Старші групи. У дітей старшого дошкільного віку необхідно формувати уміння не тільки прийняти, але і поставити трудове завдання, представити результат її виконання, визначити послідовність операцій, відібрати необхідні інструменти, самостійно вести трудовий процес (при невеликій допомозі вихователя). Індивідуальні доручення по догляду за рослинами і тваринами стають тривалими. Дитині доручають виростити рослину в подарунок малюкам мамі. 2—3 дітям дають тривалі доручення — залицятися за грядкою на городі, за клумбою. В старшій групі вводяться чергування дітей в куточку природи. Організовуючи чергування, вихователь проводить заняття, на якому знайомить дітей з обов'язками чергових, нагадує способи догляду за мешканцями куточка природи, знайомить з новими. Одночасно чергують 2—3 дітей. Чергових підбирають так, щоб разом з дітьми, що уміють добре працювати, чергували діти з недостатньо сформованими навиками. Тривалість чергувань повинна бути не більше 3 днів. Чергування виховують в дітях відчуття відповідальності, діловитість. Керівництво вихователя роботою чергових направлене на формування необхідних навиків і умінь догляду за тваринами і рослинами (поливання і спушення грунту, обприскування, обтирання листя, підготовка корму для тварин, їх годування, чищення кліток тварин), а також на розвиток колективних взаємин дітей і правильного відношення до праці. Чергові повинні уміти домовитися про те, що кожен робитиме, про послідовність операцій. Вихователь надає їм допомогу в організації роботи (радить, нагадує, пропонує наперед обдумати, що і в якому порядку повинне бути зроблене).
При передачі чергувань діти розповідають всій групі, як вони залицялися за тваринами і рослинами, що нового, цікавого відмітили в розвитку рослин, в поведінки тварин. Хлоп'ята оцінюють виконану черговими роботу, висловлюють думки про її якість, про відносини до обов'язків, про взаємини між черговими під час роботи. В порівнянні з попереднім віком значно ускладнюється організація колективної праці старших дошкільників. Для загальної праці діти підрозділяються на підгрупи. Кожна підгрупа виконує те або інше доручення, а результат виходить загальний, наприклад колективна робота в куточку природи, збір насіння для корму птахів і т.д. (Див.Кириєнко Т. Цікаве природознавство: активні методи екологічного виховання дошкільнят //Дошкільне виховання.- 1997.- №7.- с.10-11).
Спостерігаючи працю дітей, вихователь надає допомогу, дає поради, вказівки. Провідний прийом навчання старших дошкільників новому вигляду праці — пояснення. Показ способів застосовується в основному при ознайомленні з новою трудовою операцією. У зв'язку із загальним вищим розвитком дітей стає можливим показати відразу весь трудовий процес, все завдання, яке треба виконати. В процесі керівництва працею дітей вихователь вирішує задачу розвитку відчуття самоконтролю: перевіряючи виконання завдання, ставить перед окремими дітьми питання, що направляють їх увагу на результат праці, на порівняння його із завданням, учить співвідносити свої дії з вказівками. Оцінка носить позитивний характер, але вона диференціюється залежно від якості: «Посадив правильно, але землю навколо цибулини притиснув погано». До оцінки притягуються і самі діти: вихователь пропонує одній дитині оцінити, як інший виконав завдання. При роботі підгрупами одна підгрупа оцінює роботу інший. Особливість керівництва працею старших дошкільників полягає і в тому, що вихователь обговорює з дітьми, що потрібно зробити і як треба виконати роботу. Дітей привчають не тільки бачити, але і планувати послідовність виконання окремих трудових операцій, наперед розподіляти обов'язки, самостійно готувати весь необхідний інвентар. Як видимий, форми організації праці і методика керівництва їм на протязі дошкільного віку ускладнюються. Ускладнення визначається віковими можливостями дітей.
Висновки розділа I
В I розділі ми розглянули ознайомлення дітей з природою в процесі спостережень. Провели аналіз психолого – педагогічної літератури з проблеми дослідження. Детально розглянули форми ознайомлення з природою: заняття, спостереження, екскурсії, методичні заняття та їх мету, а також працю дітей в природі та її вплив на розумовий розвиток дитини.
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ
2.1 Ігри як засіб закріплення знань дітей про природу
Разом із спостереженнями для розширення представлень дітей про доступні явища і предмети природи широко використовують різноманітні ігри: дидактичні, рухомі і творчі. У них діти накопичують досвід, творчо освоюють придбані знання.
Дидактичні ігри. У дидактичних іграх діти уточнюють, закріплюють, розширюють наявні уявлення про предмети і явища природи, рослини і тварин. Багато ігор підводять дітей до узагальнення і класифікації. Дидактичні ігри сприяють розвитку пам'яті, уваги, спостережливості, учать застосовувати наявні знання в нових умовах, активізують різноманітні розумові процеси, збагачують словник, сприяють вихованню у дітей уміння грати разом. При ознайомленні дітей з природою використовують дидактичні ігри з предметами, настільні-друкарські і словесні. Наочні ігри — ігри з листям, насінням, квітами, фруктами, овочами: «Чудовий мішечок», «Вершки і корінці», «Чиї дітки на цій вітці». (Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: «Вища школа», 1993.–с.23).
В цих іграх уточнюються, конкретизуються і збагачуються уявлення про властивості і якості предметів, формуються уміння обстежувати їх, діти опановують сенсорними еталонами. Наочні ігри особливо широко використовуються в молодшій і середній групах. Вони дають можливість дітям оперувати предметами природи, порівнювати їх, відзначати зміни окремих зовнішніх ознак. Такі ігри можна проводити як зі всією групою, так і індивідуально, ускладнюючи зміст з урахуванням віку. Ускладнення включає розширення знань і розвиток розумових операцій і дій.
Настільні-друкарські ігри — «Зоологічне лото», «Ботанічне лото», «Чотири пори року», «Малюки», «Ягоди і фрукти», «Рослини», «Підбери листя», парні картинки і ін. Вони дають можливість систематизувати знання дітей про рослини, тварин, явища неживої природи, формувати уміння по слову відновлювати образ предмету. Ігри супроводжують словом (слово або передує сприйняттю картинки, або поєднується з ним). Подібні ігри використовують повсякденно в роботі з невеликою кількістю дітей.
Словесні ігри («Хто літає, бігає, стрибає», «У воді, в повітрі, на землі», «Потрібне —не потрібно» і ін.) не вимагають ніякого устаткування. Проводяться вони з метою закріплення знань про функції і дії тих або інших предметів, узагальнення і систематизації знань. Ці ігри розвивають увагу, кмітливість, швидкість реакції, зв'язну мову. Розучування природознавчої словесної гри здійснюється за правилами, загальними для всіх дидактичних ігор. У молодших групах на першому етапі вихователь програє гру разом з дітьми. По ходу гри він повідомляє одне правило і тут же його реалізує. При повторній грі повідомляє додаткові правила. На другому етапі вихователь вимикається з активної участі в грі, керує з боку, направляє гру. На третьому етапі діти грають самостійно. Починаючи з середньої групи шлях навчання грі інший. Спочатку вихователь розповідає зміст гри, заздалегідь вичленує одне - два важливих правила, по ходу гри ще раз підкреслює ці правила, показує ігрові дії, дає додаткові правила. На наступному етапі діти грають самостійно, вихователь спостерігає за грою, виправляє помилки, вирішує конфлікти. Коли інтерес до гри спадає, вихователь пропонує новий її варіант.
Ігрові вправи і ігри-заняття. Разом з перерахованими іграми в роботі з дітьми використовують велику кількість ігрових вправ («Знайди по листу дерево», «Дізнайся на смак», «Знайди до квіточки такий же», «Принеси жовтий лист» і ін.). Ігрові вправи допомагають розрізняти предмети по якостях і властивостях, розвивають спостережливість. Проводять їх зі всією групою дітей або з частиною її. Особливе значення ігрові вправи мають в молодшій і середній групах. Ігри-заняття («Чудовий мішечок», «Квітковий магазин» і ін.) мають певний програмний зміст. Ігрова форма додає іграм-заняттям цікавість, навчання йде через ігрові правила, ігрові дії. Використовуються ігри-заняття в молодших і середніх групах, в старших групах даються як частина заняття.
Рухомі ігри. Рухомі ігри природознавчого характеру пов'язані з наслідуванням звичкам тварин, їх способу життя, в деяких відбиваються явища неживої природи. Це такі ігри, як «Квочка і курчата», «Миші і кіт», «Сонечко і дощик», «Вовки і вівці» і т.д. Діти, наслідуючи діям, імітуючи звуки, в цих іграх глибше засвоюють знання, а емоційно позитивний настрій сприяє поглибленню у них інтересу до природи.
Творчі ігри. У грі діти відображають враження, одержані в процесі занять, екскурсій, повсякденного життя, засвоюють знання про працю, дорослих в природі (робота на птахофермі, в свинарнику, теплиці і т. д.), при цьому у них формується позитивне відношення до праці, вони усвідомлюють значення праці дорослих в природі. Самостійний характер творчих ігор не дає можливості вихователеві використовувати їх як метод навчання дітей новим знанням, навикам і умінням. (Див.Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. – К.: «Освіта», 1993.- с. 27).