• Дитина знає відповідь на питання.
• Відповідає на питання за допомогою вихователя.
• Не справляється із завданням.
Рівні освоєння програми.
ВИСОКИЙ - Дитина розрізняє і називає велику кількість об'єктів природи, самостійно вичленує характерні істотні ознаки. Дитина знає основні ознаки живого, встановлює зв'язки між станом живих істот і сезонними змінами. Моделює ознаки об'єктів і зв'язку. Пізнавальне відношення стійке.
СЕРЕДНІЙ - Дитина розрізняє велику кількість об'єктів природи, вичленує (під керівництвом педагога) істотні ознаки. Знає деякі ознаки живого. Недостатньо опанував загальними поняттями і загальними зв'язками.
НИЗЬКИЙ - Дитина розрізняє невелику кількість тварин і рослин, не вміє вичленувати їх особливості. Знає деякі їх потребі (у волозі, в їжі). Встановлює приватні зв'язки, порівнює об'єкти за окремими характерними ознаками. Пізнавальне відношення нестійке, пов'язане з яскравими, привертаючими увагу ознаками.
Висновки до розділу II
В II розділі ми розглянули дидактичні ігри як засіб закріплення знань дітей про природу та провели експериментальне дослідження активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою.
Констатуємо:
1. Дошкільники експериментальної групи в цілому показали середній рівень сформованості екологічних знань і екологічно правильного відношення до світу природи - відповідно 8,5 балів.
2. Рівень знання дошкільників експериментальної групи про світ тварин 9,1 балів.
3. Рівень знання дошкільників експериментальної групи про світ рослин 9,1 балів
4. Рівень знання дошкільників експериментальної групи про повітря 7,7 балів.
5. Рівень знання дошкільників експериментальної групи про воду 8,5 балів.
6. Рівень знання дошкільників експериментальної групи про грунт 8,1 балів.
ВИСНОВКИ
У сім'ї та дошкільному закладі формуються перші уявлення дітей про навколишній світ. Дошкільнят навчають об'єднувати рослини і тварин за спільними ознаками в елементарні класифікаційні групи (комахи; птахи, тварини дикі й свійські; кімнатні, садові, городні рослини тощо). Тривалий час малят учать спостерігати за сезонними змінами в природі та впливом цих змін на життя рослин, тварин і трудову діяльність людини; розрізняти пори року за певними ознаками; формують у них елементарні природознавчі поняття. У дитячому садку дошкільнята набувають перших навичок праці в природі, догляду за тваринами і рослинами. Це розширює їхній кругозір, формує пізнавальні інтереси, допитливість та спостережливість. «Неабиякого значення набувають екскурсії та щоденні прогулянки, які дають змогу в результаті безпосереднього контакту з навколишньою природою формувати реалістичні уявлення про довкілля». (Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 6).
На жаль, основні вимоги і зміст програми дитячого садка недостатньо враховуються у початковій школі, що часто призводить до послаблення в школярів інтересу до пізнання й вивчення природи.
Запорука успішного екологічного виховання дошкільнят — якнайширше застосування різноманітних ефективних форм і методів навчання. Такими, зокрема, є ігри, словесно-логічні завдання, фенологічні спостереження, практично-дослідницька робота тощо. Бажано комплексно застосовувати їх у різні режимні моменти життя дошкільного закладу. На етапі дошкільного дитинства складається початкове відчуття навколишнього світу: дитина одержує емоційне враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя.
Таким чином, вже в цей період формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, екологічної культури. Але тільки за однієї умови - якщо дорослі, що виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються по їх приводу, показують маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають налагодити взаємини з ним.
У роботі з дошкільниками по їх екологічному вихованню повинен бути використаний інтегрований підхід, що припускає взаємозв'язок дослідницької діяльності, музики, образотворчої діяльності, фізичної культури, гри, театральної діяльності, літератури, моделювання, проглядання телепередач, екскурсій, а також організації самостійної діяльності дітей тобто екологізацію різних видів діяльності дитини. (Див.Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. – Івано-Франківськ, 1999.- с.133).
Робота з дітьми припускає співпрацю, співтворчість педагога і дитини і виключала авторитарну модель навчання. Заняття будуються з урахуванням наочно-дієвого і наочно-образного сприйняття дитиною навколишнього світу і направлені на формування екологічних знань (знання про світ тварин; знання про рослинний світ; знання про неживу природу; знання про часи року) і екологічно правильного відношення до природних явищ і об'єктів.
Розроблений нами комплекс заходів повищає рівень екологічної вихованості дошкільників на заняттях і в повсякденному житті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.
2. Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму "Освіта"("Україна XXI століття"): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.- 1993.- №41.-с. 2-4
3. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4
4. Визначні особи в історії української педагогіки // Шлях освіти. – 2002. - №4.- с.45
5. Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 6-7.
6. Каменева Л.А. "Как знакомить дошкольников с природой", М.: «Просвещение», 1983.- с.89
7. Кириєнко Т. Цікаве природознавство: активні методи екологічного виховання дошкільнят //Дошкільне виховання.- 1997.- №7.- с.10-11
8. Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. – К.: «РУМК», 1991.
9. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. – Івано-Франківськ, 1999.
10. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. – К.: «Освіта», 1993.
11. Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі //Дошкільне виховання.- 2003.- №11.- с.7-9
12. Николаева С.Н. Теория и методика экологического образования детей. – М.: «Академия», 2002.
13. Орбели Л.А. Вопросы возрастной физиологии ребенка //Изв. АПН РСФСР.- 1955.- Вып. 75.- с. 45
14. Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002.
15. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К.: «Вища школа», 1988.
16. Погляди К. Ушинського на зміст і методику виховання та навчання дітей в сім’ї та школі // Освіта. – 2003. - №.33 (16-23 липня). – С.4-5
17. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Наук. керівник О.Л.Кононко. – К., 2004.
18. Різник Л. Горнися до природи – не матимеш пригоди //Дошкільне виховання.- 2001.- №8.- с. 18.
19. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения: В 3-х т. Т.1.- М.: «Педагогика», 1979.
20. Туник І. Таємниці весняної природи: комплексні заняття з природознавства //Дошкільне виховання.- 2003.- №5.- с.14-15.
21. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: «Вища школа», 1993.
22. Яришева Н.Цільові прогулянки до парків та скверів //Дошкільне виховання.- 2003.- №5.- с.12-13