Емоції в житті людини виконують функцію «механізмів» діяльності, входять до складу стимулів і мотивів її дій, за вмілого використання можуть відігравати значну роль у цілеспрямованій діяльності. Для цього їх важливо співвідносити зі змістовим компонентом виховання.
Змістовий компонент — це зміст виховання, під яким розуміється сукупність уявлень, понять, суджень і цінностей, якими збагачуються вихованці. Зміст виховного процесу в різних освітньо-виховних системах зумовлений, з одного боку, цілями та інтересами конкретної діяльності, а з іншого — формуванням громадянина України із загальнолюдськими цінностями. Вона має відповідати загальній меті виховання в нашому суспільстві — формуванню гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати для блага України, духовно багатої та фізично досконалої.
Зміст виховання в українському суспільстві має відповідати таким вимогам:
а) забезпечення формування особистості, яка ідентифікує себе як громадянин України;
б) врахування реальних можливостей виховного процесу конкретних освітньо-виховних систем;
в) забезпечення всебічного й гармонійного розвитку особистості вихованця;
г) забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців;
д) підготовка громадян України до майбутньої творчої діяльності та формування їхньої активної життєвої позиції.
Змістом процесуального компонента є організація практичної виховної роботи.
Цей компонент, один з головних складових виховного процесу, має два аспекти: по-перше, конкретні дії та операції вихователя, які він виконує в повсякденному житті, спілкуванні з вихованцями; по-друге, дії, вчинки, поведінка вихованця в процесі засвоєння духовних знань, формування моральних навичок, звичок і вмінь. Процес виховання відбувається так:
— залучення вихованців до системи відносин всіх суб'єктів виховання;
— набуття і вдосконалення комплексу духовних, професійних, національних і загальнолюдських цінностей;
— практичне оперування ними в повсякденній поведінці виусванця та закріплення їх на підсвідомому рівні;
— ефективний вплив цієї поведінки на результати життєдіяльності, визначення життєвих настанов і орієнтирів;
— формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і озброєння його методикою.
Вихователь, усвідомивши мету виховання, визначає зміст і методи її здійснення. Для цього використовуються три види впливу: безпосередній, опосередкований та самовплив (самовиховання), які відповідають методам виховання.
Алгоритм виховної діяльності включає:
— з'ясування цілей виховання, аналіз конкретного його стану у виховній системі та визначення основних напрямів виховної діяльності;
— прийняття рішення про проведення виховної роботи та її планування;
— створення оптимальних умов для досягнення цілей виховання і реалізації його змісту;
— організацію виховної роботи (управління виховним процесом, участь у ньому, активне самовиховання);
— оцінку результатів виховної роботи, контроль і коригування.
Отже, основними складовими цього компоненту є принципи, методи, форми, засоби виховання.
Контрольно-регулювальний компонент посідає важливе місце в процесі виховання. Необхідно чітко визначитися з предметом контролю, методами й формами його здійснення та критеріями оцінки як процесуального і змістового компонентів, так і результативного. В узагальненому вигляді виховний процес оцінюється за його результативним компонентом, тобто з точки зору досягнення визначених його цілей. Але для цього необхідно вихователям своєчасно отримувати якомога повнішу інформацію про його хід, тобто слід визначитися із «процесуальними критеріями».
Ці критерії контролю стосуються операційно-діяльніс-ного аспекту процесу виховання. Вихователям слід мати повне уявлення про загальні та часткові цілі виховання, володіти глибокими теоретичними та практичними знаннями про його основні компоненти, опанувати основні методи та форми виховання, знати конкретні критерії оцінки як ходу, так і результату процесу виховання.
Контрольні заходи мають здійснюватися регулярно, систематично, змістовно, об'єктивно і всебічно. Вони можуть проводитися як окремі заходи, так і в комплексі з іншими. Такі заходи дають можливість своєчасно вносити необхідні корективи в цей процес, зробити його більш конкретним і змістовним, узагальнити передовий досвід.
На що слід звертати особливу увагу під час проведення контрольно-регулювальних заходів?
1. На комплексність оцінки всіх його компонентів й ефективність їх функціонування.
2. На зміст виховних заходів, на їх спрямованість і відповідність завданням функціонування конкретної освітньо-виховної системи, формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості вихованця.
3. На загальну методику виховної роботи в освітньо-виховній системі, ефективність окремих заходів і форм виховного впливу.
4. На профілактичний характер.
5. На дієвість, тобто вплив на результати діяльності вихованців, на їхні конкретні вчинки.
6. На ефективне поєднання колективних та індивідуальних форм виховної роботи з вихованцями тощо.
7. На конкретний вплив виховних заходів на життєві настанови, повсякденну поведінку й ефективність діяльності кожного вихованця.
Виховання має впливати на всі складові особистості вихованця: інтелектуальні, емоційно-вольові, мотиваційні. Відповідно, під час проведення контрольних заходів слід оцінити три види дій вихованця: пізнавальні, почуттєво-вольові та мотиваційні.
Таким чином, ці заходи досить складні, але водночас вкрай необхідні. Вони дають змогу своєчасно отримати об'єктивну інформацію про хід і результати процесу виховання, оперативно вносити зміни та корективи в нього, узагальнити та пропагувати передовий досвід, мати необхідну інформацію для перспективного планування виховної роботи. Більш повну інформацію можна отримати, аналізуючи результативний її компонент.
Результативний компонент, як завершальний етап у процесі виховання, передбачає оцінку досягнення мети виховання і опанування вихованцями змісту виховання, набуття ними навичок, звичок і вмінь моральної поведінки, їх впливу на повсякденну діяльність, хід й ефективність, наприклад, навчально-пізнавальної діяльності, на формування творчо розвинутої особистості.
Така оцінка результатів виховання з боку вихователів має бути об'єктивною, систематичною і послідовною. Трудність оцінки результатів діяльності вихованця полягає в тому, що вона багатоаспектна. Виховну функцію і цінність вона має тоді, коли є, по-перше, правильною з точки зору вихователя і справедливою з точки зору вихованця і, по-друге, відповідає суспільно прийнятим критеріям оцінок.
Щоб оцінити результати виховання, визначити, як воно вплинуло на формування і розвиток особистості вихованця, необхідно мати чітке уявлення про критерії вимірювання рівнів його вихованості, свідомості, поведінки. Важливо, безумовно, виявити конкретні зміни в поведінці в результаті виховних впливів, оцінити найбільш ефективні прийоми, способи та форми виховного впливу, виокремити ті, від яких слід відмовитися.
Вихованість — комплекс якостей особистості вихованця, котрий характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно значущих якостей, що відображають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної життєдіяльності. Серцевину вихованості становлять духовні якості, що визначають моральне обличчя вихованця, рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості.
Таким чином, до результатів виховного процесу відносять:
— сформованість провідних якостей особистості вихованця;
— систему моральних знань, навичок, вмінь і звичок та ціннісних орієнтацій вихованця;
— конкретні дії та вчинки вихованця, їхній вплив на результати його діяльності, виконання певних обов'язків;
— психологічну і духовну готовність вихова:;ця до повноцінної творчої життєдіяльності;
— всебічний і гармонійний розвиток особистості вихованця, узгодженість його дій з його переконаннями, життєвими настановами та суспільними вимогами;
— активну життєву настанову й орієнтацію на досягнення суспільно значущих успіхів у майбутньому тощо.
Ці результати водночас є показниками оцінки вихованості. Традиційно ефективність виховання визначають за трьома рівнями вихованості: високий, середній і низький.
Високий рівень тієї чи іншої якості особистості вихованця, яка є показником вихованості, характеризується наявністю всіх ознак відповідного критерію.
Про середній рівень розвитку якості судять на основі наявності половини чи більше половини ознак відповідного критерію.
Низький рівень визначають, коли є менше половини ознак від загальної кількості, що розкриває критерії.
Критерії — це ознака, на основі якої оцінюється певна якість особистості вихованця. А критерії оцінки виховання, відповідно, — це такі ознаки, на основі яких можна судити про рівень вихованості вихованця, оцінити виховні впливи вихователів, ефективність функціонування виховної системи тощо.