| Самооцінка розумових здібностей | Самооцінка характеру | Самооцінка авторитету | Самооцінка умілості рук | Самооцінка зовнішності | Самооцінка упевненості | Середня самооцінка | |
| Успішні діти | 61,2 | 57,4 | 60,2 | 62,6 | 63,8 | 64,4 | 63,5 |
| неуспішні діти | 61,7 | 56,1 | 44,6 | 63,9 | 51,4 | 53,8 | 57,3 |
Порівнянний Х-середнє по сигмі (стандартне відхилення) у успішних дітей. За всіма показниками вийшло, що сигма на багато менше Х-середнього. Це говорить про змішаний характер групової і індивідуальної тенденції
Порівнянний Х середнє по сигмі у неуспішних дітей. Також за всіма показниками сигма менше Х середнього. Самий найменший відрив отримали такі показники: самооцінка авторитету і самооцінка упевненості. Це знову ж таки говорить про змішаний характер групової і індивідуальної тенденції.
Табл. 3.4Результати повторного діагностичного досліджння соціально-психологічних властивостей молодших школярів за допомогою методики "Особовий диференціал"
| Показники | Успішні діти | Неуспішні діти |
| бал | бал | |
| Показник оцінки | 1,04 | 1,02 |
| Показник сили | 0,49 | 1 |
| Показник активності | 0,47 | 0,83 |
Порівнянний Х-середнє по сигмі у успішних дітей. візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма менше середнього показника – це говорить про тенденцію, що змішала; показник сили: сигма більше на 0,04 середнього показника – спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма більше на 0,01 – це говорить про групову тенденцію.
Порівнянний Х-середнє по сигмі у неуспішних дітей, візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма більше середнього показника – це говорить про групову тенденцію; показник сили: сигма більше середнього показника – спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма рівна Х-середньому – це говорить про індивідуальну тенденцію.
При порівнянні експертної оцінки (яку дали вчителі) і результатими отриманими за допомогою методики Векслера (субтест №1 "Обізнаність"). У нас вийшло, що в першій групі дітей (добре успішні) по тесту Векслера і в експертній оцінці немає різниці. З 15 дітей в 14 – норма, в 1 – вище за норму. Порівняємо результати у неуспішних дітей, за експертною оцінкою 15 таких дітей, по тесту Векслера інтелект нижче за норму у 6 дітей, в останніх в нормі. Таким чином, рівень інтелекту "норма" не впливає на успішність навчання. Такі діти є в групі як добре успішні, так і погано успішні в учбовій діяльності. А такі показники, як "вище за норму" і "нижче за норму" впливають на рівень успішності.
Порівнянний Х-середнє з сигмою, у нас вийшло, що сигма в обох групах дітей нижча за середні показники, це говорить про змішану тенденцію.
Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.
Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.
Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.
Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.
Узагальнені результати діагностики рівня самооцінки і успішності навчання дітей подані в Додатку Б.
Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.
Отже, самооцінка учнів в після проведення корекційної роботи підвищишлась, хоча і незначним чином. Тому, для підвищення самооцінки учнів необхідна більш докладна та довготривала корекційна програма. Проте, будь-яка корекція не зможе гарантувати стовідсотковий результат.
3.2 Порівняльний аналіз результатів дослідження
Самооцінка двох груп дітей (успішних і неуспішних), після проведення роботи по підвищенню самооцінки.
Табл.3.5
| Самооцінка Групи | Висока | Середня | Низька | |||
| К-ть дітей | % | К-ть дітей | % | К-ть дітей | % | |
| Успішні діти | 3 | 18% | 12 | 70% | 2 | 12% |
| Неуспішні діти | 0 | 0 | 3 | 18% | 14 | 82% |
Так само можна говорити і про успішність. У успішних дітей успішність виросла по відношенню з початком коректувальної роботи. Дані приведені в таблиці № 6.
Якщо порівнювати результати в неуспішних дітей до початку коректувальної роботи і після, то можна відзначити, що успішність покращала лише небагато, на відміну від експериментальної. Порівняльні результати експериментальної групи, після проведення роботи по підвищенню самооцінки.
Порівнюючи результати експериментальної і контрольної груп, ми бачимо, що, працюючи над підвищенням самооцінки що вчаться, ми змогли добитися поліпшення їх успішності. Частина що вчаться з групи "В" перейшли в групу "А", що склало 18%, а спочатку було 0%, число учнів групи "D" зменшилося на 17,5%, в той час, як до контрольної групи змінилася лише кількість учнів в групах "С" і "D": збільшилося число учнів в групі "С" і зменшилося в групі "D" - 35,5% і 23,5% відповідно.
Як ми бачимо, з вищевикладеного матеріалу, після проведення коректувальної роботи над підвищенням самооцінки що вчаться змінилися первинні дані по самооцінці і відповідно успішності.
Отже, вплив успішності молодших школярів на їх самооцінку існує поза сумнівом. Діти, які випробовують значну скруту в засвоєнні програмного матеріалу, отримують найчастіше негативні оцінки. Школяр зупиняється на якомусь етапі навчання, коли виявляється певна розбіжність тим часом, що ось його вимагають, і тим, що геть в змозі виконати. На початковому етапі відставання розбіжність недостатньо усвідомлюється, а головне, не приймається молодшим школярем: більшість неуспішних дітей 1 і 2 класів переоцінюють результати своєї учбової діяльності. До 4 класу вже выявляється значний контингент відстаючих дітей з заниженою самооцінкою. Той, який часто терпить невдачу, чекає і в подальшому невдачу, і навпаки, успіх в попередній учбовій діяльності привертає до чекання успіху надалі. Переважання в учбовій діяльності у відстаючих дітей неуспіху над успіхом, постійно підкріплюване низькими оцінками їх роботи вчителем, веде до наростання у них невпевненості у себе і відчуття неповноцінності.
Організовуючи учбово-виховну роботу вчитель повинен свідомо і цілеспрямовано формувати самооцінку молодших школярів.
Оцінка повинна служити головною метою – стимулювати і направляти учбово-пізнавальну діяльність школяра. Вчитель повинен давати змістовну оцінку роботі учня. Досконалим процес учбово-пізнавальної діяльності буде лише тоді, коли оцінка не завершує його, а супроводжує на всіх рівнях. У учбовій діяльності необхідно порівнювати дітей, які володіють приблизно однаковими здібностями, але досягають в учбовій діяльності різних результатів через різне відношення до навчання. Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати достоїнства і недоліки, висловлюючи думки про оцінку. Після рецензування робота повертається авторові і учні самостійно аналізують свою роботу. Необхідно включати ситуації, що актуалізують самооцінку дитяти, ставлять перед ним завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприяючих обращенности дитяти на власні способи дії.
Необхідно вводити зошити "Моє навчання", в яких учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, міру його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи. Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні завдання до того як віддати на перевірку вчителеві, після того, як роботи перевірив і оцінив вчитель, необхідно обговорювати випадки неспівпадання оцінок. З'ясувати підстави на яких будують самооцінку діти і показники по яких оцінює вчитель.
Порівнюючи результати успішних і неуспішних груп дітей, ми бачимо, що, працюючи над підвищенням самооцінки учнів, ми змогли добитися поліпшення їх успішності.
За результатами даної роботи можна зробити наступні виводи:
1. Висунута в роботі гіпотеза про існування взаємозв'язку між самооцінкою і рівнем успішності підлітків підтвердилася.
2. Успішність учнів в школі залежить від їх самооцінки.
3.3 Рекомендації щодо формування самооцінки учнів для вчителів та батьків
Оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи. діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження батька: "З тебе нічого путнього не вийде!" може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особисгісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).