- оскільки педагогічна праця, являє собою двохсторонній процес, тому необхідно докладати зусилля не тільки вчителю, однак повинна бути присутня наполегливість учнів;
- для формування всебічно повноцінної особистості необхідно залучати громадські організації та сім’ю;
- забезпечувати школу новітніми технологіями (комп’ютеризація навчальних закладів, інформатизація навчально-виховного процесу;
- необхідно вдосконалити механізм цільової підготовки вчителів, насамперед гостродефіцитних спеціальностей, та їх працевлаштування як у міській, так і в сільській місцевості.
Для підвищення рівня ж престижу необхідною умовою є:
- популяризація професії за рахунок державних коштів;
- необхідно надати педагогам статус державного службовця;
- вчителі мають займатися самоосвітою, опановувати передові технології викладання;
- підвищити заробітну плату працівникам освітньої галузі, зробивши її більшою за середню зарплату по країні;
- зменшити пенсійний вік;
Отже, нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.
Окрім цього у виховній системі Україниможуть бути впроваджені окремі положення екологічного, трудового та релігійного виховання, які успішно застосовуються в британських школах. Це значно полегшило б роботу класних керівників та вчителів-предметників, які працюють у вітчизняних школах.
Висновки до третього розділу
Як бачимо, всі фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних, економічних, політичних та психологічних. Що ж стосується факторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.
Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.
Висновки
Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства та суб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання та виховання.
В процесі дослідження, нами використано інструментарій, який включає підходи, принципи та методи. У всьому дослідженні домінував системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребувало таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.
Аналіз наукових джерел, дав змогу уточнити поняття «престиж та характер педагогічної праці», під яким ми розуміли – значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань та досвіду від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
Здійснивши аналіз наукових праць, необхідно зазначити, що під змістом педагогічної праці, варто розуміти взаємовідносини людей, результатом яких є сама людина, здатна для подальшого саморозвитку і життєтворчості. За своєю сутністю педагогічна праця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі та передбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральних цінностей тощо. Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. Специфічними рисами цієї діяльності є те що суб’єктом є як педагог так і учень, який водночас виступає також об’єктом (предметом) педагогічної праці, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня.
Проаналізувавши праці вчених теоретиків та практиків педагогіки, ми дійшли висновку, що основними функціями педагогічної праці є: діагностична; орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська; інформаційно-пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна; дослідницько-творча. Варто зазначити, що престиж педагогічної діяльності в нашій країні завжди був і залишається низьким. Це пояснюється як самим відношенням влади до осіб, які несуть місію розвивати наступні покоління так і – самих громадян, більшість з яких чомусь нехтують надбаннями які дає школа, інститут чи університет.
Критерії за якими можна визначити чи була педагогічна праця ефективною варто звести до наявність чотирьох груп: процесуально-локальні; процесуально-глобальні; результативно-локальні і відповідно результативно-глобальні. На наш погляд, якщо на локальному рівні показники варто розглядати поокремо крізь призму вчитель/учень, то глобальний рівень, цього не вимагає, адже саме від того скільки зусиль та праці було вкладено на локальному рівні зі сторони вчителя та учня, залежить результативність показників на глобальному рівні (рівні країни). В результаті наскільки високі показники локального рівня, залежить успіх на глобальному рівні, а відтак визначається і імідж (престиж) педагогічної праці в очах держав сусідів.
Фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних, економічних, політичних та психологічних. Що ж стосується факторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.
Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.
1. Андрущенко В. Педагогіка для всіх: засіб державотворення і виховання особистості // Вища освіта України. - 2004. -№ 4. -С. 41-45.
2. Андрущенко В.П. Філософія освіти в постболонському просторі // Вища освіта України. – 2006. -№ 1. – С. 5-6.
3. Бабакіна О.О. Формування громадянськості майбутнього вчителяпочаткових класів процесі професійної підготовки: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 00.04 «Теорія іметодика професійної освіти» / О. О. Бабакіна. – Запоріжжя, 2008. – 20 с.
4. Бех І.Д. Дві експериментально-виховні стратегії - два етапи розвитку педагогічної науки // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - С. 5-15.
5. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.
6. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - Київ: Українська видавнича спілка, 2007. – 441 с.
7. Гайда Й. Погляди А.С.Макаренка на виховання // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. – 2001. – Вип. 3. – С. 173-180.
8. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. - К.: Просвита, 2006. – 312 с.
9. Гончаренко С. Український педагогічний словник. –Київ: Либідь, 1997. - 376 с.
10. Давидова В.Д. Нетрадиційні форми навчання (навчальний гурток
в системі народної освіти Швеції) // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка. – 2005. – Вип. 24. – С. 161-167.
11. Елькін М.В. Історія педагогіки: навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – Мелітополь, - ВБ ММД, 2009. – 203с. 118
12. Завгородня Т.К. Проблеми педагогіки: історія, сучасність, перспективи. Збірка наукових Праць. – Івано-Франківськ. – 2008. – 428 с.
13. Закон України «Про вищу освіту» №2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.
14. Карпенчук С.Г. А.С. Макаренко і педагогічна технологія //Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення: Збірник праць Міжнар. практ. конф. РЕГІ . – Рівне, 1999. – ч.3. – С. 109-112.11.
15. Карпенчук С. Г. Сутність педагогічної технології // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Наукові записки РДГУ. – Рівне, 2001. – Вип. 17. – С.112-119.
16. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. / Нина Васильевна Кузьмина. – М., 1990. – 234 с.
17. Ляшенко О.І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 1 (46). - С. 5-12.
18. Микитюк І.А. Використання ідей А.С. Макаренка по формуванню педагогічної культури вчителя сучасної школи // Педагогіка Вищої та середньої школи Збірник наукових праць. – №24. – 2009. – С. 45-48.
19. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Нвчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001 р. – 608 с.
20. Монахов В.М. Аксиологический поход к проектированию педагогической технологи // Педагогика. - 1997. − № 6 – С. 26-31.
21. Мороз Н.С.Загальна характеристика системи виховної роботи в середніх навчальних закладах // Педагогічний альманах. – Х . – 2009 . – Вип. 4. – С. 25-32.
22. Ничкало Н.Г. Проблема підготовки сучасного виробничого персоналу: педагогічні аспекти. - Педагогічний процес: теорія і практика // Збірник наукових праць. Вип. 4. Київ. – Міленіум, - 2006. – 337 с.
23. Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушенко. - Київ: Аконіт, 2001. -2622 с.