Смекни!
smekni.com

Вивчення байок в початковій школі (стр. 6 из 13)

Влучно охарактеризував Куліш його приказки словами: "Гребінка, пишучи приказки, малює нам тут же наші села, поля і степи свіжими та не позиченими фарбами. Коли сміється він, то прислухайтесь – тут же крізь сміх почувся якийсь сум; коли ж він справді сумує, то слово його процвітає квітами щирої української поезії. Широкі за змістом його байки, як наші степи, жартівливі вони та якось сумовиті, як наші селяни, шуткуючи, ці приказки займають душу зглибока".

Попередником Є. Гребінки був Петро Гулак-Артемовський – український поет, педагог, ректор Харківського університету з 1841 по 1849 рр.. Він йшов в своєму творчому пошуку за І. Котляревським, але його твори мають набагато глибшу основу, хоч гумор і сатира є його улюбленою форму. Ще будучи студентом Харківського університету (1816 р.) почав друкуватись в "Українському віснику", який дав серію альманахів в м. Харкові. Перша байка П. Гулака-Артемовського "Пан та Собака":

Чи гавкає Рябко, чи мовчки спить,

Все випада Рябка таки прохворостить.

Уже мені, бачу, чи то туди – високо,

чи сюди – глибоко;

Повернешся сюди – і тута гаряче,

Одвернешся туди – і там боляче.

З ледачим скрізь біда: хоч верть-круть,

хоч круть-верть.

Переживання Рябка – яскравий, повний драматизму образ життя українського селянства в добу кріпацького поневолення. Поет всі свої симпатії, всі співчуття звернув в бік Рябка. Гулак-Артемовський активніше Котляревського протестує проти суспільного ладу. Котляревський помістив "Панів у пекло", Гулак-Артемовський постійно говорив про жахливі умови кріпацького життя.

Крім цієї байки, у творчому доробку Артемівського є і інші, наприклад, "Солопій та Хівря, або горох при дорозі", "Пліточка" та інші на теми польського байкаря Красицького; він на гумористичний лад перевертає оди римського поета Горація ("Гараська"). Пробував він сили також у перекладі балад Гете ("Рибалка") та Міцкевича ("Твардовський").

Сила їх впливу на Гулака-Артемовського виявилась найвиразніше в написанні байки "Пан та Собака":

На землю злізла ніч,

Ніде ані шиширхне.

Хоч в око стрель тобі –

Так темно на дворі…

Досить виразно. Уява малює цю картину і десять слів достатньо для неї. Доцільно радити для читання дітям "Пана та Собаку", "Солоній та Хівря, або горох при дорозі". Не завадить познайомить молодих читачів з байками "Сонце та Вітер", "Соловей". Змістовні байки "Лебідь і Гуси", "Ведмежий суд".

Досконалість кращих байок Гулака-Артемовського сприяла донесенню авторської думки до широкого читача в усій її повноті. Свої байки він не випадково називав "приказками", бо саме з народних приказок було почерпнуто виключно точні, афористичні стислі сатиричні образи. З приказок – в байку вливався могутній струмінь гумору і словесних барв, народна мудрість щедро живила їх мораллю.

Ось чому ці байки мають непересічну цінність і цінуються нами вже не перше століття.

Особливостями свого таланту Глібов дуже близький до Степана Руданського. Обидва вони розцвіли в роки громадянського піднесення в Росії.

Степан Руданський, лікар за освітою, поет виразного романтичного світобачення, він також розвивав в українській літературі той напрям, який виростав на народнопоетичній основі.

Твори Руданського різні за змістом, вони майстерні, дотепні, відзначаються глибоким ліризмом та іскристим народним гумором: це приказки, байки, небилиці, співи, переклади і переспіви.

Визначне місце у творчості Руданського посідають байки, в яких поет висміював різні сторони феодально-кріпосницької дійсності. Так, улесливий лис намагається виманити ворону з дерева на землю, щоб поласувати нею, але тікає, почувши, що йдуть до лісу стрільці із хортами ("Ворона і Лис"); собака, що захотів по-вовчому жити, ганебно гине ("Вовк, Собака і Кіт"); не може також беззастережно панувати світі цар звірів Лев, бо знайшлася сила, здатна його перемогти ("Леї і Пролев"); не може жити давнім способом – розбійництвом – і старий Вовк ("Старий Вовк").

Степан Руданський все своє життя (на жаль, воно було дуже коротким – поет прожив всього 39 років), всю творчість віддав людям.

Вважаючи свою поезію своєрідним різновидом народної творчості, він у змалюванні різних сторін потішної дійсності, переважно виходив з позиція покривдженого долею селянина.Вийшовши з народних глибин, Степан Руданський був і залишається одним із найбільш популярних українських письменників, твори якого знають і люблять читачі різного віку.

Особливо вони полюбилися дітям, про яких і для яких він писав, і не тільки для них, для всіх:

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі…

Повій, вітре, з полуночі!..

Вітер віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє,

Вітер віє, не вертає,

Серце з жалю замирає [13, с. 16].


Чи не єдиною жінкою-байкарем в українській літературі була Олена Пчілка ( 1849 -1930)

Поетеса, автор прозових і драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка — це все вона, Олена Пчілка. А ще — вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант.

Не сміятися з чужої біди вчить дітей байка "Снігир та Щиглик".

Отже, жвавий Щиглик глузував з бідного Снігирчика, що потрапив у сильце, і несподівано сам опинився в аналогічній ситуації.

У цій байці Олена Пчілка в алегоричній формі затверджує, що кожна людина може в певній ситуації виявитися в неприємному положенні. При цьому, сміючись над таким положенням іншого, що сміється ризикує й сам виявитися в такому положенні.

Мораль такої байки можна виразити словами - не смійся над іншими людьми, сам можеш виявитися в такій ситуації.

Проблему виховання, моралі людських стосунків, доцільності різних засобів вихованого впливу підіймає Олена Пчілка у байці "Котик та кухар"

Досліджуючи цю байку вчитель повинен пояснити дітям, що певні вчинки, вимагають і певних форм реагування, за витівку можна просто пожурити, за більш серйозні провини слідує й більш серйозне покарання.

Діти, вивчаючи цю байку, повинні в тому числі, усвідомити міру своїй відповідальності за кожний свій вчинок.

Отже, наведені у цьому огляді байки українських авторів можливо використовувати на уроках рідної мови в початкових класах, вивчаючи жанр української байки.


1.3 Місце байок в курсі "Мова і література" відповідно до державного стандарту початкової загальної освіти

Відповідно до державного стандарту початкової загальної освіти освітня галузь "Мови і література" передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкування і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань Українського народу і народів світу, виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості.

Зазначені цілі відображаються у змісті таких компонентів освітньої галузі, як українська мова, мова за вибором загальноосвітнього навчального закладу, читання.

Мета і завдання навчального предмета"Мова і література" в початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці.

Визначення базового компонента змісту початкової освіти з читання грунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів та на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого.

Мовленнєвий розвиток у курсі "Читання" зорієнтований на інтенсивне формування у школярів відповідних умінь, навичок. Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними під час добору творів для читання, передбачають встановлення зв'язків між усіма видами мистецтва, прилучення школярів до літератури як мистецтва слова.

Літературознавчий принцип реалізується в процесі аналізу художнього тексту. Об'єктом уваги читача є слово, що осмислюється як засіб створення словесно-художнього образу.

Зазначені принципи забезпечують реалізацію і таких аспектів вивчення літератури в початковій школі, як літературознавча пропедевтика, представлення учням художніх творів як витворів словесного мистецтва, що розкривають перед юними читачами багатство навколишнього світу і людських взаємин, авторську позицію, допомагають накопиченню морально-естетичного та соціального досвіду дитини, формують у неї власне ставлення до дійсності.

Метою початкового курсу "Читання" є формування першооснов читацької культури молодших школярів, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості дитини засобами художнього слова.

Для досягнення цієї мети виконуються такі завдання:

формування в учнів навичок читання як виду мовленнєвої діяльності;

розвиток зв'язного мовлення;

вироблення у школярів умінь працювати з текстом художнього твору;

збагачення досвіду естетичного сприймання художніх творів, розвиток образного мислення, розширення світогляду учнів;

розвиток творчої діяльності;

формування потреби в самостійному читанні книжок, розвиток інтересу до творчості письменників, майстрів мистецтва слова;

введення дітей у світ морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

розвиток читацької самостійності учнів.

Відповідно до мети і завдань курсу "Читання" у структурі Державного стандарту виділено такі змістові лінії: художні твори для читання та їх зміст; розвиток навичок читання; літературознавча пропедевтика, розвиток уміння аналізувати художній твір (практично); розвиток навичок самостійного читання учнів; розвиток творчої діяльності школярів.