Вплив фізичних вправ на розумову працездатність учнів середнього шкільного віку (стр. 2 из 9)

Слід підкреслити , що тривалість періодів оптимальної працездатності і повної компенсації найбільше зі сторони інших кривої роботи. Вона визначається інтенсивністю і нервово-психічним наванатженням розумової роботи, гігієнічними умовами навколишнього середовища, в якому воно виконується і об'ємом компенсаторних реакцій, резервних можливостей організму.

4) Період нестійкої компенсації характеризується нарощенням втоми, зниженням працездатності. Правда, вольові зусилля людини деякий час може підтримати розумову працездатність на заданому необхідному рівні. Ступінь руху працездатності і здатність компенсації її в цей період кривої роботи у значній мірі залежить від індивідуальних особливостей і від типу нервової системи людини, від тренованості, фізичного стану і діапазона компенсаторних йогоможливостей. У цей період стостерігається виражене відчуття втоми, різновиди в зміні показників функцій різних систем. Величини одних показників збільшуються, інших – зменшуються, а третіх – залишаються без змін. Різноманітність змін у характері функціонування будь-якої системи не випадково. Воно відображає закономірності функціонування організму як єдиного цілого і включає реакції безпосереднього забезпечення виконаної роботи, компенсаторні і мобілізуючі реакції. Однак всі ці зміни не виникаюь однаково і не розвиваються в одному і тому ж напрямку. Зміни виникають скоріш за все у тих органах і системах, які безпосередньо забезпечують виконання оперативної роботи.

Ці зміни можуть першопочатково виникати також і в психічних функціях, які в структурі конкретної розумової діяльності людини мають вирішальне значення (наприклад, оперативна пам'ять, зберігання уваги). Зміни в інших системах мають регуляторне чи комплексаторне значення. При розвитку втоми різні здібності змінюються по-різному.

5) Період прогресивного зниження працездатності характеризується швидким нарощуванням втоми, яке виражається у зниженні продуктивності, ефективності розумової роботи і в функціональних зрушеннях, неадекватним виконуванням роботи. При цьому людина, звичайно, не в стані вольовим зусиллям компенсувати зниження працездатності.

Період закінчення роботи можна спостерігати так званий кінцевий прорив, який виражається у короткочасному підвищенні роботи. «Кінцевий прорив» - мобілізація організму, яка здійснюється по механізму тяжкорефлекторних реакцій на комплекс умовних подразників, сигналізуючих перед закінченням роботи. Необхідно підкреслити , що «кінцевий прорив» перед закінченням роботи спостерігається далеко не у всіх випадках, і рівень короткочасного підвищення ефективності роботи у окремих людей може бути самою різноманітною.

Окремі періоди на кривій роботі добре спостерігаються при фізичній роботі. Менш чітко, але все ж можна прослідкувати ці періоди на моделі розумової працездатності спеціалістів.

1.2 Втома, локалізація та механізми виникнення втоми після розумової і фізичної працездатності

Процес втоми – це сукупність змін, які проходять в різних органах, системах і організмі в цілому, в період виконання фізичної та розумової роботи, яке приводить в кінці до неможливості її продовження. Стан втоми характеризується визваним роботою тимчасовим зниженням працездатності, які привод ять у суб єктивне відчуття втоми. У стані втоми людина не здатна підтримувати відповідний рівень інтенсивності чи якості роботи або вимушена відмовитися від її продовження.

Ступінь участі тих чи інших фізіологічних систем у виконанні вправ різного характеру і потужності неоднакова. У виконанні будь – якої вправи можна виділити основні і ведучі , найбільш навантажуванні системи , функціональні можливості яких визначають здатність людини виконувати дану роботу на відповідному рівні інтенсивності та якості. ступінь навантаження цих систем по відношенню до їх максимальних можливостей визначає певну продовжуваність виконання даної, вправи і т.д., період настання втоми. Таким чином, функціональні можливості ведучих систем не тільки визначають, але і лімітують інтенсивність і певну тривалість та якість виконання даної вправи.

При виконанні різних вправ причини втоми неоднакові. Розглядання основних причин втоми пов'язано з двома основними поняттями.Перше поняття – локалізація втоми , виділення тої ведучої системи , функціональні зміни у яких і визначають наступні стани втоми. Друге поняття – механізми втоми, тобто ті, які визначають конкретні зміни у діяльності ведучих функціональних систем , які обумовлюють розвиток втоми.

При локалізації втоми можна , по суті , розглядати три основні групи систем:

1) регулюючі системи – центральна нервова система , вегетативна нервова система і гормональна – гуморальна система;

2) система вегетативного забезпечення м'язової діяльності – системи дихання , крові і кровообігу;

3) виконуюча система – руховий ( периферично нервово - м'язовий ) апарат.

При виконанні будь – якої вправи відбувається функціональні зміни у стані нервових центрів , які керують м'язовою діяльністю і регулюючих її вегетативне забезпечення. При цьому найбільш чутливі до втоми будуть коркові нервові центри. Проявляннями центральної – нервової втоми будуть порушення в координації функції , як виникає відчуття втоми.

1.3 Функціональні можливості організму людини

Не надійтесь на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою.

М.М.Амосов.

До теперішнього часу ведуться суперечки про те, які якості визначають фізичну підготовленість людини. Найбільш відомі фахівці в галузі здорового способу життя (Г.Гілмор, А.Лідьяр, М.Амосов) пов'язують процес зміцнення здоров'я з розвитком витривалості. Саме в процесі розвитку цієї фізичної якості підвищуються функціональні можливості серцево-судинної і дихальної систем, відповідальних за постачання організму киснем, розширюються резервні можливості печінки, нирок, збільшується капіляризація м'язів, покращується стійкість до несприятливих зрушень у внутрішньому середовищі організму і зовнішнього впливу.

Відомий французький професор Юшар писав : «Викликає захоплення людське серце з його дивовижним і досконалим механізмом, перший рух якого передує народженню, а останній удар сповіщає про смерть». За 70 років життя серце робить біля 3 мільярдів скорочень. Для порівняння – двигун сучасного лекового автомобіля до капітального ремонту може зробити 500-600 мільйонів обертів. Таким чином кількість скорочень серця майже в6 разів перевершує кількість обертів колінвалу двигуна. А проте, якраз серце є «найслабшою ланкою» в організмі людини. По-перше, серцене парний орган, в той час як всі життєво важливі органи парні. Людина може жити з однією долею легенів або з однією ниркою, а відмова від роботи навіть невеличкої ділянки серця ставить організм під загрозу смерті. Головне призначення серця – забезпечувати кровообіг в усіх тканинах організму. Практично серце є унікальною живою помпою, потужність якої залежить від того, з якою частотою воно може скорочуватись і скільки крові може виштовхнути за одне скорочення (ударний об'єм). Чим більшу кількість крові здатне перекачати серце, тим краще воно зможе постачати до працюючих тканин і органів поживні речовини і виводити із них продукти обміну. У добре тренованих спортсменів з високим рівнем розвитку витривалості пульс в спокої може бути низьким- 30-35 уд./хв. Отож серце добре тренованої людини для забезпечення нормальної життєдіяльності організму здійснює вдвічі менше скорочень і, відповідно, повільніше зношується.

Якщо припустити, що на протязі 50 років ви будете підтримувати високу тренованість серця, то неважко підрахувати який запас функціональної міцності воно буде мати і наскільки повільніше буде зношуватись.

При помірному фізичному навантаженні пульс швидко підвищується і на протязі 1-2 хв. досягає відповідного рівня, а потім може утримуватись на ньому досить тривалий час. При підвищенні інтенсивності фізичного навантаження пульс також досить швидкоі практично лінійно підвищується.

Мал.1. Залежність ЧСС від величини фізичного навантаження (схема)

Оскільки в більшості видів діяльності (виробничій, спортивній) тяжко визначити реальну інтенсивність навантаження, більшість фахівців в галузі фізіології тренування радять визначити її по ЧСС. При максимальному напруженні у 10-річних дітей пульс досягає 220-230 уд/хв, у 20-річних – біля 200 уд/хв, а у 60-річних – приблизно 160 уд/хв. Граничні показники ЧСС у тренованих людей приблизно на 20 % вищі, ніж у нетренованих. Таким чином у тенованих людей в спокої серце працює економніше (рідше скороується), а в екстремальних умовах воно скорочується з більшою частотою, ніж у нетренованих.

Іще більші розбіжності між тренованим і нетренованим серцем спостеріагються в кількості крові в одному серцевому викиді, відповідно 150-200 і 40-60 мілілітрів. Нетреноване серце на зростаюче навантаження відповідає різким збільшення ЧСС і в меншій мірі – збільшенням ударного об'єму, а добре треноване – навпаки, в більшій мірі – збільшенням ударного об'єму і в меншій – зростанням ЧСС.