IV. Оцінний етап
Крім оцінки роботи над окремими завданнями, важливо пропонувати хлоп'ятам відновлювати весь хід рішення учбової задачі. У цьому можуть допомогти графічний план заняття, наочні результати діяльності, питання персонажа і вихователя.
Вихователь: Як ви думаєте, хлоп'ята, чи переконався Снігур в тому, що ми зможемо підтримати його пернатих друзів, зимуючих поряд з нами? Що ж його переконало? Як ви думаєте, що він тепер відчуває?
Вислухавши відповіді дітей, педагог пропонує хлоп'ятам поводитися з подібним питанням до Снігура.
Снігур: Я дуже радий, що зустрів справжніх знавців птахів, готових про них поклопотатися.
Я подумав, хлоп'ята, що ви любите птахів тому, що вони, як і ви, життєрадісні, веселі, дбайливі.
Прояв персонажем відчуття радості, подяки дітям спонукає присутніх на занятті дітей зробити щось приємне один одному.
Варіанти подальшої роботи:
Під час прогулянки Снігур може розповісти хлоп'ятам що-небудь цікаве, навчити чомусь. Кращому засвоєнню учбового матеріалу, його об'ємнішому баченню і цілісному сприйняттю сприяє підкріплення ігрових і учбових дій по його освоєнню і застосуванню різними видами творчої діяльності. Відповідні завдання можуть стати частиною пізнавального заняття або основою заняття, що йде услід за ним, по конструюванню, изодеятельности, ручній праці. У нашому прикладі хлоп'ята можуть виконати подарунки Снігурові, його друзям, використовуючи техніку, освоєння якої передбачене календарно-тематичним планом.
Снігур прощається з дітьми, але спілкування дітей з природою продовжується. Вони застосовуватимуть свої знання з практики: під час прогулянок наповнювати годівниці, спостерігати за птахами, що прилітають до них. Можна запропонувати дітям розповісти, які почуття вони переживають, коли годують птахів, чи приємно їм проявляти турботу про своїх пернатих друзів.
Можна порадити відвідати молодших дошкільників, познайомити їх із зимуючими птахами, розповісти народні, літературні і придумані ними самостійно загадки і вірші, навчити залицятися за птахами, показати невелике уявлення, розповісти про те, як вони самі допомагають птахам, допомогти розвісити годівниці. Старші дошкільники охоче навчають малюків, а вони, у свою чергу, чудово сприймають від 5–6-річних хлоп'ят нову інформацію. Таким чином, різносторонній розвиток забезпечується не тільки використанням розвиваючих видів діяльності на практичному етапі, але і видозміною кожного етапу заняття. Педагог повинен забезпечити розвиваючу дію навчання за рахунок поступового збільшення частки самостійності дітей в кожному виді діяльності. Наприклад, на початковому етапі навчання педагог ставить проблему у формі, найбільш зрозумілій і легко сприйманій дітьми. Потім увазі хлоп'ят пред'являється ситуація або новий учбовий матеріал, усередині якого прихована якась проблема, суперечність. Дітям потрібно визначити суть проблеми разом з вихователем, а потім вони вчаться робити це самостійно.
Подібний рух повинен бути організований педагогом при постановці цілей роботи, виділенні показників її якості, складанні плану, розподілі обов'язків, формулюванні висновків, осмисленні результатів. Діагностика ефективності особово-орієнтованого розвиваючого навчання побудована саме на визначенні ступеня самостійності, що демонструється дітьми при рішенні учбових задач. Графічний план робить наочнішою сюжетну єдність заняття, допомагає дітям орієнтуватися, дотримуватися вибраного шляху. Для складання плану хлоп'ятам необхідно визначити, що вони знають і що належить дізнатися, чому навчитися. Практичний етап, з одного боку, відповідає запропонованому дітьми плану, з іншої – учбово-виховним програмним завданням. Підсумки підводяться з урахуванням поставленої дітьми мети і складеного ними плану. Постійний рух відповідно до даної схеми сприяє підсвідомому освоєнню дітьми послідовності дій, необхідних для вирішення учбового завдання, вирішення проблеми. При такій організації учення не вимагається додаткових мотивів, зовнішніх по відношенню до процесу пізнання. Пусковим механізмом діяльності стає саме учбове завдання.
Висновки
Радикальна перебудова національної системи освіти потребує формування фахівців нової генерації. Розпочинати вирішувати це завдання необхідно ще з дошкільної ланки, привчаючи дітей до виявлення активності, самостійності, творчого підходу до розв’язання різноманітних завдань. Наукові дослідження (Ш. Амонашвілі, Л. Буркової, О. Брежнєвої, Д. Годовікової, Н. Дметерко, З. Друзь, С. Ладивір М. Лісіної, Г. Люблінської, О. Матюшкіна, Г. Сироти) свідчать про те, що стимулювання розвитку пізнавальної активності дошкільників можливе і для цього виділено низку шляхів.
Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання дошкільників — формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей.
Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання дошкільників — формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо), способів мислительної діяльності (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).
Головне завдання виховання — це вироблення характеру. Людину ми найбільш цінуємо не за її знання, а за її характер, - він найбільше важить в відносинах людей між собою.
Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму – актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружним співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою. Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей. Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об’єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив’язаності. В таких об’єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.
Нам так бракує для відбудування нашої держави, для освіти нашого народу освічених людей, що виховання дітей набирає особливого значення. В наші часи бути гарним педагогом - це бути апостолом Правди і Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціальне об'єднану, інтелектуально розвинену народну масу.
Список використаних джерел
1. Закон України. Про дошкільну освіту: Закон вiд 11.07.2001 № 2628-III. //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2001.- N 49.- ст.259.
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. – №1. – С. 4–5.
3. Бондаренко А. Дидактические игры в детском саду. М.: «Просвещение», 2002.
4. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. Т. 3. - М.: «Педагогика», 1983.
5. Гавриш Н.В. Сучасне заняття в дошкільному закладі [Текст] : Навчально-методичне видання. - Луганськ : «Альма-матер», 2008.
6. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального исследования. М.: «Педагогика», 1986.
7. Катуржевская О. Теория развивающего обучения в отечественной дидактике второй половины XIX начала XX века / О. Катуржевская // Научно-методический вузовский сборник "Образование в России: история, опыт, проблемы". – Армавир, 1999.
8. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. – М.: «Академия», 2000.
9. Коменский Я.А. Дидактические принципы (отрывки из «Великой дидактики»). – М: «Государственное учебно-педагогическое издательство HAPKOМПPOCA РСФСР», 1940.
10. Коменский Ян Амос. Избранные педагогические сочинения. Перевод с латинского Д.Н. Королькова. - М.: «Учпедгиз», 1939.
11. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. /Наук. ред. О.Л. Кононко. - К.: Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2003.