КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРЫ
ОДЕСЬКА ФІЛІЯ
КУРСОВА РОБОТА
ПО ПЕДАГОГИЦІ
НА ТЕМУ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ
Підготовив: студент 3 курсу
заочного відділення
за фахом «Дошкільне виховання»
Гр.№9
Логвинова Н.Ф.
Перевірив: Шатухина Л.Н.
г. Одесса
2011 г.
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ В ПРОЦЕСІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
1.1 Аналіз психолого – педагогічної літератури з проблеми дослідження
1.2 Форми ознайомлення з природою: заняття, спостереження, екскурсії
1.3 Методичні заняття та їх мета
1.4 Праця дітей в природі та її вплив на розумовий розвиток дитини
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ
2.1 Ігри як засіб закріплення знань дітей про природу
2.2 Експериментальна частина
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
природа дитина екологічний свідомість
Формування екологічної свідомості - найважливіше завдання дошкільної установи в даний час. Зараз дуже багато екологічних проблем. І не тільки в Україні, але і у всьому світі. Проблема взаємозв'язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз, в даний час, екологічна проблема взаємодії людини і природи, а також взаємодії людського суспільства на навколишнє середовище стала дуже гострою і прийняла величезні масштаби. Планету може врятувати лише діяльність людей, що здійснюється на основі глибокого розуміння законів природи, облік численних взаємодій в природних співтовариствах, усвідомлення того, що людина - це всього лише частина природи. Це означає, що екологічна проблема встає сьогодні не тільки як проблема збереження навколишнього середовища від забруднення і інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. В умовах екологічної катастрофи, що насувається, величезне значення набуває екологічного виховання і виховання людини всіх віків і професій. Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.
Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.
В.Сухомлинський писав, «що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”. (Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения: В 3-х т. Т.1.- М.: «Педагогика», 1979.-с.76.)
Дошкільна установа вже сьогодні покликана проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиво особливе бачення миру як об'єкту його постійної турботи. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.
У дітей дошкільного віку є необхідні передумови формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вони вміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших. У навчально-виховному процесі дошкільного закладу природа, переважно, використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей; серед методів екологічного виховання переважають вербальні й такі, що забезпечують безпосередню взаємодію з природою. (Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі //Дошкільне виховання.- 2003.- №11.- с.7-9.)
Дитячий сад завжди мало приділяв увагу екологічному вихованню. Нинішня екологічна ситуація така, що більш не можна обійтися без радикальних змін практично всіх аспектів суспільного життя. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії природи з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо відноситься до природи вони, погублять себе. А для того, щоб це не трапилося треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання треба з дошкільного віку, оскільки в цей час придбані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії та практиці дошкільного виховання, протиріччя між потенційними можливостями дошкільників і станом виховної практики, було визначено тему цієї курсової роботи: «Шляхи активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою».
РОЗДІЛ I. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ В ПРОЦЕСІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
1.1 Аналіз психолого–педагогічної літератури з проблеми дослідження
У дошкільній педагогіці почалися дослідження по відбору і систематизації природознавчих знань, що відображають провідні закономірності живої і неживої природи. У дослідженнях, присвячених живій природі, як ведучій була вибрана закономірність, якою підкоряється життя будь-якого організму, а саме залежність існування рослин і тварин від зовнішнього середовища. Ці роботи поклали початок екологічному підходу в ознайомленні дітей з природою. Останнє десятиліття ХХ століття можна назвати часом розвитку двох значущих з погляду екології процесів: поглиблення екологічних проблем планети до кризового стану і їх осмислення людством. За кордоном і в Україні в цей період відбувалося становлення нового освітнього простору - системи безперервної екологічної освіти: проводилися конференції, з'їзди, семінари, створювалися програми, технології, навчальні і методичні посібники для різних категорій учнів. В Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) (Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму "Освіта"("Україна XXI століття"): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.- 1993.- №41.-с. 2-4.), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” (Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.) Закон України “Про дошкільну освіту” (Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.)приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.
У нашій країні формувалася загальна Концепція безперервної екологічної освіти, початковою ланкою якої є сфера дошкільного виховання. Саме на етапі дошкільного дитинства дитина одержує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя, тобто у нього формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, закладаються початкові елементи екологічної культури. Але відбувається це тільки за однієї умови: якщо дорослі, що виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються по їх приводу, показують маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають налагодити взаємини з ним. Самоцінність дошкільного дитинства очевидна: перші сім років в житті дитини - це період його бурхливого зростання і інтенсивного розвитку, період безперервного вдосконалення фізичних і психічних можливостей, почало становлення особи. Досягненням перших семи років є становлення самосвідомості: дитина виділяє себе з наочного світу, починає розуміти своє місце в крузі близьких і знайомих людей, усвідомлено орієнтуватися в навколишньому наочно-природному світі. У цей період закладаються основи взаємодії з природою, за допомогою дорослих дитина починає усвідомлювати її як загальну цінність для всіх людей. Все видатні мислителі і педагоги минулого надавали велике значення природі як засобу виховання дітей: Я. А. Коменський бачив в природі «джерело знань, засіб для розвитку розуму, відчуттів і волі». (Визначні особи в історії української педагогіки // Шлях освіти. – 2002. - №4.- с.45.)
К. Д. Ушинський був за те, щоб "вести дітей в природу", щоб повідомляти їх все доступне і корисне для їх розумового і словесного розвитку.(Погляди К. Ушинського на зміст і методику виховання та навчання дітей в сім’ї та школі // Освіта. – 2003. - №.33 (16-23 липня). – С.4-5.)
Ідеї ознайомлення дошкільників з природою одержали подальший розвиток в теорії і практиці радянського дошкільного виховання в статтях, методичних роботах (О. Іогансон, А. А. Бистров, Р. М. Басс, А. М. Степанова, Е. І. Залкинд, Е. І. Волкова, Е. Геннінгс і ін.). (Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. – К.: «РУМК», 1991.–с.25).
Довгий час великою підмогою для практиків дошкільного виховання була методична допомога М. В. Лучич, М. М. Марківської, рекомендації З. Д. Сизенко; не одне покоління вихователів вчилося по підручнику С. А. Веретенникової. Велику роль зіграли роботи провідних педагогів і методистів, в центрі уваги яких було формування спостереження як основного методу ознайомлення з тим, що оточує, накопичення, уточнення і розширення достовірних відомостей про природу (З. Д. Сизенко, С. А. Веретенникова, А. М. Нізова, Л. І. Хутровина, М. В. Лучич, А. Ф. Мазуріна). (Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002.-с.67).