розв'язання. Для творчості ж важливим є не лише розв'язання поставленої перед суб'єктом задачі, а й власне бачення та наступне формулювання проблем, які необхідно розв'язати. Потенційний творець завжди бачить в навколишньому світі певні протиріччя (дисгармонію) і пропонує способи їх усунення, тобто розв'язання ним же сформульованої проблеми.
Третій метод дослідження творчості йде через дослідження особистості. При його застосуванні використовується анкетування та усне опитування суб'єктів дослідження з наступною статистичною обробкою одержаних даних. Цей метод також дає багатий матеріал, зокрема для виявлення тих якостей, які характерні для людини-творця. Але, знову ж. і цей метод не дозволяє проникнути в інтимні механізми творчості (формалізація методу здійснюється лише на логічному рівні). Очевидно, що кращі результати можна одержати внаслідок комплексного використання даних методів.
Розвиток дитини відбувається лише в діяльності. Тільки власними силами можна засвоїти необхідні досвід та знання, накопичені людством, розвити свої інтелектуальні та інші здібності.
Систематичність та послідовність дає можливість людям управляти процесом творчості. Без них гнучкість може перейти в «скачку ідей»; у цьому випадку виниклі ідеї не продумуються до кінця. Людина стає нерішучою та залежить від інших людей. Завдяки систематичності,усі ідеї зводяться у цілісну систему та послідовно аналізуються. Дуже часто в результаті такого аналізу абсурдна ідея стає єдиним правильних рішенням проблеми. Творчо працююча людина також повинна мати здібності до ризику, та не переживати за наслідки діяльності.
Сучасна педагогіка вже не має сумніву у тому, що вчити дітей творчості можливо. Проблема лише у тому, щоб знайти оптимальні умови для такого навчання. Під творчими здібностями учнів розуміють «комплексні можливості учня в виконанні діяльності та дій, направлених на створення ним нових продуктів. Дотримуючись позиції вчених, визначаючих креативні здібності як самостійний фактор, розвиток яких являється результатом навчання творчої діяльності школярів, визначимо компоненти творчих здібностей молодших школярів:
· творче мислення
· творча уява
застосування методів організації творчої діяльності
Для розвитку творчого мислення і творчої уяви учнів необхідно розвивати такі уміння, як:
· Класифікувати об’екти, ситуації, явища за різними характеристиками
· Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки
· Бачити взаємозв’язки та виявляти нові зв’язки між системами
· Розглядати систему в розвиткові
· Робити припущення, прогнозувати
· Виділяти протилежні якості об’єкта
· Виявляти та формулювати протиріччя
· Використати різні системи орієнтації в уявному просторі
Перелічені вміння складають основу здібності до системно-диалектичного мислення, продуктивного просторової уяви.
Вітчизняні психологи та педагоги (Айдарова, Виготський, Занков, Давидов, Калмикова) підкреслюють значення учбової діяльності у формуванні творчого мислення, пізнавальної активності, накопичення суб’єктивного досвіду творчої діяльності учнів. Досвід творчої діяльності є самостійним структурним елементом змісту навчання, який передбачає:
· Перенос раніше отриманих знань в нову ситуацію, самостійне бачення проблеми , альтернативи її рішення.
· Комбінування раніше засвоєних способів у нові.
Будь-яку діяльність, у тому числі й творчу, можна уявити у вигляді виконання визначених завдань. І. Е. унт визначає творчі завдання як «завдання, які потребують від учнів творчої діяльності, у якій учень має сам знайти спосіб вирішення , примінити знання у нових умовах, створити щось нове».
Ефективність розвитку творчих здібностей залежить від того матеріалу, на основі якого складено завдання. Аналіз учбових посібників начальної школи показав, що завдання, які вони містять, відносяться в більшості випадків до «умовно творчим», продуктом яких є малюнки, вироби, твори. Частина завдань спрямована на розвиток інтуїції учнів, знаходження декількох варіантів відповіді. Творчих завдань, які потребують розв’язання протиріч, не містить жодна з програм.
Творчі завдання припускають використання в творчій діяльності молодших школярів методів, які основані на інтуїтивних процедурах, такий як метод відбору варіантів, морфологічний аналіз, аналогія. Активно використовується моделювання, ресурсний підхід, деякі прийоми фантазування. Однак програми не проводять цілеспрямований розвиток творчих здібностей учнів за допомогою цих методів.
Для активного розвитку творчої діяльності школярів використання евристичних методів, повинно сполучатися із застосуванням алгоритмічних методів творчості. На основі аналізу літератури (Г.С. Альтшуллер, В. А. Бухвалов, А. А. Гин, М. А. Данилов, А. М. Матюшкин та інші.), можно виділити наступні потреби до творчих завдань:
· Відкритість (зміст проблемної ситуації або протиріччя)
· Відповідність творчості умовам використаного методу
· Можливість різних способів вирішення
· Урахування рівня розвитку
· Урахування вікових особливостей учнів
Враховуючи ці потреби, можна збудувати систему творчих знань, під якою розуміється упорядковані творчі завдання, орієнтованих на пізнання, створення, переробку та використання в новій якості об’єктів , ситуацій, явищ та направлених на розвиток творчих здібностей молодших школярів в навчальному процесі. Система творчих завдань містить цільовий, змістовний, діяльний та результативний компоненти. Системоутворюючий фактор – особистість учня: його здібності, потреби, мотиви, цілі та інші індивідуально-психологічні особливості, суб’єктивно-творчий досвід.
Особлива увага приділяється творчій діяльності самого учня. Під змістом творчої діяльності розуміється дві його форми – зовнішня та внутрішня. Зовнішній зміст навчання характеризується навчальнимсередовищем, внутрішнє – це власність самої особистості, створюється на основі особистого досвіду учня у результаті його діяльності.
При відборі змісту для системи творчих завдань необхідно приймати до уваги два основних фактора:
· Творча діяльність молодших школярів виконується, здебільшого, на вже вирішених людством проблемах.
· Творчі можливості відповідають змісту навчальних предметів початкової школи.
Творчі здібності розділяють за такими параметрами:
· Складність складових проблемної ситуації
· Складність розумових операцій, необхідних для вирішення проблеми
· Форми протиріч (явні, скриті)
У зв’язку з цим виділяють три рівня складності змісту системи творчих завдань:
· Завдання ІІІ (початкового) рівня складності виконуються учнями 1 та 2 класу. В якості об’єкта на цьому рівні виступає конкретний предмет, явище або ресурс людини. Творчі завдання цього рівня містять проблемне питання або проблемну ситуацію, припускають застосування метода перебору варіантів та призначені для розвитку творчої інтуїції та просторової продуктивної уяви.
· Завдання ІІ рівня складності знаходяться на щабель нижче та направлені на розвиток основ системного мислення, продуктивної уяви, переважно алгоритмічних методів творчості. Об’єктом виступає поняття «система», а також, ресурси систем. Вони мають вигляд неконкретної проблемної ситуації, або містять протиріччя в явній формі. Метою завдань є розвиток системного мислення учнів.
· Завдання І (найвищого, високого)рівня складності. Це конкретні завдання з різних областей знань, які містять скриті протиріччя. В ролі об’єкта виступає біосистеми, полі системі, ресурси будь-яких систем. Завдання такого типу пропонуються учням третього та четвертого класу. Вони направлені на розвиток основ діалектичного мислення, керованої уяви, свідомого використання алгоритмічних методів творчості.
Обрані учнями методи творчості при виконанні завдань, характеризують відповідні рівні розвитку творчого мислення, творчої уяви. Таким чином, перехід на новий рівень розвитку креативних здібностей молодших школярів проходить в процесі накопичення кожним учнем досвіду творчої діяльності.
ІІІ рівень передбачає виконання завдань на основі перебору варіантів та накопленого творчого досвіду в дошкільному шкільному віці. Використовуються такі методи творчості, як морфологічний аналіз, метод контрольних питань, синектика, типові прийоми фантазування.
ІІ рівень – виконання творчих завдань на основі евристичних методів, таких, як метод маленьких людей, методи подолання психологічної інерції, системний оператор, ресурсний підхід, закони розвитку систем.
І рівень передбачає виконання творчих завдань на основі розумових інструментів, таких, як адаптований алгоритм рішення обраних задач, прийоми вирішення протиріччя в просторі та в часі, типові прийоми вирішення протиріч.
Щоб накопичувати творчий досвід, учень повинен обов’язково усвідомлювати процес виконання творчих завдань.
Під поняттям рефлексивних дій розуміють готовність і спроможність учнів творчо осмислювати та вирішувати проблемні ситуації, уміння знаходити новий сенс та цінності, уміння ставити перед собою нестандартні задачі в умовах колективної та індивідуальної робити, уміння адаптуватися в незвичних міжособистісних системах відносин
Організація усвідомлення учнями власної творчої діяльності має на увазі поточну та підсумкову рефлексію. Поточна рефлексія реалізується в процесі виконання учнями завдань в робочій зошиті та має на увазі самостійне фіксування рівня досягнень (емоційне налаштування, набуття нової інформації та практичного досвіду). Підсумкова рефлексія маж на увазі періодичне виконання тематичних контрольних робіт.