Компетенція у говорінні. Як видно з таблиці, найбільшої кількості балів (17) досягли 9 учнів із експериментальних груп і лише двоє дітей із контрольних груп. Найменший показник у контрольних групах – 3 бали (5 дітей), а в експериментальних – 4 бали (троє дітей).
Таблиця 2
Результати тестування рівня сформованості в учнів
компетенції у говорінні
| Групи | Кількість балів | |||||||||||||||
| 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | ||
| ЕГ | Учнів | - | 3 | 9 | 14 | 16 | 16 | 21 | 17 | 21 | 20 | 14 | 16 | 13 | 12 | 9 |
| КГ | Учнів | 5 | 9 | 13 | 18 | 21 | 17 | 26 | 24 | 18 | 18 | 9 | 8 | 8 | 6 | 2 |
Компетенція у читанні. Аналіз одержаних даних дав змогу з’ясувати, що коефіцієнт помилковості в учнів експериментальних груп становив 9,9 %, а в контрольних – 11,1 %. Відрізняються і показники техніки читання слів і речень.
Таблиця 3
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у читанні
| Техніка читання ізольованих слів | Техніка читання речень у % | ||||
| Групи | Темп читання сл./хв. | Кількість помилок | Коефіцієнт помилковості у % | Техніка читання слів у % | |
| ЕГ | 54 | 5,4 | 9,9 | 90,1 | 92,3 |
| КГ | 51 | 5,7 | 11,1 | 87,9 | 90,1 |
Компетенція у письмі. Дані, наведені у таблиці, вказують на те, що учасники експериментальних груп досягли вищих результатів. Мінімальний показник в експериментальних групах – 60 %, у контрольних – 58,7 %. Максимальний показник в експериментальних групах – 98,7 %, а в контрольних – 96,3 %.
Таблиця 4
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у письмі (у середньому в групах)
| Рівень сформованості навичок техніки письма | ||||
| Група | На рівні окремих слів | На рівні речень | ||
| Тест 1 | Тест 2 | Тест 3 | ||
| Орфографічні навички | Орфографічні й лексичні навички | Орфографічні й лексичні навички | Граматичні навички | |
| Експериментальна | 95 % | 89 % | 83,4 % | 78,3 % |
| Контрольна | 93,5 % | 88,5 % | 82,6 % | 77,5 % |
Результати теоретичного та експериментального дослідження довели вірогідність гіпотези дисертації, ефективність розробленої педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів та дали підстави сформулювати певні висновки.
ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично обґрунтовано і запропоновано нове розв’язання проблеми використання дидактичної гри як засобу навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку. Ми визначили принципи, на основі яких конструюється навчальний процес і які є значущими під час організації та проведення дидактичних ігор, зокрема: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, системності, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотнього зв’язку, результативності, принцип змагання.
У процесі дослідження проаналізовано погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що в навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури у дисертації обґрунтовано дидактико-методичні й психологічні передумови використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов учнів молодшого шкільного віку.
У роботі уточнено психологічні чинники впливу на процес оволодіння іноземними мовами молодших школярів. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення.
Принциповим для дослідження було створення класифікації дидактичних ігор, які проводяться на уроках іноземних мов у початковій школі. Ми розширили чинне поняття “дидактична гра” і виділили з нього групу ігор, що готують до комунікативної діяльності (ігри, спрямовані на формування і вдосконалення мовних навичок), та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенцій учнів початкової школи).
Визначено та обґрунтовано дидактичні умови, що забезпечують реалізацію педагогічної технології дидактичної гри, а саме: доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.
Спостереження за навчальним процесом у початковій школі, бесіди та анкетування учителів дозволили нам з’ясувати, що найоптимальніший режим тривалості дидактичної гри на уроці становить 8–12 хвилин, а поліфункціональність цього засобу навчання молодших школярів дає змогу застосувати дидактичні ігри на всіх етапах уроку іноземної мови. На основі одержаних у процесі дослідного навчання результатів виділено чинники, що визначають тривалість дидактичної гри у часі та її місце на уроці: рівень складності іншомовного навчального матеріалу, що пропонується у змісті дидактичної гри; досвід учителя в організації та проведенні навчально-ігрової діяльності; досвід участі учнів у дидактичних іграх; особливості учнівського контингенту (інтелектуальна готовність, мотиваційна і комунікативна готовність, фізичні здібності школярів, кількісний склад групи).
Аналіз різних точок зору щодо визначення мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дозволив нам визначити такі з них: прагнення до самовираження – змога проявити себе у колективній діяльності; стати лідером (капітаном); бути не гіршим за інших; докласти власні зусилля для перемоги команди; успішно виконати свою роль у грі; можливість здобути і поглибити власні знання; наявність неформального оточення у процесі дидактичної гри; наявність особистої зацікавленості та інтересу до ігрової діяльності; задоволення фізіологічних і духовних потреб: подолати втому; займатися руховою діяльність; відчути себе членом колективу; переключити увагу з одного виду діяльності на інший.
З’ясовано, що дидактична гра виступає як дієвий мотив навчання у початковій школі, а також є сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови, яка з’являється внаслідок задоволення і радості від участі у грі.
Проаналізовані нами напрацювання з дидактики, методики, психології стали науковим підґрунтям для створення моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри, яка складається з таких компонентів: мета навчання іноземної мови; комунікативно-діяльнісний підхід; особистісно орієнтований підхід; види діяльності (функції) учителя і учнів на підготовчому, діяльнісному і завершальному етапах навчально-ігрової діяльності; цілі та зміст навчання іноземних мов у початковій школі; педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів; результат навчально-ігрової діяльності.