Сприймання й обговорення художнього твору є основою сучасного уроку образотворчого мистецтва в аспекті формування ціннісно-естетичної сфери молодшого школяра. Організувати такий урок – досить складна справа для будь-якого педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з мистецькими творами, різними за жанром, тематикою і складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку образотворчого мистецтва. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту твору, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат його опрацювання та позитивний вплив на розвиток дитини.
Уроки-бесіди про твори образотворчого мистецтва сприяють естетичному розвиткові учнів, прищеплюють інтерес і любов до мистецтва, виховують самостійність судження в оцінці творів. Учнів необхідно вчити не тільки розкривати зміст твору мистецтва, а й аналізувати його художні особливості. Вміючи розпізнавати засоби художньої виразності твору образотворчого мистецтва, учень зможе визначити його ідейний зміст.
У процесі аналізу досвіду роботи вчителів початкових класів виявилося, що в учнів часто не розвивають естетичних почуттів, не виховують естетичних суджень, не навчають естетично мислити і переживати, а обмежуються лише поданням формальних відомостей про естетичні об'єкти. Складається враження, ніби вони розуміють твір. Насправді вони просто це засвоїли, запам'ятали, а естетичний бік мистецького твору залишилася поза їх сприйманням. Урахування особливостей дитячого естетичного сприймання забезпечує розвиток їх естетичних почуттів, суджень, смаків, ідеалів.
Виявилося, що естетична вихованість молодших школярів значною мірою виявляється у їх естетичних судженнях, які є виявом естетичного ставлення людини до дійсності. Формування естетичних суджень сприяє подальшому розвитку цього ставлення. Естетичні судження учнів молодшого шкільного віку надзвичайно тісно пов'язані з загальним рівнем естетичного сприймання – його осмисленістю, емоційністю, цілісністю, вибірковістю і спостережливістю. Взаємозв'язок думки і почуття в естетичному сприйманні зумовлює залежність емоцій і оцінності естетичних суджень від наявних в учнів конкретних знань, уявлень, смаків, ідеалів, сформованих зорових оцінок.
Наше дослідження особливостей естетичного виховання молодших школярів з використанням методу бесіди виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичну вихованість учнів і робить її більш усвідомленою. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного виховання учнів від методично правильного використання методу бесіди на уроках образотворчого мистецтва.
Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень як показники естетичної вихованості учнів молодшого шкільного віку дають можливість установити відповідну залежність їх естетичного розвитку від використовуваного методу бесіди і зробити відповідні висновки щодо доцільності використання розробленої методики естетичного виховання молодших школярів у практиці роботи сучасної початкової школи.
Отже, заняття образотворчим мистецтвом мають бути організовані за законами мистецтва, що передбачає нестереотипність та структурну різноманітність занять із залученням емоційно значущих ситуацій; залучення учнів до співпереживання, створення відповідного до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв; наявність трьох основних структурних елементів уроку: сприймання, формування творчого задуму та його посильна творча реалізація.
Список використаних джерел
1. Алексеева В. Что такое искуство? – М.: Сов. художник, 1985. – 260 с.
2. Алексюк А.М. Взаємодія форм організації і методів навчання // Рад. школа. – 1983. – №7. – С. 8–15.
3. Алексюк А.М., Катушонок Т.А. Єдність змісту і методів навчання // Педагогіка. – К., 1986. – Вип. 25. – С. 13–16.
4. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. – К.: Академія, 2001. – 160 с.
5. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.
6. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. – М.: Просвещение, 1981. – 240 с.
7. Беда Г.В. Живопись. – М.: Просвещение, 1986. – 190 с.
8. Беседы о живописи в школе. – М.: Искусство, 1966. – 96 с.
9. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
10. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.
11. Вишковський І. Методи активізації пізнавальної діяльності // Психолог. – 2004. – №21–22. – С. 100–114.
12. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1976. – 270 с.
13. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1–2 класи. – К.: Рад. нас., 1991. – 128 с.
14. Волков Б.С. Психология младшего школьника. – М.: Просвещение, 2002. – 125 с.
15. Волков Н.Н. Цвет в живописи. – М.: Искусство, 1984. – 320 с.
16. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. – М.: Искусство, 1988. – 240 с.
17. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.
18. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей //
Початкова школа. – 1990. – №4. – С. 64–66.
19. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.
20. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
21. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.
22. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1–3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.
23. Глобчак В. Особистісно-орієнтоване навчання і виховання молодших школярів на уроках у початковій ланці // Рідна школа. – 2004. – №4. – С. 19–20.
24. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1989. – №3. – С. 23–25.
25. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. – М.: Просвещение, 1971. – 127 с.
26. Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249 с.
27. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.
28. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1972. – 212 с.
29. Данилова Л., Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 18–20.
30. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62–64.
31. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
32. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – 351 с.
33. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39–43.
34. Жижко Т. Методи навчання – передумова інтелектуального розвитку особистості // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 72–73
35. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1–3 класи. – К.: Рад. шк., 1972. – 151 с.
36. Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. – М.: Педагогика, 1968. – 284 с.
37. Захарова А.М. Розвивальне навчання в початковій школі // Психол. і педагогіка. – 2000. – №1. – С. 21–27.
38. Зламанюк Л.М. Методи вдосконалення та активізації навчання як педагогічна проблема // Управління школою. – 2004. – №25–26. – С. 21–22.
39. Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей школярів // Рад. шк. – 1981. – С. 48–50.
40. Каган М.С. О месте искусства в жизни школы // Искусство в школе. – М., 1992. – №1. – С. 11–19.
41. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.
42. Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №2. – С. 37–38.
43. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. – М.: Искусство, 1968. – 76 с.
44. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. – К.: Освіта, 1996. – 128 с.
45. Кириченко М.А. Учіться малювати. – К.: Рад. шк., 1987. – 58 с.
46. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. – 2000. – №3. – С. 25–28.
47. Король А. Традиційні та нетрадиційні методи навчання у розвитку творчої особистості // Рідна школа. – 2000. – №12. – С. 29–30.
48. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток осо-бистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.
49. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Розвиток комунікативних і мовних умінь // Дивослово. – №10. – С. 2–11.
50. Крутецкий П.А. Эстетическое воспитание. – М.: Знание, 1987. – 234 с.
51. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.
52. Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания. – М.: Педагогика, 1985. – 250 с.
53. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
54. Лернер М.Ж. Эстетические чуства. – М.: Знание, 1967. – 254 с.
55. Лихачов Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников. – М.: Знание, 1987. – 231 с.
56. Лунячек Й. Основы изображения с натуры. – К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 127 с.
57. Лутаєнко В.С. Естетика мислення. – К.: Мистецтво, 1974. – 215 с.
58. Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №9. – С. 50–55.
59. Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1986. – №2. – С. 55–59.
60. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 354 с.
61. Малышов С.Д. Искусство видеть. – М.: Просвещение, 1986. – 178 с.
62. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. – М.: Просвещение, 1985. – 318 с.
63. Мойсеюк М.Є. Педагогіка. – К.: Либідь, 2001. – 446 с.
64. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.
65. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. – М.: Академия, 1996. – 387 с.
66. Орловский Г.И. Учитесь смотреть и видеть. – М.: Искусство, 1969.
67. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.