М1 - число місяців, протягом яких учні не навчалися в плановому році у зв'язку з випуском;
Оср - середньорічний відсів учнів.
Випуск кваліфікованих працівників з професійно-технічних училищ визначають, виходячи з прийомів в попередні роки з урахуванням термінів навчання і можливого вибуття учнів. Кількість вибулих учнів визначається як середнє за 2-3 попередні роки з урахуванням зниження.
В тих випадках, коли в навчальних закладах організовуються окремі групи для підготовки кваліфікованих працівників по навчальних планах інших типів навчальних закладів, дані по цих групах (контингент, прийом, випуск, середньорічна чисельність вчаться) відображаються в показниках навчальних закладів, по навчальних планах яких ведеться навчання.
План підготовки кваліфікованих працівників в професійно-технічному учбовому закладі після узгодження з базовим підприємством і районною плановою комісією представляється для затвердження в місцеве управління профтехосвіти, яке при необхідності коректує, затверджує і доводить його до училища.
Розподіли випускників денних професійно-технічних училищ випускаються на підставі планів напряму на роботу відповідно до договорів з базовими підприємствами і за узгодженням з місцевим управлінням профтехосвіти по спеціальних путівках.
До передачі випускників на виробництво професійно-технічні училища спільно із зацікавленими організаціями створюють суспільні комісії, які перевіряють готовність підприємств до прийому молодят працівників (наявність необхідних соціально-культурних і житлово-побутових умов, робочих місць по підготовлених спеціальностях, можливостей раціонального використовування і т.д.). Професійно-технічні училища здійснюють постійний контроль за працевлаштуванням і подальшим культурно-технічним зростанням своїх випускників.
Економічне планування невіддільно від наукового передбачення, формою якого є прогноз. Оскільки будь-який план, тим більш перспективний, виражає майбутній процес розширеного відтворювання, тобто такі економічні процеси, які знаходяться ще в зачатковому стані або їх зовсім ще немає в реальній дійсності і які наступлять лише в майбутньому, в цих умовах економічне прогнозування, що служить найважливішим елементом і передумовою довготривалого народногосподарського планування, виступає необхідним інструментом для вибору найбільш ефективних шляхів, форм і методів розвитку соціалістичної економіки.
Одним з основоположних принципів наукового прогнозування на більш менш тривалу перспективу є комплексний підхід, взаємна ув'язка і єдність прогнозів розвитку всіх основних сторін соціалістичного народного господарства. Це, проте, не виключає, а, навпаки, припускає відому самостійну розробку прогнозів окремих сторін і галузей економіки, які повинні будуватися на базі більш загальних прогнозів і конкретизувати їх в своїй області, що у свою чергу дозволить вносити обґрунтовані корективи в ці більш загальні прогнози.
Розробка і обґрунтовування прогнозу підготовки працівників кваліфікованої праці включає ряд взаємозв'язаних аспектів, у тому числі зсуви в професійній структурі, динаміку чисельного складу працівників, зміни в змісті праці, кваліфікаційного і освітнього рівня, форм і методів підготовки працівників і ін. Визначення потреби і підготовки працівників - одна з ключових проблем перспективного розвитку господарства. Вона найбільш актуальна для більшості галузей і особливо тих, які визначають темпи і масштаби технічного прогресу у всіх інших сферах народного господарства, роблять вирішальний вплив на динамізм і ефективність суспільного виробництва, темпи підйому продуктивності праці і економічний розвиток країни в цілому. Від рівня підготовки кваліфікованих працівників і ступеня забезпеченості ними галузей у вирішальній мірі залежить успішне здійснення тих задач, підвищення якості його продукції, зниження витрат виробництва, можливості більш швидкої професійної переорієнтації працівників, що викликається прискореним науково-технічним прогресом.
Досліджуючи перспективи потреби галузей в працівниках кваліфікованої праці і міру забезпечення ними, можна передбачати неминучі труднощі і можливі диспропорції, до певної міри визначити їх масштаби, а також завчасно зробити необхідні кроки для їх запобігання або подолання з якнайменшими витратами. Прогнозована чисельність працівників повинна бути забезпечена як по кількості фізичних осіб, що залучаються до виробництва, так і по їх професійній підготовці і спеціалізації.
Одна з найбільш серйозних проблем народногосподарського і галузевого прогнозування полягає у визначенні співвідношення екстенсивних і інтенсивних чинників розвитку економіки в цілому і її окремих галузей. Прогнозуючи потребу в працівниках кваліфікованої праці, необхідно виходити з неминучого постійного посилення значення і ролі продуктивності праці як чинника економічного зростання. Це пояснюється значною мірою тим, що можливості екстенсивного розвитку виробництва за рахунок збільшення чисельності зайнятих в матеріальному виробництві вже в найближчій перспективі значно скоротяться. Разом з тим слід ураховувати диференційований темп цього приросту з погляду окремих галузей і підгалузей. Причому подібна тенденція не тимчасова, не скороминуча, а закономірно стійка, тривала.
Особливо важливий в даному випадку прогноз зсувів в кваліфікаційній структурі робочих кадрів, тобто Змін пропорцій між кваліфікованими, малокваліфікованими і некваліфікованими працівниками.
Просте складання планів і прогнозів потреби підприємств в кваліфікованих працівників ще не створює плану і прогнозу галузі. Міра цієї потреби в рамках підприємства може бути визначена абсолютно точно, але сума потреб не завжди забезпечить необхідні темпи розвитку даної галузі з погляду народногосподарських задач. Аналогічна, але ще більш складна проблема виникає при встановленні взаємозв'язку прогнозу і народногосподарського прогнозу.
В загальному вигляді схема (модель) і послідовність розробки прогнозу може бути представлена в наступному вигляді.
Спочатку, відволікаючись від галузевого аспекту, слід визначити потреби всього народного господарства в працівниках кваліфікованої праці по основних професійних групах, а потім - двох його основних сфер: матеріального виробництва і невиробничої сфери. Для цього необхідно попередня досліджувати динаміку багато кого синтетичних макроекономічних (на рівні всього народного господарства) величин головних темпів зростання і об'ємів національного доходу і динаміку суспільної продуктивності праці. Такі прогнозовані агрегатні величини необхідні як орієнтирів (опорних крапок) для виявлення кількісних характеристик, пов'язаних з прогнозом потреб в кадрах кваліфікованих працівниках.
Аналогічний підхід до виявлення цих потреб і на наступних, більш низьких ступенях народногосподарських ієрархічних сходів: в промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті і т.д., а усередині промисловості за окремими галузями. Причому визначення сумарної потреби в працівниках кваліфікованої праці для всього народного господарства багато складніше, ніж прогнозування для окремої галузі. І це зрозуміло, бо перспективи розвитку народного господарства в цілому залежать від чинників більш численних, і врахувати їх з високою точністю і більшою імовірністю-справа дуже важка. Разом з тим реальність прогнозування окремої галузі зменшується, якщо вона береться зовні зв'язку з іншими галузями виробництва, і, навпаки, зростає у міру обхвату все більшого числа галузей народного господарства. Така залежність посилюється у міру розвитку міжгалузевих і внутрігалузевих зв'язків.
Логіка дослідження, прийнята в даній схемі, йде від загального до приватного, відображаючи народне господарство у вигляді єдиного комплексу, в якому промисловість, сільське господарство і інші галузі економіки розглядаються як частина загальної системи народного господарства, а галузь промисловості як частина загальної системи промисловості і т.д.
Проте це лише один, притому шлях прогнозування, що має обмежену нагоду. Паралельно з цим треба вести прогнозування на рівні окремих галузей.
Розробку прогнозу потреби господарства в працівниках кваліфікованої праці доцільно здійснювати у декілька етапів, визначуваних тим, що різні ланки народного господарства-підприємства, об'єднання, галузі найтіснішим чином взаємопов'язані між собою як ланки єдиного ланцюга. При цьому функціонування кожної ланки, з одного боку, підлегле потребі розвитку всієї системи народного господарства і залежить від неї в питанні забезпечення матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами, а з іншого, впливає на її розвиток. Щоб визначити прогнозну потребу, скажімо, машинобудування в працівниках кваліфікованої праці, недостатньо знати тільки дію внутрігалузевих чинників, визначальних розміри цієї потреби, але перш за все необхідно обґрунтувати потребу народного господарства в машинобудівній продукції, що і визначає об'єм виробництва, темпи зростання і внутрігалузеву структуру цих галузей промисловості. З другого боку, науково обґрунтований прогноз розвитку машинобудівних галузей значною мірою зумовлює можливу динаміку і структурні зсуви всього промислового виробництва і народного господарства. В цьому щонайбільша трудність планування, в тому числі прогнозування, і управління народним господарством.
Аналітична робота, попередня безпосередній розробці прогнозу, дозволяє приблизно оцінити можливі потреби в кваліфікованих працівників і визначити першочергові задачі по зростанню виробництва. Первинні проекти по галузях на основі попереднього виявлення загальної прогнозної перспективи народногосподарського розвитку.