“На Юрія (5 травня) роса – не треба коням і вівся”.
“На Василя (14 січня)на деревах біло, то буде і в коморі мило”.
“Який день на Різдво – такий і на Петра”.
Народний календар мав практичне застосування і багато в чому впливав на господарську діяльність селян-хліборобів.
Початкові вірування українського народу найбільше зв’язані з життям, з природою свого довкілля, бо це вимагалося їх господарським побутом, їх натуралістичними віруваннями. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясна річ бачила, що в усьому залежить від неї, і тому постійно зверталася до сонця, зірок, Землі [19].
Знамення чи явище на небі – дивували весь народ, комети завжди віщували нещастя, і люди боялися їх з найдавніших часів. А от сонце з давніх-давен наші предки вважали святим. Зроду віку пращури були сонцепоклонниками, обожнювали небесні світила і його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс – всі ці слов’янські божества так чи інакше пов’язані з сонцем і його життєдайним початком.
Стародавня людина уявляла сонце у вигляді вогняного колеса, що котилося небом. Гріхом було показувати на сонце пальцем – усохне палець, або виколе собі око; кидати каміння на сонце – бог хліба не дасть.
Образ сонцячасто зустрічається в народних прикметах:
“Стовп біля сонця взимку – на мороз, влітку – на посуху”.
“Якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно”.
“Духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить”.
“Не лягай спати перед заходом сонця – матимеш страшний сон”.
Образ грому, посланця неба й вогню, який має цілющу силу привертав увагу спостережливого народу. Люди помітили, що весною як гримить перший грім, треба спиною обпертися об дерево чи об щось інше і спина не болітиме до нового грому у наступному році.
“Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю,
бо буде рання весна”.
Особливе значення надавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грім, блискавку, град викликають духи:
“Перший грім при північному вітрі – холодна весна,
при східному – суха й тепла, південному – тепла,
західному - мокра”.
“Вранці чути безперервний грім -
надвечір піде дощ з градом”
“Глухий грім – на тихий дощ”.
Образ води шанувався народом. Вода – колиска людства, першість. Слово “Рус” – означає “вода.”
“Якщо вода дуже шумить у горах – буде непогода”.
“Якщо на воді під час дощу з’являються.
бульбашки, то негода недовго”.
“Вода потемніла в річці – перед грозою”.
Багато народних передбачень становлять прикмети пов’язані зі станом атмосферних змін, різними метеорологічними явищами. Наявність туману, роси вранці вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру – вірною прикметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі – на грозу, червонувате при заході сонце – на вітер.
“Білі зимові хмари – на мороз”
“Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру –
падатиме сніг”
До достовірних належали також прикмети пов’язані з певними змінами в атмосфері, які спричиняють зміну станупредметів та явищ:
“Духота в повітрі – на грозу”.
“Зволожується сіль чи хліб – на негоду”.
“Дим стелиться, погано горять дрова – на відлигу”.
Значна група прикмет ґрунтується на спостереженнях за поведінкою тварин,комах,птахів,риб. Перед дощем крила комах зволожуються і комахи опускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи та риби. Через те поширені такі прикмети:
“Ластівки літають низько – на дощ”.
“Риби вискакують з води і ловлять комах – на непогоду”.
“Якщо бджоли не вилізають з вуликів – слід чекати дощу”.
“Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашник”
“Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду”.
Значна увага приділялася спостереженням за поведінкою тварин, птахів. Переважали тут свійськітварини і птахи. Кіт дере лапами, собака качається – на вітер. Кури чубаються – на дощ. Качка ховає голову – на холод.
“Голуби розворкотілися – на тепло”.
“Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок –
похолодає, а коли вмивається – на суху погоду”.
“Корови лягають спати на дворі – буде гарна погода,
під навісом - занегодить”.
“Худоба збивається докупи – на негоду”.
Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинномусвіті:
“Якщо шишки високо на смереці – на довгу холодну зиму,
а якщо низько навпаки”.
“Рано жовтіє листя – рання зима буде”.
“Багато лушпиння на цибулі – буде люта зима”.
Спостерігаючи за життям рослин люди помічали, що окремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну.
“Квіти сильно пахнуть перед дощем”
“Квіти пахнуть здалека – на вітер”.
“Багато було пролісків – гарно вродить картопля”.
“Доки не розвилася жовта верба –
не висаджуй у ґрунт будь-якої рослини”.
Образ Місяця часто приваблював увагу людей. Особливо багато прикмет пов’язано з молодим місяцем, його появою на небі (“місяць-молодик”). Матері впевнені: якщо немовля народиться на молодика, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяць приносить багатство немовляті;
“Місяць блідий – буде дощ”.
“Райдужне коло навколо місяця-молодика – буде вітер і хмари”.
“Якщо місяць народився і водою обмився, незабаром задощить”.
“Круті роги взимку – на мороз, влітку на мокру погоду”.
Цікавим виступає у народних прикметах образ веселки. Здається кольори всіх зелених квітів відбилися в ній. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцях неба багато про що говорить бувалому мандрівнику:
“Висока крута веселка – на погоду, низька і смугаста – на дощ”.
“Вечірня веселка обіцяє добру погоду, а ранкова на заході - мокру”.
“Червона веселка – спека і вітер”.
“Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникає –
на погожу днину”.
Річний календар українці поділили на чотири пори року, кожна з яких має свою систему свят. Левова частка цього набутку традиційно припадає на січень. З останнім місяцем зими у хліборобів було пов’язано багато прикмет. Особливо довіряли люди Стрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом:
“Відлига на Стрітення – рання і тепла весна”.
“Якщо на стрітення холодно, то вже скоро весна”.
“Сніг на Стрітення – весна дощова, хурделиця – пізня та холодна”.
“Похмуро і без сонця – дошкулятимуть морози”.
“На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга”.
Існує багато прикмет, які підтверджуються науковими даними. Помічено, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозністю, хворим серцем або легенями краще за інших відчуває зміну погоди:
“Коли руки або коліна ломить – буде переміна погоди”.
“Здорову людину опівдні знемагає сон – буде дощ”.
Цікавим і по-своєму мудрим є календарне регламентування шлюбних обрядів. Знавці весільних церемоній знають, що народна мораль чітко визначала строки їх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другій половині весни і протягом літа:
“Хто у травні звінчається, то буде вік маятися”.
“У травні оженився, то вік журився”.
“У маю розумний жениться, а дурна заміж йде
а в жовтні розумна заміж йде, а дурний жениться”.
Весілля, традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весілля:
“Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста,
а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова”
“Покрова накриває траву листям, землю снігом,
воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.
Система народних прикмет має своєрідну струнку історичну структуру, яка включає в себе два головних історичних шари традиційної побутової культури, які визначають два типи української ментальності – землеробську:
“Сівбу визначають так: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, мак;
запахтіла калина – сій огірки, гарбузи”
“З’явилися квіти на бузині – прийшла пора висівати льон”.
“Зацвіла горобина – пора братися за огірки й помідори”.
Козацький тип ментальності формувався на пріоритеті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, на ідеї дороги, походу – на відміну від прив’язаності до землі та статусу жінки – символу стабільності й землеробської праці:
“У поле вирушай, козаче, вже весна соколом плаче”.
“Прийшла Покрова – сиди, козак, дома”.
“Копита в коней потіють – на тепло”.
“Коні жадібно їдять траву, форкають і хропуть – погода зіпсується”.
“Якщо кожух став гнучким і м’яким – чекай тепло й опадів”.
“Кінь лягає на землю – перед снігопадом”.
Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.
1.2 Педагогічні можливості народних прикмет природознавчого характеру в умовах початкової школи