Порівняльний аналіз спеціальної наукової літератури дозволив визначити принципи використання дидактичної гри на уроках іноземних мов: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотного зв’язку, результативності, принцип змагання.
Висновки, сформульовані на основі теоретичного аналізу літературних джерел, дали змогу розробити класифікацію дидактичних ігор, які проводять на уроках іноземних мов. Відповідно до цієї класифікації, ми диференціювали дидактичні ігри на такі, що готують до комунікативної діяльності (сприяють формуванню мовної компетенції) та ті, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої та соціокультурної компетенцій).
Спираючись на наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (Н. О. Головань, Д. Б. Ельконін, О. І. Ковальська, Н. А. Корнієнко, Т. В. Косма, Г. С. Костюк, В. С. Мухіна та ін.), у розділі розглянуто психологічні чинники, що впливають на процес оволодіння іноземними мовами учнів початкової школи. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення, пізнавальної та комунікативної ініціатив учнів досліджуваної групи.
У другому розділі “Педагогічна технологія дидактичної гри” проаналізовано цілі та зміст навчання іноземних мов учнів початкової школи. Результати цього дослідження були основою для підготовки експериментальних матеріалів і розроблення системи дидактичних ігор, яку використано у процесі експериментального навчання.
Згідно із метою дослідження розроблено педагогічну технологію дидактичної гри, спираючись на положення комунікативно діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. З одного боку, навчання іноземної мови у початковій школі, як відомо, збігається у часі зі становленням особистості молодшого школяра, виявленням його здібностей, формуванням умінь і бажань учитися, навчанням культури мовлення і поведінки. Тому вимоги до навчання цього предмета дітей молодшого шкільного віку, визначені на основі особистісно орієнтованого підходу, а відтак мають враховувати такі аспекти, як: гуманізація навчального процесу; співпраця вчителя і учнів; задоволення особистісних потреб учнів у пізнанні; вмотивування навчальної діяльності школярів; усебічна підтримка розумової діяльності учнів; урахування особливостей індивідуального розвитку учнів та ін. (І. Д. Бех, Н. М. Бібік, О. Я. Савченко та ін.). З іншого боку, комунікативний підхід є переважним у сучасній методиці навчання іноземних мов. Його положення передбачають суб’єкт-суб’єктні відносини учасників навчального процесу, створення умов для навчання учнів не мови як знакової системи, а мовленнєвого спілкування засобами системи мови, тобто оволодіння навичками і вміннями використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування. Розроблена педагогічна технологія дидактичної гри передбачає такі етапи реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний (рис. 1).
Враховуючи наукові дослідження О. О. Деркач, Т. А. Жукової, О. Г. Квасової, Н. В. Кудикіної, Г. В. Рогової, К. А. Родкіна, О. Я. Савченко, Н. В. Слюсаренко, О. П. Янковської та інших, визначено та обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які забезпечують ефективність реалізації педагогічної технології дидактичної гри у навчальному процесі. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку.
Діагностика мотивів навчання учнів початкової школи свідчить про те, що вони нестійкі й епізодичні. У процесі безпосереднього спостереження за молодшими школярами з’ясовано, що в них привалює інтерес до зовнішнього боку шкільного життя: зустрічі з однолітками, змагання, ігри, екскурсії тощо. Результати опитування учнів показали, що процес навчання іноземних мов у початковій школі характеризується наявністю у школярів таких мотивів: новизна навчального предмета “Іноземна мова” (9,5 % опитаних), авторитет учителя (16 %), бажання вивчати іноземні мови у процесі ігор (24 %), бажання розуміти зміст іншомовних мультиплікаційних фільмів, пісень, віршів тощо (17 %), бажання спілкуватися з однолітками, які живуть за кордоном (10 %), можливість спілкуватись іноземними мовами (16,5 %).
Аналіз різних мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дав змогу визначити переважні: прагнення до самовираження, можливість стати лідером, бути негіршим, подолати втому, відчути себе членом колективу, займатися руховою діяльністю, перемогти у грі, успішно виконати свою роль, зацікавленість та інтерес. Таким чином, з’ясовано, що дидактична гра є дієвим мотивом навчання у початковій школі, а також сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню. Навчально-ігрова діяльність підвищує ініціативність і активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість учнів іноземною мовою, яка з’являється завдяки задоволенню і радості від участі у грі, що є одним із найважливіших завдань навчання.
У третьому розділі дисертації “Експериментальна перевірка ефективності використання педагогічної технології дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов” висвітлено результати апробації експериментальної педагогічної технології дидактичної гри і перевірки вірогідності гіпотези дослідження.
Експеримент проводили в три етапи: підготовка експериментальних матеріалів; експериментальне навчання; аналіз результатів експериментальної діяльності. Матеріалом для проведення експериментального навчання були підручники з німецької мови для другого класу (автор З. Л. Павлюк), з англійської мови для третього класу (автор О. Д. Карп’юк), з іспанської мови для четвертого класу (автор В. Г. Редько).
Процедурою експерименту передбачалося, що у навчальному процесі (на уроках) в експериментальних групах будуть використані запропоновані нами дидактичні ігри, відповідно до раніше описаних умов. Контрольні ж групи працюватимуть відповідно до запропонованих у змісті підручників видів навчальної діяльності й навчально-тематичних планів учителів.
До експериментального навчання було залучено 401 учень. В експериментальних групах було 201 учень, а в контрольних – 200 учнів. На етапі підготовки експериментальних матеріалів в усіх групах було проведено анкетування і опитування школярів, яке виявило особистісні характеристики учнів та їхнє ставлення до іноземної мови і дидактичної гри. Опрацьовані анкетні дані уможливили визначити індекс задоволеності учнів вивченням іноземної мови. Виявлено, що 105 учнів мають максимум задоволеності від вивчення іноземної мови, 145 – задоволені, 96 школярів виявили байдуже ставлення до цього навчально предмета, 31 – незадоволені, а 24 учні показували максимум незадоволеності. Здійснивши відповідні розрахунки, ми з’ясували, що індекс задоволеності молодших школярів становив І = + 0,34.
На підготовчій стадії другого етапу експерименту було проведено анкетування учителів іноземних мов. Обстеженням було охоплено 120 педагогів. Аналіз одержаних даних свідчить, що більшість учителів (96,5 %) вважають за необхідне використання дидактичних ігор у процесі навчання і лише 3,5 % – необов’язковим. Спостереження за навчальним процесом у початковій школі дозволило з’ясувати, що вчителі, які використовують дидактичні ігри, не завжди враховують мету і завдання уроку, не дотримуються етапів організації навчально-ігрової діяльності тощо. Практично відсутня аргументована і цілеспрямована система дидактичних ігор, яка здатна сприяти ефективному формуванню іншомовної комунікативної компетенції школярів, удосконалювати технологію навчання, оптимізувати навчальну діяльність учнів, задовольняти їхні вікові потреби у грі під час виконання непростої для їхнього віку діяльності, якою є оволодіння іноземними мовами.
Основна стадія експериментального навчання передбачала апробацію експериментальної педагогічної технології дидактичної гри. У процесі експериментального навчання учні експериментальних і контрольних груп виконували всі навчальні завдання, передбачені змістом підручників. Їхня кількість для обох груп була однакова. Проте різниця полягала в тому, що для навчання учнів експериментальних груп виконання близько 40 % із цих завдань пропонувалися у процесі проведення дидактичних ігор різних видів, за дотриманням сукупності дидактичних умов.
Частка ігор для формування фонетичних навичок становила 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, запропонованих у циклі, лексичних – 14,4 %, граматичних – 9,6 %, орфографічних – 9,6 %. Ігри, спрямовані на розвиток умінь аудіювання, становили 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, умінь говоріння – 19,2 %, читання – 9,6 %, письма – 9,6 %. Ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції – 9,6 %.
На початку експериментального навчання було помічено, що учні одержують задоволення від навчально-ігрової діяльності. З кожною наступною грою уроки ставали емоційнішими, насиченішими, закладалися основи для доброзичливих стосунків у дитячому колективі. Завдяки цьому у дітей з’являлися тісні міжособистісні стосунки, які, зазвичай, впливали на розвиток у школярів відчуття відповідальності за результатами власної діяльності. Учні підтримували, довіряли й допомагали одне одному. Вони порівнювали свій внесок у перемогу з іншими гравцями, намагалися бути сильнішими, швидшими, помітнішими та спритнішими. Діти самі знаходили правильні відповіді, розмірковували, розвивали уміння контролювати свою комунікативну діяльність, а також комунікативну діяльність інших учасників гри.