Ці вправи дають можливість перевірити глибину свідомості вмісту, тобто міра проникнення в підтекст, в прагматичний аспект вислову. Вправи пов'язані із залученням нових фактів і відомостей, відрізняються критичною спрямованістю і установкою на вибіркове запам'ятовування найцікавішої інформації [8, с.186].
1.6 Робота з аудіотекстом на трьох етапах (pre-listening, while-listening, post-listening) та специфіка вправ характерних для кожного з них
Аналіз організації навчання аудіювання в зарубіжних підручниках (Upstream, New Discovery) і навчальних посібниках дозволив виділити три основні етапи роботи з аудіотекстом: передтекстовий (pre-listening), текстовий (while-listening) і післятекстовий (post-listening /comprehension check).
Автори (В. Еванс (V. Evans), Л. Едвардс (L. Edwards), Б. Ебс (B. Abbs), І. Фріберн (I. Freebairn) прагнуть динамічно поєднувати різні форми роботи з аудіо-текстом, що сприяє достатньо повному і ефективному управлінню процесом розуміння зв'язної іноземної мови на слух учнями, і значною мірою інтенсифікує навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.
Як зазначає Абрамовська Н.Ю., завдання, направлені на подолання труднощів розуміння різностильових автентичних аудіотекстів, визначаються етапом навчання, характером і стильовою приналежністю тексту.
Не можна недооцінювати важливість передтекстового коментаря, який повинен поєднувати в собі роз'яснення культурознавчого і країнознавчого фонів, мотиву спілкування і комунікативних завдань [2, с.112.].
На передтекстовому етапі роботи з різностильовими текстами використовуються наступні види роботи:
- введення нових слів, ілюстрація прикладами;
- контроль розуміння нових слів в реченнях з аудіотексту з використанням візуальної наочності;
- робота з найбільш складними граматичними структурами в реченнях з тексту книжкового стилю, їх пізнавання, диференціювання, встановлення взаємодії початкової форми (наприклад інфінітива) з актуальною в конкретному реченні (видочасова форма, пасивний стан);
- тематичне угрупування слів з аудіотексту;
- аудіювання найбільш важких слів і граматичних структур в реченнях;
- робота з неповними, незавершеними реченнями, граматично неправильними, з погляду конструкцій, їх пізнавання, диференціювання, встановлення взаємодії початкової форми з актуальною;
- вибіркове аудіювання фрагментів тексту, в яких превалюють ті або інші надмірні елементи (наприклад паузи, повтори, вигуки), після виконання завдання сформулювати відповідь на питання, відтворити контекст вживання слова, визначити правильність або неправильність твердження [2, с.113-114]
Потрібно розуміти складність підбору аудіотекстів і зважати на той факт, що неможливо підібрати тексти, абсолютно однакові по всім параметрам (об'єм, мовні труднощі, стилістичні особливості і так далі), а також наявність цілого ряду методичних частковостей, що позначаються на розумінні, але непіддатливих контролю (стомлюваність, особливості уваги і пам'яті, загальний рівень розвитку і так далі). Викладач-практик повинен пам'ятати, що для кожного конкретного аудіотексту і кожної конкретної аудиторії використовуватимуться свої специфічні методи і прийоми, які працюватимуть тільки за певних умов. [3, с.45].
На думку М. Поспієжинської, для того, щоб учні були успішними слухачами, викладач повинен встановити мету для слухання, вибрати і спроектувати відповідні навчальні матеріали і дії зважаючи на вік учнів, їх інтереси і мовленнєві здатності. Не дивлячись на рівень учнів, доцільно орієнтувати їх до того, що вони будуть слухати; вводити тему, деякі ключові слова або фрази і сказати їм який вид слуханни вони збираються прослухати: діалог, монолог або обговорення. Вправи на слухання, взагалі повинні складатися з добре-побудованих передтекстового, текстового і післятекстового рівнів [26, с.16].
Фаза попереднього слухання - свого роду попередня робота яка повинна зробити контекст явним, прояснюючи цілі і встановлюючи ролі, процедури і цілі для слухання [24, с.81].
Рівень попереднього слухання допомагає учням з'ясувати мету слухання і забезпечує необхідну другорядну інформацію. Л. Джонс і В. Кімбороу [24, с.82] пропонують представлення деякого попереднього обговорення, в якому студенти можуть говорити разом про їх очікування і робити прогнози про те, що вони збираються чути.
Робота попереднього слуханням може складатися з цілого ряду дій, зокрема:
- викладач надає інформацію по темі прослуховування;
- учні виражають свої здогадки про що може йтися в пісні;
- учні обговорюють і дають відповіді на тему;
- учні виконують вправи на роботу зі словами по темі;
- наступні інструкції для діяльності текстового етапу;
Згідно з Ф. Ягангом [25, с.77] ці знання не тільки забезпечують заохочення, але і розвивають довіру в учнів в їх здатності справлятися з проблемами в слуханні. Він пропонує різноманітність завдань (називаючи їх: warm-up-activities) для передтекстового етапу роботи з аудіотекстом, як наприклад:
- дискусія (Discussion/elicitation). Обговорення на тему (можливо засновану на наочностях і заголовках), де студенти роблять висновок від заголовка, чим, можливо, є тема бесіди, і викладач заохочує, щоб вони обмінялися ідеями і думками на тему;
- передбачення (brainstorming), де викладач просить студентів передбачити слова і вирази, які, ймовірно, з'являться в завданні на слухання;
- ігри (games). Наприклад, імітування слів або виразів;
- питання, що дає викладач для пояснення теми на прослуховування (Guiding questions).
Завдання текстового етапу може бути визначене як всі завдання, які студентів просять зробити протягом часу прослуховування тексту. Природа цих дій - допомогти учням почути значення, що є виявленням повідомлення з розмовної мови.
С. Ріксон[27, с.54] підкреслює, що в текстовому етапі студенти не повинні хвилюватися про інтерпретацію довгих питань або надання повних відповідей, але вони повинні зосередитися на розумінні, чи вони зрозуміли важливу інформацію завдання. Це означає, що учні можуть сконцентрувати свою увагу на слуханні себе, замість того, щоб хвилюватися про читання, письмо, граматику або спелінг. Мета текстового етапу для учнів - розуміти повідомлення тексту, не уловлюючи кожне слово, їм достатньо розуміти стільки, щоб зібрати необхідні відомості.
Вправи на слухання повинні бути цікаві і стимулюючі, вони повинні вести студентів, щоб управляти інформацією і повідомленнями від тексту, що прослуховується [29, с.11].
Протягом текстового етапу слухання студенти зазвичай указують відповідні картинки або відповідають на альтернативні питання,заповнюють бланки неповних речень, або пишуть короткі відповіді до питань, і т.п. Ф. Яганг надає ряд пропозицій для цього етапу:
- (obeying instructions); студентам дають певні інструкції і вони показують їх розуміння фізичною відповіддю (вони малюють, пишуть, відзначають, підкреслюють, і т.п.);
- заповнення пропусків (Filling in gaps); слухаючи запис, студенти чують вислови тільки одного із спікерів і їхнє завдання записати вислови інших;
- виявлення відмінностей або помилок в записі (Detecting differences); студенти відповідають тільки, коли вони стикаються з чим-небудь відмінним або незрозумілим;
- слухання списку (Ticking of items); студенти слухають список слів і категоризують їх, роблять відмітки;
- передача інформації (Information transfer); де студентам потрібно заповнити таблички, списки, карти, плани, і т.п.;
- встановлення послідовності (Sequencing); де студентів просять зробити правильний вибір серед серії картинок;
- інформаційний пошук (Information search); що є слуханням для специфічних елементів, наприклад, дати відповідь на специфічне питання;
- заповнення бланків (Filling in blanks) з відсутністю слів (наприклад слова пісні)
- з’єднання визначень (Matching the items), які мають те ж або протилежне значення
Післятекстовий етап охоплює всі вправи, які робляться після прослуховування тексту. Деякі з цих вправ, можливо, є продовженнями тих, що здійснювалися в передтекстовому і текстовому етапі, але деякі, можливо, не мають спорідненості взагалі і представляють повністю незалежну частину завдань на слухання. Вправи на післятекстовому етапі дозволяють учням звернути на мову, на звук, граматику і слова, оскільки вони тривають довше, ніж передтекстові вправи. Студенти мають час, що подумати, обговорити або написати [27, с.78)].
Існує декілька завдань, які вчитель може запропонувати в класі після слухання тексту:
- говоріння як вид мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з аудіюванням (Speaking as a follow-up to listening activity):
- обговорення (Discussing students’ reaction); відгуки учнів до вмісту прослуханого тексту;
- провокуючі питання (Provoking questions); давати учням, провокуючі питання, щоб заохочувати до обговорення;
- вирішення проблем (Problem solving); запропонувати учням працювати попарно, щоб створити діалоги, засновані на тексті, що прослуховувався;
- письмо як наступний вид мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з аудіюванням (Writing as a follow-up activity to the listening activity); учні пишуть листи, листівки, повідомлення на запропоновану тему[28, с. 173].
Розділ ІІ Методична розробка серії вправ на основі пісень для навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності учнів 10-12 класів середньої загальноосвітньої школи
В даному розділі нами робиться спроба розробити та скласти власний комплекс вправ для навчання аудіювання учнів старших класів середньої школи на основі окремих текстів, поданих в НМК (“Upstream”, “New Discovery”). Вибір цих текстів пояснюється тим, що всі вони є учбово-автентичними матеріалами і відповідають всім критеріям та параметрам автентичності, а саме відповідають віковим особливостям учнів, критеріям граматичної та функціональної автентичності. При роботі з цими матеріалами ми пропонуємо використання наступних видів робіт та завдань:
Exercises to the song Yellow Submarine (by The Beatles)
Див. дод. 1
I. Передтекстовий етап (pre-listening) роботи з піснею