| Рівні | Вік дітей | |||
| 4 роки | 5 років | 6 років | 7 років | |
| Нульовий | 20 | 17 | 13 | 6 |
| Перший | 70 | 63 | 61 | 57 |
| Другий | 10 | 20 | 22 | 29 |
| Третій | 0 | 0 | 0 | 0 |
З табл. 2.2.1. видно, що найбільша частина дітей, що приймала участь в констатуючому експерименті, належить до першого рівня сформованості самоконтроля. Основною особливістю школярів даного рівня є присутність у них орієнтації на контроль за своєю діяльністю. Це виявляється в проявлені самоконтроля, а саме: в випереджаючому-дитина задає експериментатору уточнюючі запитання відносно засобів виконання завдання, в текучому-в деяких випадках зупиняє виконання операцій при помилковій дії. Разом з тим дошкільники виявленого нами першого рівня, володіючи прийомами злічення й порівняння, не здійснюють вербальний аналіз розбіжностей.
У процесі заключного контролю даного рівня намагаються пригадати зразок, що свідчить про виділення ними зразка в якості засобу перевірки. Звертаються за допомогою дорослого, за звичкою знаючи, що саме він повинен виправити помилки. Не здійснивши ніяких контрольних дій, звертається за підказкою: „Це так потрібно зробити?”. Відмітивши про себе відсутність реакції зі сторони дорослого, звертається до нього: „Допоможи мені зробити вірно”. Не отримавши й в цьому випадку допомоги, припиняє роботу, засмучується.
Характер помилок, що допускають розумово відсталі дошкільники даного рівня, складається в пропущені значків. Цей факт говорить про те, що діти розставляють значки в таблиці тільки в тому випадку, якщо впевненні в правильності виконання. Отже, навіть на першому рівні самоконтроля діти здібні наперед попередити помилки там, де вони не впевнені в правильності виконання. Це в свою чергу є розумовою передумовою до формування самоконтроля у дітей даного рівня при проведенні заключного самоконтроля, маючи зразок для перевірки здійснюють перевірочні дії хаотично, що призводить до неповного виправлення помилок. Не супроводжують корегуючих дій мовою.
Дошкільники першого рівня самоконтроля не усвідомлюють важливість самоконтроля, не намагаються самостійно здійснити його.
У процесі експерименту діти даного рівня постійно орієнтувалися на реакцію дорослого і, коли не бачили її, при помилковій дії негайно припиняли роботу. Не дивлячись на те, що дана група показала низький рівень самоконтроля, у дітей всіх віків відмічається потреба у наявності дії контроля при виконанні завдання.
Другий рівень самоконтроля, виявлений у незначної кількості розумово відсталих дошкільників, характеризується загальною зацікавленістю їх у якісному виконані завдання, з мотивацєю, заданою на отримання результату, відповідного зразку. Однак у процесі виконання завдання, самостійно помітивши помилки або нечіткості, вони не можуть виправити їх повністю з наступних причин: не усвідомлення функцій зразка як засобу контроля, відсутність знань та навичок засобів виправлення. Вербально можуть виявити причини розходжень із зразком, звертаються із проханням до дорослого показати зразок для перевірки. Емоційно реагують на існуючі помилки. Після виконання завдання ще перевіряють результат, використовуючи перцептивну форму самоконтроля, можуть здійснити злічення в зовнішньо-мовленнєвій формі на основі аналізу зразка і результату.
Показним у сформованості дій перевірки є третій рівень самоконтроля у дітей, що характеризується загальною готовністю дитини систематично спостерігати за своїми діями, а у випадку виникнення помилок вміти їх виправляти. Діти даного рівня діють в більшості у розумовому плані, наперед визначаючи можливі помилки. Їм властива довготривала підготовка до виконання завдання, звертання до дорослого за додатковим поясненням, попереднє відпрацювання майбутніх дій, самостійний пошук засобів фіксації точності виконання завдання. Працюють вони не поспішаючи, продумують процес виконання, здійснюючи контроль за кожним своїм кроком, використовуючи всі форми контролю. У випадку невдачі не припиняють роботу, а проводять аналіз причин помилок і самостійно їх виправляють. Адекватно оцінюють свою роботу, намагаються в процесі заключного самоконтроля покращити результат, отримати похвалу дорослого.
Третього рівня сформованості самоконтроля у розумово відсталих дошкільників не було виявлено. Тому, у подальшому в роботі по формуванню контрольних дій цей рівень використовується як еталонний.
Таким чином, розумово відсталі дошкільники, що навчаються у спеціальному дитячому садку, характеризуються наявністю нульового і першого рівня самоконтроля при виконанні завдання без спирання на зразок. Однак, як показує таблиця 2.2.2., зразок, показаний повторно, вже з вказівкою зі сторони дорослого знайти і виправити присутні помилки, в середньому для 50% дітей може сприяти рішенню завдання їх корекції.
Інші 50% дітей не приймають функцію зразка в якості особистої діяльності, що направлена на виправлення присутніх помилок .
Таблиця 2.2.2.
Розподіл досліджуваних за показниками виконання контрольно-коррекційних операцій (у %)
| Контрольні дії | 4 роки | 5 років | 6 років | 7років | ||||
| Всього дітей | абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | % |
| Помітили помилку | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 8,3 | 5 | 14,7 |
| Виправив помилку | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 8,8 |
| Одразу зафіксував і виправив | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 5,5 | 2 | 5,8 |
| Помітив і виправив помилки при повторному показанні зразка | 3 | 20 | 4 | 22 | 7 | 30,5 | 6 | 27,5 |
Як показують дані табл. 2.2.2. при повторному показанні зразка для проведення контрольно-корегуючої роботи у даній віковій групі дітей відмічається незначна динаміка самоконтроля. Звідси виходить, що наявність зразка у якості опори для самоконтроля і наступних корегуючих дій по виправленню помилок є обов’язковим, але не усвідомленим розумово відсталими дітьми компонентом самоконтроля. Вони не вміють злічувати на його основі результат своїх дій, інколи повністю ігнорують його.
Крім того, дослідження показали не сформованість перевірочних дій на етапі текучого самоконтроля. Це пояснюється насамперед тим, що дошкільники на етапі випереджаючого самоконтроля не мають можливості орієнтуватися на ряд умов, за допомогою яких забезпечується точність виконання завдання без опори на зразок.
Наступним фактором, що визначає низький рівень самоконтроля у розумово відсталих дітей, є бажання скоріше виконати завдання. Звідси, на наш погляд, і виникають помилки і нечіткості при виконанні дій.
Повна відсутність уявлень про самоконтроль і засоби його перевірки привело до того, що на етапі заключного самоконтроля дитина не змогла відірвати своїх дій від дій дорослого, потребуючи від останнього виконання зовнішніх контрольних функцій.
Не сформованість корегуючих дій у розумово відсталих дітей пояснюється індиферентністю до перевірки, надзвичайно слабкою диференціацією сприйняття, невмінням злічувати зразок з результатом і головне, відсутністю побуджень до подальшого удосконалення результату.
Перша серія констатуючого експерименту довела повну нездібність розумово відсталих дітей здійснювати контрольні дії у процесі випереджаючого, текучого, заключного самоконтроля в процесі виконання заданої роботи без спирання на зразок. Отриманні в першій серії експерименту дані дозволяють утверджувати, що саме вікова динаміка передумов самоконтроля (розвиток перцептивних процесів, мовлення, мислення, пам’яті) сприяють відповідній віковій динаміці розвитку контрольних дій у якості нового предмету діяльності дітей.
Для виявлення особливостей контрольних дій у розумово відсталих дошкільників була проведена друга і третя серії констатуючого експерименту, що складається з ряду послідовно ускладнюючих ся завдань.
Відмінною ознакою виконання дітьми завдання другої серії констатуючого експерименту виявилася відсутність у процесі діяльності факту перевірки при наявності зразка і орієнтації на текучий і заключний самоконтроль. На основі порівняння результатів між рівними віковими групами можна зробити висновок про те, що під впливом педагогічного врегулювання характер помилок декілька міняється.
У розумово відсталих дітей спостерігається порушення регуляції всієї діяльності і на основі цього відмічається факт ігнорування ними самоконтроля як одного із її компоненту. Тобто, самоконтроль практично був відсутній на всіх етапах виконання завдання.
Так, дошкільники з цікавістю очікували, коли зможуть почати виконувати його, але задавали мало запитань прогнозуючого характеру, що є зовнішньо мовленнєвою і мисленнєвою формою випереджаючого виду самоконтроля. На запитання експериментатора-чи все їм зрозуміло-відповідали стверджуючи. Розумово відсталі дошкільники не зверталися до дорослого за допомогою, у них не виникало запитань про засоби виконання завдання, були повністю відсутні орієнтири відносно результату.
Звідси видно, що у розумово відсталих дошкільників всіх вікових груп при пред’явленні незнайомого завдання вже на етапі випереджуючого самоконтроля виникає індиферентне відношення до майбутнього результату: відсутнє прагнення наперед спланувати свою діяльність у матеріальній формі, уточнити деталі ходу завдання і умови його виконання.
На етапі текучого самоконтроля у процесі побудови фігури за зразком вони, не замислюючись, приступають до виконання. З п’яти хвилин, відведених їм на виконання завдання, зразок був використаний у середньому 0.3-0.6 хв. Перцептивна форма контролю у плані співвідношення із зразком використовується дитиною у процесі виконання завдань у недостатньому ступені. Найменшу кількість помилок діти допускають при виборі елементів за кількістю, що відповідає еталону. Це пояснюється тим, що традиційне навчання у спеціальному дитячому садку передбачає велику вагу роботи над розвитком навиків рахування (показник у дітей першого року навчання значно нижчий). Дошкільники п’яти-семи років мають можливість здійснювати самоконтроль у матеріальній формі за допомогою виділення необхідних для виконання завдання елементів. Однак, виконувати ці орієнтуючі дії дитина повинна на етапі випереджаючого, а не текучого самоконтроля. Крім того, відмічається тенденція до покращення кількісних показників виконання дій за зразком у віковому аспекті. Це є передумовою до того, що діти шести-семи років найбільш підготовленні до навчання контрольним діям.