Хід заняття.
Діти сидять за столами. Увіходить дід Омелько з торбиною за плечима, наспівуючи: «Ой у діда Омелька Невеличка сімейка. В нього баба є Христя І синів, мабуть, двісті!»
Дід. А чи туди я потрапив? Добридень, дітки! А як зветься ваше місто? (Відповіді дітей). Саме сюди мені й потрібно. А дитсадок ваш як зветься? От і добре, більше мені не трудити старі ноги, бо прибув я таки за адресою. Оце впорався на городі та з іншою роботою по господарству, а баба й каже мені: «Поїдь відвези діткам гостинців від нас». От я й привіз вам повну торбину, ледве не зламав нею спину.
Вихователь. Дякуємо вам, діду, за гостинці. А чи ж правда, що у вас аж двісті синів?
Дід. Та хто його знає, я вже старий і не полічу до ладу. А діти ваші добре вміють лічити? То нехай вони мені допоможуть із синами розібратися. Ну ж бо: «Є у мене син Данило, Є також і син Кирило, Є й Онисько, і Кіндрат, А ще пара є дівчат. Потім Федір і Петро. Скільки хлопців усього?»
(Відповідь: 6 хлопців. Якщо ж поставити інше запитання: «Скільки діток усього?», відповідь буде: восьмеро дітей).
Дід. Які ж ви молодці! Коли б мені повернути молоді роки, то і я усякої грамоти навчився б. А хочете послухати розповіді про моїх сусідів? Я розповідатиму вам задачами-загадками, а ви розв'язуватимете їх за допомогою своїх карточок та знаків. Слухайте: «Живе поряд дід Свирид, Борщ зварив він на обід. Сам три миски зразу з'їв, А дві – бабі залишив. Скільки мисок усього На обід борщу було?» (3+2=5).
«Є й сусіда дід Кіндрат, Було в нього шість курчат. Двох він синові віддав, Щоб, бува, ніхто не вкрав. Скільки ж нині тих курчат Має в себе дід Кіндрат?» (6–2=4).
Дід хвалить дітей за розв'язані задачі.
Вихователь. Дідусю, наші діти також можуть складати задачі, ось послухай.
Діти складають задачі за допомогою карток.
Дід. Так добре мені тут з вами, що нікуди вже й не йшов би. Але баба наказала зайти до крамниці й купити їй тканини на спідницю, а донькам – стрічок у дарунок привезти.
Вихователь. Навіщо вам, діду, ходити далеко – в нас також є крамниця. Заходьте і купуйте, будь ласка.
Дід. То проведіть мене до вашої крамниці і допоможіть зробити покупки. (Розглядає). Який гарний у вас сільмаг!
Діти. Дідусю, в нас не сільський магазин – у нас супермаркет.
Дід. Ну й дивна назва: суп і паркет!
Діти. Ні, дідусю, не суп і паркет, а супермаркет. Ця така крамниця, де можна купити і продуктові, і промислові товари.
Продавець. Скільки вам потрібно тканини?
Дід. Зачекайте, дайте вибрати – аж очі розбігаються від такого розмаїття. Але з грошенятами у мене не г.: то, дітоньки, тож допоможіть вибрати найдешевшу тканину. (Діти вибирають). Ось цієї відміряйте мені два аршини.
Продавець. А що то за мірка така? Ми тканину й строки не міряємо аршином.
Дід. Цією міркою користувалися всі купці давно – з часів мого діда й прадіда. Вона ось така – довжина всієї руки від пальців до плеча (показує).
Продавець. Гаразд, відміряю вам аршином, якщо так хочете. (Береться міряти).
Дід. Е ні, я сам поміряю своїм аршином, бо і трьох аршинів не вистачить моїй бабці на спідницю. Моя старенька нівроку, в харчах не маю з нею мороки. А довжина аршина залежить від зросту людини: чим вища людина, тим довші в неї руки, а отже, й більший аршин. Давайте перевіримо. (Показує на дітях, який може бути аршин, діти порівнюють).
Дід. Тепер допоможіть мені вибрати стрічки на віночки донькам моїм, вони мають бути пів аршина – ні довшими, ні коротшими. Такий був мені наказ.
Діти вимірюють стрічки, прикладаючи їх до дідової руки.
Дід. А чим же заплатити за цю покупку?
Продавець. Грою.
Дід. Знаю одну хорошу гру. А може, й ви її знаєте? називається «Хлів». Діти. Знаємо. Проводиться гра «Хлів». Діти стають у коло, а «Дід» (дитина) – за ним. Діти з цифрами на грудях (за кількістю учасників), побравшись за руки, ходять по колу праворуч, «Дід» – ліворуч. Заглядає поміж дітьми, ніби у віконечка, і промовляє: «Ой хлів мій, хлівець, Повний гусочок, овець. Свої двері відчини, Господаря упусти». Діти зупиняються. «Дід» розмикає руки двох із них, ніби утворюючи двері. Діти запитують: «Хазяїну наш милий, Хазяїну дбайливий! По кого прийшов? Дід. – По гуску! Діти. – По котру?»
«Дід» називає когось – порядковий номер, названа дитина тікає, а він наздоганяє її. Якщо наздожене, міняються ролями, а якщо ні – все починається спочатку.
Дід. Ох і стомився ж я! Досі у роті ще й макової зернинки не мав, а вже скоро обід.
Діти. То ми поведемо вас, дідусю, до нашого ресторану.
Дід. Ресторан – а що це таке? Ні, краще не треба – якась дивна назва.
Діти. «В ресторані, дідусю, готують смачні страви, є прохолодні напої. Якщо підете, вам сподобається. До речі, наш ресторан український, і страви тут здебільшого національні». Заходять до «ресторану». Дід сідає за стіл, а діти стають біля столиків, готуючись робити бутерброди.
Офіціант. Сьогодні пропоную вам борщ, вареники з картоплею, узвар, а також нові страви – бутерброди бутерброди-канапе – простіше їх називають канапками.
Дід. Канапки? Що це таке? Не буду я їх замовляти! Офіціант. Канапки – це теж бутерброди, тільки маленького розміру. Готуються вони з сиром, ковбасою, шинкою, паштетом.
Дід. Гаразд, умовили. Але хочу вас запитати: як ви варите український борщ? (Відповідь). А які страви, крім вареників, готують з тіста? (Відповідь). Я ще ніколи не був у ресторані, то дозвольте мені подивитись, як готують страви ваші кухарі.
Офіціант. Будь ласка! Вони саме починають готувати бутерброди прості і канапки.
Дід. А якщо у вас не вказано, скільки солі треба, щоб підсолити страву, то якою міркою ви будете користуватися?
Діти. Пучкою.
Дід. А скільки шматочків шинки кладете на бутерброд? (Відповідь). А солоний огірочок ріжете? Скільки шматочків кладете? (Відповідь).
Дід (вагаючись). У цьому ресторані треба заплатити чималі гроші, а в мене їх немає. Піду, мабуть, звідси.
Офіціант. Ні, дідусю, не турбуйтесь. У нашому ресторані грошей не платять, але, щоб отримати борщ, діти повинні пригадати кілька прислів'їв про нього.
Дід. А чи знають вони їх?
Діти. Знаємо! (Кажуть прислів'я, офіціант приносить борщ).
Офіціант. Щоб отримати вареники, треба пригадати пісню, мирилку чи скоромовку про вареники.
Дід. То я й сам знаю пісню про вареники. (Співає куплет пісні «Із сиром пироги»).
Офіціант. «Ні, діду, ця пісня не підходить, бо вона про пироги, а нам треба про вареники». Діти співають куплет української народної пісні «А мій милий вареничків хоче» або промовляють мирилку: «Мир миром, пироги з сиром, Варенички в маслі, Ми дружечки красні. Не сварімося, помирімося, Обіймімося, поцілуймося».
Офіціант. От за те, що ви так добре заплатили за попередні страви, то узвар і бутерброди на дорогу отримаєте безплатно.
Дід. Дякую за смачний обід. Тепер я вас пригощу. А то ношуся з цими гостинцями, як циган з писаною торбою.
Виймає гостинці, примовляючи: «Привіз вам у дарунок Часничку й цибульки, Щоб не росли під носиком Хлюпавки – бурульки. Ще й калиноньки на чай – Скажіть кашлю ви: «Прощай!» І яблучок смачненьких Для личок рум'яненьких. Ось такі гостинці маю, Ними вас я пригощаю».
Діти дякують дідові.
Дід. Час мені з вами прощатися, діти! Скажіть лишень таке: чи цікавою була наша зустріч? Якою міркою я навчив вас міряти тканину? А чи дорогу тканину я купив своїй бабі? Якої довжини я купив дівчатам стрічки? То як називається ваша крамниця? Нехай назвуть так і нашу. Шкода розлучатися з вами, але буде зле, якщо спізнюся на свій пільговий автобус. Бувайте, я неодмінно ще колись приїду до вас! (Виходить).
В другому розділі ми розглянули особливості українського народного фольклору для розвитку елементарних математичних уявлень в дошкільному віку.
В якості експериментального дослідження математичного виховання дітей дошкільного віку, ми проілюстрували, як з допомогою ігрового персонажа можна цікаво використати у навчанні дошкільнят елементи народної математики.
Висновки
Математика – один з найскладніших предметів для засвоєння дітьми дошкільного віку. Це зумовлено абстрактністю матеріалу та особливістю засвоєння математичних знань дітьми дошкільного віку. Успіх засвоєння математичного матеріалу залежить від урахування особливостей пізнавальних процесів кожної дитини та складу групи.
У дошкільнят закладається основа знань, умінь та практичних навичок, необхідних для подальшого навчання дітей, тому роль дитячого садку в успішному опануванні математичними уявленнями вирішальна.
Найефективнішим способом подолання труднощів у розвитку математичних уявлень дітей є використання дидактичної гри та дидактичного матеріалу. За вмілого використання гра стає незмінним помічником педагога. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій у майбутньому. У скрізь, де є гра панує радісне дитяче життя.
Сучасне дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їх елементами змагання, непідробної цікавості.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші.