому випадку основна робота наставника і вчителів спрямована на нормалізацію соціального становища учня, створення сприятливих умов для подальшого виховання. Робота ускладнена небажанням матері хлопця співпрацювати зі школою. В роботу вчителя з такими дітьми мають бути залучені: шкільний психолог, соціальні служби, правоохоронні органи. Колективне виховання в таких випадках взагалі не діє, методи стимулювання і заохочення використовувати не має сенсу, радикальні міри взагалі не можна застосовувати. Основними засобами стає співбесіда, вивчення індивідуальних особливостей.
В іншому випадку дитина не відвідувала школи, бо втекла з дому. Школа подала в розшук. Була проведена бесіда з матір'ю, яка заявила, що не має впливу на сина і просила, щоб школа клопотала про позбавлення її батьківських прав. Хлопця направляли до інтернати, звідки він втікав. Після того, як його розшукали, почав з'являтись до школи, але не працював, обґрунтовуючи це тим, що мати не забезпечила його канцелярськими виробами. Основна робота – це бесіди з хлопцем та батьками, організація спілкування з представником правоохоронних органів. Іще один цікавий метод – це використання принципу врахування національних особливостей. Дійсний батько хлопця – єврей, проживає в Ізраілі. Наставником була здійснена спроба встановити контакти з єврейською общиною. Але там в допомозі хлопцю було відмовлено, бо в цій країні національність визначається за матір'ю.
В школі, де відбувалось дослідження, проводиться широка профілактична робота: два рази на рік запрошується для проведення лекції нарколог, представники правоохоронних органів та соціальної служби. З групами важких дітей, з урахуванням віку, проводяться спеціальні бесіди та заняття. Завучем з виховної роботи в старших класах був проведений експеремент: відбулись спеціальні заняття, метою яких є набуття учнями позитивних властивостей характеру, формування основних моральних цінностей у формі гри за спеціально розробленими методиками. Весь матеріал, за яким відбувались заняття, поділений на специфічні тематичні модулі. В ігрових ситуаціях та жартівливій формі показано шкода від поганих звичок. Поряд із цим переслідувалась мета створити сприятливий мікроклімат в колективі, навчити школярів правильно спілкуватись, підвищити згуртованість класу та організувати допомогу всім членам колективу, що її потребують. Ці заняття і тренінги дали позитивний результат: підвищився рівень дисципліни в класі, покращився коефіцієнт згуртованості, а найголовніше – виявлено так званих аутсайдерів і визначені напрямки встановлення зв'язків їх з лідерами. Організована допомога невстигаючим.
Але, загалом, в загальній школі використовуються основні методи та напрямки роботи з важкими учнями. Рідко спостерігається використання вчителем новаторських форм праці або творчого застосування загальних засобів.
Іще на один момент хочу звернути увагу. Це проведення бесід з важкими учнями. При виборі теми і манери спілкування необхідно неодмінно враховувати вікові особливості вихованців. Ось деякі з запропонованих тем класним керівникам та наставникам:
З молодшими підлітками (V–VI класи)
Головне завдання – формування моральної самосвідомості, відповідальності як риси особистості та навчання культурі поведінки на основі керування собою. Виховуються такі якості: відповідальність, об'єктивна самооцінка, дисципліна.
Обговорення тем з групою важких учнів: «Як вивчити свій характер», «Герої та антігерої», «Людина і обставини»
Практикум: заповнення карти самооцінки якостей особистості на основі самопізнання своїх рис характеру.
Програма виховної роботи зі старшими підлітками (VII – VIII класи)
Бесіди:
«Людська трагедія (смерть, вбивство, катастрофа, війна) або Людська драма (втрата близьких, підневільна праця тощо)»,
«Заповідь: Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб зробили тобі»
«Людська радість»
«Знайди себе раніше, ніж почнеш шукати щось інше»
Практикуми:
тестування, тренінги з питань підготовки до життєво важливих ситуацій.
В старших класах для важких учнів в рамках навчального плану організується трудова діяльність, в процесі якої вони набувають практичні вміння та певні риси особистості.[5]
Таким чином в цьому пункті визначено основні особливості і напрямки роботи сучасних вчителів з учнями, що підпадають під визначення важких. Але як було вказано вище, не завжди дії педагогів приводять до бажаних результатів. Тому неодмінно треба ознайомитись з наступним пунктом роботи: в які соціальні служби можете звернутись по допомогу ви і ваши вихованці.
2.3 Проблеми безпритульності і соціальні служби по боротьбі з дитячою злочинністю
За місцем проживання "важкі діти" розподілялися таким чином: мешканці Києва і Київської області 609, інших регіонів України - 296, країн СНД- 9. Подібне пропорційне відношення цих явищ і в інших притулках. [1, c.144]
Потрапили в притулок внаслідок: конфліктів у сім'ї, конфліктів у школі, бродяжництва й бездоглядності, жебракування, конфліктів з однолітками, зазнали сексуального або фізичного насильства, загубилися чи були підкинуті, внаслідок порушення житлових прав, вилучені з сім'ї, особистого звернення.
Майже всі діти, які потрапили до притулку, мають статус педагогічно занедбаних, їхній психофізичний стан послаблений, рівень самооцінки низький, спільною рисою для них усіх є порушення норм соціалізації.
Основною метою профілактичної, корекційно-виховної роботи є: виховання у підлітків любові до себе, до людей, до навколишнього світу; розвиток елементарних навичок гігієни, самообслуговування, культури харчування, спілкування та поведінки; сприяння особистісному зростанню неповнолітніх; боротьбі з негативними звичками й головними вадами в розвитку особистості, таких як тривожність, імпульсивність, агресивність, асоціальна поведінка.
Профілактична, корекційно-виховна робота здійснюється на основі індивідуального підходу з урахуванням віку й ступеня розвитку неповнолітніх.
Педагоги використовують прийоми активізації інтелектуальної та емоційної сфери, застосовують такі форми роботи, як бесіди, творча діяльність, малювання, виготовлення альбомів, плакатів, колажів, проведення вікторин, конкурсів, рингів, складання казок.