Як специфічна форма свідомості, світогляд має свою структуру, яка включає систему, наукових знань, поглядів, переконань, ідеалів. Наукові знання складають об'єктивну частину світогляду, погляди, переконання, ідеали - суб'єктивну. Погляди - це прийняті людиною, як достовірні, ідеї, концепції, теорії, що пояснюють явища природи і служать орієнтиром у поведінці. Переконання - стійкі погляди, впевненість людини у правильності власних думок; сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину, які пережиті емоційно. Почуття допомагають втілювати переконання в практичну діяльність. Ідеали - зразки для поведінки, діяльності, життя. Школа має сприяти перетворенню знань школярів у переконання. Для цього, перш за все, необхідно забезпечувати глибоку наукову доказовість, логічну переконливість усіх теоретичних узагальнень світоглядного характеру; викладати матеріал на основі фактів і їх глибокого аналізу; з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки всіх явищ і процесів, що вивчаються; стимулювати: допитливість, прагнення учнів до самостійного осмислення всіх явищ, що відбуваються в природі і суспільстві.
Процес формування світогляду школярів - складний і суперечливий.
Починається він із засвоєння основних елементів світоглядних ідей ще до школи. В школі учні опановують нові знання, які підводять їх до змісту світоглядних ідей. Погляди на світ, його будову, закономірності розвитку природи і суспільства формуються при вивченні основ наук. Причому це забезпечується не лише змістом навчального матеріалу, а й способом його викладання, методикою організації пізнавальної діяльності учнів.
Основні критерії сформованості в учнів світогляду:
- глибина наукових знань, їх об'єднання: в цілісну систему, що пояснює суть і закономірності явищ природи, суспільства, мислення;
- здатність діалектичного осмислення дійсності, уміння аналізувати явища і події;
- соціальна активність, суспільна цілеспрямованість, діяльність по втіленню в життя ідеалів, їх захисту і пропаганді.
Розумове виховання — це спільна діяльність, вихователя, і вихованців, спрямована, на розвиток інтелектуальних можливостей та здібностей школярів, забезпечення умов їх самореалізації, вільного вибору світоглядної позиції, соціально-значущих вітчизняних надбань і світової культури, орієнтації у навколишньому середовищі. У процесі розумового виховання нагромаджується фонд знань: факти, термінологія, символи, імена, дати, назви, поняття, зв'язки та залежності.
Зміст розумового виховання складають:
1) виховання культури навчальної праці, що має такі елементи:
- планування, розумової праці (вироблення режиму праці і відпочинку,уміння складати план відповіді, алгоритми виконання домашніх завдань, інших видів навчальних
завдань);
- чітка організація розумової праці (вироблення уміння вибирати оптимальні форми, методи, прийоми діяльності);
- дотримання правил навчальної гігієни (нормативів освітлення, підбору меблів, пауз у навчальній діяльності);
- уміння працювати з книгою (виділяти головне в тексті, складати план, тези, конспект, ставити питання до тексту, виділяти незрозуміле);
- самоконтроль і корекція своїх дій (уміння, перевіряти обчислення оберненими діями, звірятися з відповіддю, аналізувати задачу та її розв'язання);
- самоаналіз результатів розумової праці (робота над помилками, поглиблення знань, відпрацювання певних умінь);
2) розвиток пізнавальних потреб учнів, які лежать в основі мотивів навчання;
3) формування інтелектуальних умінь і розумових якостей школярів (уваги, пам'яті, мислення, уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати тощо).
Критеріями розумової вихованості якраз і є вищеназвані якості і уміння.
35. Громадянське виховання - це процес формування громадянськості як інтегрованої риси особистості, що дає людині
можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною і захищеною.
Громадянськість — духовно-моральна цінність, світоглядна і технологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Метою громадянського виховання є формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттям, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Завдання громадянського виховання на сучасному етапі:
- визнання й забезпечення у реальному житті прав людини як гуманістичної цінності;
- усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянської відповідальності;
- формування національної свідомості, почуття патріотизму;
- утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість;
- формування, соціальної активності та професійної компетентності особистості;
- формування політичної й правової культури засобами громадянської освіти;
- розвиток критичного мислення;
- формування уміння визначати форми і способи своєї участі в житті суспільства;
- формування толерантного ставлення до інших культур і традицій;
- виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства.
До змісту громадянського виховання також необхідно віднести розвиток у школярів планетарної свідомості (усвідомлення єдності й унікальності життя на землі), правосвідомості, політичної культури, мотивації до праці.
Критерієм громадянської вихованості є сформованість у людини почуття обов'язку перед Батьківщиною і відповідальності за свою громадянську поведінку.
Національне виховання — це процес формування національної самосвідомості, громадянських якостей, патріотизму і поваги до інших націй.
До основних національних цінностей професор О.І Вишневський відносить такі, як:
- українська ідея; - державна незалежність України;
- самопожертва в боротьбі за свободу нації;
- патріотизм, готовність до захисту Батьківщини;
- єдність поколінь на основі віри в національну ідею;
- почуття національної гідності; - історична пам'ять;
- громадська національно-патріотична активність;
- пошана до державних та національних символів;
- любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій;
- пошана до Конституції України; - підтримка владних чинників у обстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності;
- орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави і розвиток, народного господарства; - прагнення побудувати справедливий державний устрій; - протидія антиукраїнській ідеології;
- готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу;
- сприяння розвитку духовного життя українського народу;
- дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи;
- увага до зміцнення здоров'я громадян України,1 Основними засобами національного виховання є:
- рідна мова, досконале володіння якою, дозволяє глибше оволодіти надбаннями вітчизняної культури;
- рідна історія, яка є невичерпним джерелом історичної пам'яті та мислення учнів, сприяє глибокому засвоєнню, витоків духовності рідного народу, інших народів, які здавна живуть на території нашої країни;
- родовід - знання дитиною свого генетичного коріння, включення дітей у продовження родинних звичаїв, традицій;
- краєзнавство — прилучення школярів до героїки минулих епох, трудових подвигів, мистецьких традицій дідів і прадідів, їхнього подвижництва;
- національна міфологія як вид народної творчості, що сприяє формуванню національного характеру, світогляду, філософського осмислення дійсності;
- фольклор, в якому відображено духовне багатство народу, самобутнє тлумачення явищ природи і людського життя;
- народний календар - енциклопедія життя, трудової діяльності, культури, побуту і дозвілля народу, кожна дата якого прилучає до осягнення традицій і звичаїв свого народу;
- національна символіка, яка консолідує націю в єдину етнографічну, культурно-історичну спільноту;
- народні прикмети, вірування, які одухотворяють природу, вчать берегти та пізнавати її особливості, закони розвитку.
36. Моральне виховання - процес оволодіння соціальними зразками моральної поведінки.
Його метою є засвоєння учнями системи ідей, норм і правил поведінки та діяльності, яка складає життєву позицію особистості. Моральне виховання - це поступальний багатогранний процес, що здійснюється на основі комплексного підходу і вирішує такі завдання: розвиток моральної свідомості; виховання моральних почуттів та. переконань; формування морально-етичних, норм поведінки, звичок, набуття учнями досвіду моральних стосунків.
Моральний розвиток особистості може здійснюватися лише заумови, якщо педагогічна діяльність носить цілеспрямований характер, пропонує еталон, мету і зміст діяльності та поведінки і забезпечує їх усвідомлення, відповідну поведінку і прояв особистісних моральних якостей.
Зміст морального виховання включає в себе формування у школярів системи моральних відносин (ставлень):
- до суспільства і держави; - до праці; - до природи; - до суспільних надбань і матеріальних цінностей; - до конкретних людей; - до себе.
Головний критерій оцінки моральної вихованості — поведінка учня, ставлення його до праці, навчання, навколишньої дійсності, власності, особистих речей, до старших, до самого себе.