У четвертій серії експериментальних досліджень обґрунтовано ефективність методів використання авторських велотренажерів (навчання коловому педалюванню) для збільшення швидкісно-силових якостей велосипедистів (порівняно з існуючим велотренажером-прототипом).
До початку досліджень було проведено тестування 40 юнаків 12-14- річного віку шляхом оцінки часу проходження дистанції в гіті на 1000 м з місця на велотреку. Початковий спортивний результат склав в контрольній групі «А» 92,4±1,6 с, а в експериментальних групах «Б, В, Г» 90,1±1,5 с, 94,0±1,7 с, 95,0±1,8 с відповідно.
Одночасно вивчалися зміни в серцево-судинній системі (ЧСС і ПТ). Виконання тестової вправи на початку дослідження на велотренажерах в усіх групах підвищувало ЧСС і ПТ: в (контрольній) «А» на 44,2 % і 51,0 %; в (експериментальних) «Б» на 45,2 % і 52,1 %, у «В» на 49,2 % і 54,8 %, в «Г» (комплексний режим) на 51,3 % і 56,2 % відповідно.
Фіксація часу проходження юнаками дистанції в гіті на 1000 м з місця на велотреку, визначення ЧСС і ПТ наприкінці кожного з чотирьох тижнів тренування свідчить про зміну цих показників на всіх етапах дослідження.
Таким чином, наприкінці занять спортивний результат в контрольній групі «А» (що займалася на велотренажері-прототипі) достовірно зріс на 5,4 % (p<0,05), а в експериментальних групах (що навчалися круговому педалювання на сконструйованих велотренажерах) зріс: в «Б» на 10,0 % (p<0,001); у «В» на 12,7 % (p<0,001); в «Г» (комплексний режим) на 13,5 % (p<0,001) від початкового спортивного результату.
Наприкінці четвертого тижня ЧСС і ПТ змінювалися після виконання тестової вправи в групах: в «А» на 36,1 % і 42,6 %, в «б» на 39,2 % і 46,2 %, у «В» на 43,1 % і 49,4 %; в «Г» на 47,3 % і 52,5 % відповідно.
Достовірне зниження гемодинамічних реакцій (ЧСС і ПТ) наприкінці дослідження склало в групах: «А» (контрольній) - 18,2 % (р<0,01) і - 15,4 % (р<0,01); (експериментальних) «Б» - 13,66 % (р<0,001) і - 11,8 % (р<0,05); «В» - 12,2 % (р<0,001) і - 9,9 % (р<0,01); «Г» (комплексний режим) - 8,0 % (р<0,001) і - 6,5 % (р<0,001) щодо відношення до вихідної реакції серцево-судинної системи.
Отримані дані свідчать про те, що збільшення варіативності подразника (навчання на винайдених велотренажерах і в комплексному режимі) в експериментальних групах «Б, В, Г» активізує розвиток і вдосконалення рухової функції велосипедистів, а реакції зі сторони серцево-судинної системи спостерігаються більш виражено як на початку, так і після закінчення занять порівняно з ефектами, отриманими при використанні велотренажера-прототипу в контрольній групі «А».
У п’ятій серії експериментальних досліджень обґрунтовано ефективність методів використання авторських гантелей для тренування бодібілдингістів (порівняно з тренажером-прототипом).
До початку досліджень було проведено тестування 50 юнаків 16-18 річного віку на максимальну силу і силову витривалість м’язів верхніх кінцівок. Вихідні величини максимальної сили і силової витривалості м’язів рук в контрольній групі «А» склали 52,0±1,5 кГ і 35,4±0,6 с, а в експериментальних групах: «Б» 54,0±1,7 кГ і 37,2±0,8 с; у «В» 54,4±1,1 кГ і 36,6±0,7 с; в «Г» 52,6±1,5 кГ і 35,4±0,7 с; в «Д» (комплексний режим) 52,4±1,5 кГ і 34,6±0,8 с відповідно.
Тестування рухових якостей бодібілдингістів наприкінці кожного з чотирьох тижнів тренування показало зміну показників максимальної сили і силової витривалості м’язів верхніх кінцівок на всіх етапах досліджень.
Таким чином, максимальна сила і силова витривалість м’язів рук в контрольній групі «А» (що займалася з гантеллю-прототипом) наприкінці спостережень достовірно зросли від вихідного стану на 8,5 % (p<0,05) і 6,0 % (p<0,05), а в експериментальних групах, які тренувалися з розробленими гантелями, у «Б» на 16,3 % (p<0,01) і 11,0 % (p<0,001), у «В» на 10,3 % (p<0,05) і 7,9 % (p<0,05), у «Г» на 15,2 % (p<0,05) і 10,7 % (p<0,05), у «Д» (комплексний режим) на 18,3 % (p<0,01) і 14,2 % (p<0,05) відповідно.
На початку дослідження в усіх групах виконання тестової вправи гантелями підвищувало ЧСС і ПТ: в (контрольній) «А» на 32,3 % і 40,4 %; в (експериментальних) «Б» на 38,2 % і 43,0 %, у «В» на 36,9 % і 42,1 %, в «Г» на 39,2 % і 44,1 %, в «Д» (комплексний режим) на 42,0 % і 46,3 % відповідно.
Наприкінці четвертого тижня після виконання тестової вправи гантелями ЧСС і ПТ у групах підвищувалося: в (контрольній) «А» на 24,8 % і 31,7 %; в (експериментальних) «Б» на
32,3 % і 37,7 %, у «В» на 31,4 % і 36,0 %, в «Г» на 33,9 % і 40,0%, в «Д» на 37,7 % і 42,2 % відповідно.
Достовірне зниження гемодинамічних реакцій (ЧСС і ПТ) наприкінці досліджень склало в групах: «А» (контрольній) - 23,3 % (p<0,01) і - 21,2 % (p<0,01); в (експериментальних) «Б» - 15,0 % (p<0,001) і - 12,4 % (p<0,05), «В» - 14,9 % (p<0,01) і - 11,9 % (p<0,05), «Г» - 13,4 % (p<0,001) і
- 10,1 % (p<0,01), «Д» (комплексний режим) - 11,8 % (p<0,001) і - 9,7 % (p<0,01) від вихідної реакції серцево-судинної системи на початку досліджень.
Отримані результати досліджень свідчать про те, що активізація подразника (навантаження) в тренуваннях бодібілдингістів за допомогою винайдених гантелей і в комплексному режимі достовірно супроводжується великим розвитком максимальної сили і силової витривалості м¢язів верхніх кінцівок і ослабленням адаптаційних реакцій серцево-судинної системи на фізичні навантаження.
Встановлено, що розроблені методи використання інноваційних тренажерів локально спрямованої дії для вдосконалення техніки фізичних вправ, підвищення рівнів силових можливостей і рухливості в суглобах сприяють більшому (порівняно з існуючими) розвитку рухових якостей молоді, яка навчається. Реакції зі сторони серцево-судинної системи (ЧСС і ПТ) при використанні авторських тренажерів наприкінці досліджень спостерігаються більш виражено, що супроводжується менш вираженою динамікою адаптаційних процесів (зменшення «звикання» організму до фізичних навантажень) порівняно з ефектами, отриманими при використанні тренажерів-прототипів. Заняття у комплексному режимі робить тренування ще більш ефективним внаслідок збільшення варіативності подразника.
У п’ятому розділі «Аналіз результатів дослідження та їх обговорення» проведено аналіз результатів досліджень, який свідчить, що отримано три групи результатів.
До першої групі віднесено результати, які підтверджують дослідження Албушина В.А., Боровко В.М., Герасименко А.П., Дудника В.П., Дутова Л.А., Єфименко А.М., Лейкіна М.Г., Макурина Ю.К., Цвяткова Ю.А., Freydberg І.М., Kilkenny N.Y. Доведено ефективність методів використання існуючих тренажерів локально спрямованої дії («Пристрій для тренування рук», «Пристрій для тренування ніг», «Пристрій для тренування рук і ніг», «Пристрій для тренування велосипедистів», «Пристрій для тренування бодібілдингістів») в процесі фізичного виховання людини.
До другої групі віднесено результати, які доповнюють дослідження інших авторів. Проведено функціонально-анатомічний аналіз ступеня участі різних м’язових груп у русі на інноваційних тренажерах, обґрунтовано ефективність методу використання нових гантелей для зміцнення м’язів верхніх кінцівок спортсменів під час заняття бодібілдингом в умовах змін мас-інерційних параметрів тренажерів, обґрунтовано використання вибірково-направлених м’язових навантажень у процесі фізичного виховання молоді, яка навчається. Ці результати доповнюють дослідження Брисіна В.В., Єфименко А.М., Кузнєцова А.І., Лейкіна М.Г., Орел В.О., Ратова І.П.
До третьої групі віднесено зовсім нові результати досліджень: тести з оцінювання силових якостей і рухливості в суглобах; метод використання авторського тренажера для навчання вправі «лазіння по канату» дітей з надмірною вагою; методи використання авторських тренажерів для навчання коловому педалюванню велосипедистів в умовах цілеспрямованого створювання додаткових навантажень на різних фазах обертання педалей без порушення рухового стереотипу звичайного педалювання; методика комплексного використання ряду інноваційних тренажерів за пріоритетом анатомічної спрямованості.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Теоретико-методичне обґрунтування застосування тренажерних пристроїв показало, що тренажерне забезпечення в масовій фізичній культурі і спорті має велике значення як в процесі адаптації до фізичних навантажень, вдосконалення фізичних якостей і техніки рухових дій, так і як засіб підвищення варіативності фізичних навантажень. Проте основною проблемою тут є розробка таких тренажерних конструкцій і методів їхнього використання, які б дозволили збільшити варіативність подразника без порушення рухового стереотипу виконуваної вправи.
2. Проведений функціонально-анатомічний аналіз міри участі різних м'язових груп у рухах при використанні авторських тренажерів локально направленої дії для підвищення рівнів силових можливостей м'язів верхніх і нижніх кінцівок опорно-рухового апарату свідчить про більше включення додаткових м'язових одиниць у роботу порівняно з використанням існуючих тренажерів (прототипів).
3. Визначено, що основною відмінністю авторських тренажерів від сучасних тренажерних пристроїв є наявність в них керуючої ланки мас-інерційними параметрами конструкції, що дозволяє підвищити варіативність навантажувальних зусиль. Можливість керувати даними параметрами в розроблених тренажерах забезпечує необхідну зміну локально спрямованого вектора прикладення сили на певні м’язові групи. Це створює умови для більшої варіативності м’язових синергій, що формуються при виконанні фізичних вправ.
4. Встановлено, що використання розроблених інноваційних тренажерів локально спрямованої дії дозволяють більш ефективно, порівняно зі стандартними методиками, навчати фізичним вправам (на уроках фізичної культури у школі, на заняттях у спортивних секціях) і розвивати силові й рухові витривалості, рухливості в суглобах тих, що займаються. Реакції зі сторони сердцево-судинної системи (ЧСС і ПТ) організму спостерігаються більш виражено як на початку, так і наприкінці навчань, порівняно з ефектами, отриманими при використанні тренажерів-прототипів.