КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
ОДЕСЬКА ФІЛІЯ
КУРСОВА РОБОТА
ПО ПЕДАГОГІЦІ
НА ТЕМУ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Підготовив: студент 3 курсу Логвинова Н.Ф.
Перевірив: Шатухина Л.Н.
г. Одесса 2011 г.
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
1.2 Особливості екологічного виховання дітей середнього дошкільного віку
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Методика екологічного виховання дітей середньої групи
2.2 Результати експериментального дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
Вступ
Сучасний масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.
“Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо ”. Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.
Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.
За даними ЮНЕСКО, Україна за показниками здоров'я населення належить до країн, що вимирають. Так, за останні 6 років захворювання раком щитовидної залози у дітей зросло в 7 разів, лейкозами, вродженими вадами серця — в 2 рази; спостерігається зростання аутоімунних захворювань, значно частіше спостерігається стійкий астенічний синдром. Посилилася демографічна криза: катастрофічне знижується народжуваність за достатньо високого рівня смертності, зменшується середньостатистична тривалість життя.
З 1992 р. територія України оголошена зоною екологічної небезпеки. Але ми мусимо подолати цю екологічну кризу. Серед екологів - педагогів України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і виховання — єдиний послідовний процес, що має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі.
В Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) (Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 // Освіта. - 1993.- №41.-с. 2-4.), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” (Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.)
Закон України “Про дошкільну освіту” (Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.)приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.
Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.
Екологічна освіта спрямована на подолання споживацького ставлення до природи та її ресурсів, поєднання раціонального і емоційного у взаємовідносинах людини з природою, що ґрунтується на принципах добра краси, розуму, свідомості й патріотизму. Зміст її відображує «соціальний досвід взаємодії людства з довкіллям, орієнтований на загальнолюдські цінності, ідеї гуманізму, демократії, вдосконалення самої людини».
Мета екологічної освіти досягається поетапним шляхом вирішення освітніх, виховних і розвивальних завдань: розвиток потреби у спілкуванні з природою; розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно-грамотної поведінки; засвоєння народних традиційних взаємовідносин людини з природою і кращих досягнень світової практики; виховання бережного ставлення до власного здоров'я; залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної діяльності на основі здобутих знань і ціннісних орієнтацій.
Зміст екологічної освіти містить соціальний досвід взаємодії людства з навколишнім середовищем. Національний характер змісту екологічної освіти та виховання відображає один з напрямків міжнародної стратегії дій в галузі освіти з проблем навколишнього середовища і виражається у широкому й активному використанні здобутків етнопедагогіки, народних традицій, елементів календарної обрядовості, фольклору з метою виховання у дітей шанобливого ставлення до природи.
У дітей дошкільного віку є необхідні передумови формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вони вміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших. У навчально-виховному процесі дошкільного закладу природа, переважно, використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей; серед методів екологічного виховання переважають вербальні й такі, що забезпечують безпосередню взаємодію з природою.
Але виховання у дітей позитивного ставлення до природи в умовах дошкільного закладу майже не підтримується сім’єю. Досить часто батьки розуміють мету, до якої необхідно прагнути, виховуючи свою дитину, які особистісні якості слід у неї формувати, та зовсім не знають, як цього досягти.
Цей факт спричинений їхньою непідготовленістю до виховної роботи, нерозумінням складного процесу психічного розвитку дитини, самоцінності періоду дошкільного дитинства, а іноді й недостатнім усвідомленням відповідальності перед суспільством за виховання дитини.
Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії та практиці дошкільного виховання, протиріччя між потенційними можливостями дошкільників і станом виховної практики, було визначено тему цієї курсової роботи: «Екологічне виховання дітей середнього дошкільного віку».
екологічний виховання природа середовище
Розділ I. Теоретичні основи екологічного виховання дошкільників
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні передбачає обґрунтування і реалізацію нових методологічних засад виховання. Законами України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, державними національними програмами “Освіта” та “Діти України” визначено, що центром виховного впливу має стати дитина, а метою – формування соціально активної, творчої, гуманістично спрямованої особистості. При цьому особливої ваги набуває єдність виховних впливів упродовж всього періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства.
У Концепції екологічної освіти України серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної культури, морально-ціннісної орієнтації особистості. Відомо, що цінності є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістично спрямованих орієнтирів щодо природи. Тому, основним предметом екологічного виховання дошкільників має стати формування суб’єктивного відображення універсальної цінності природи. Для сучасних досліджень проблем екологічного виховання характерний гуманістичний підхід, згідно якого екологічні проблеми розглядаються як такі, що стосуються внутрішнього світу особистості.
Історичний аналіз проблеми екологічного виховання дітей дошкільного віку засвідчив, що методологічні засади її розв’язання закладено у працях Я. Коменського, Й. Песталоцці, К.Ушинського. Вони визначили багатогранність впливу природи на особистість дитини, що фактично відповідає системному підходу до розуміння сутності та значення природи.
Теоретичні надбання педагогічної науки розвивалися вченими у подальші періоди. Протягом ХІХ – початку ХХ століття Є. Водовозова, Є. Тихеєва, О. Симонович, С. Русова та інші, активно розробляючи теорію й практику дошкільного виховання, «систематично звертались до природи як засобу гармонізації внутрішнього світу дитини, її відносин із довкіллям». (Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. – К.: РУМК, 1991. – с.26.)
Дослідження провідних науковців сучасності (Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, Н. Виноградової, Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій, Т. Поніманської, Н. Яришевої та ін.) засвідчують, що ефективними формами та методами ознайомлення з природою є ті, що забезпечують чуттєве сприймання, наочно знайомлять дітей з живою природою, дають чіткі уявлення про навколишній світ. Посилення уваги до емоційно-ціннісної сфери особистості у процесі екологічного виховання характерне для досліджень, здійснених стосовно дошкільного віку (В. Зотова, Г. Марочко, Д. Мельник, Н. Пустовіт, Л. Різник, М. Роганової, Д. Струннікової, І. Цвєткової, Л. Шаповал).