Московський – 152 випадки;
Жовтневий – 145 випадків;
Орджонекідзевський – 143 випадки;
Комінтернівський – 137 випадків;
Ленінський – 136 випадків;
Дзержинський – 133 випадки;
Київський – 101 випадок.
Середній показник смертності по місту Харкову за цій період становить 143 випадки на 100 тис населення.
На жаль смертність від злоякісних новоутворень неминуче зростає з кожним роком. Цей факт тільки підтверджує актуальність цієї теми. Всім спеціалістам треба об'єднати свої зусилля щодо профілактики онкологічних захворювань та збереження чистоти навколишнього середовища.
Порівнюючи показники захворюваності за період з 1999 по 2003 роки на злоякісні новоутворення по районам міста Харкова та по самому місту Харкову на 100 тис. населення можна зробити такі висновки: за останні п’ять років захворюваність на рак шлунку, легень, кишечника дуже зросла. Також тенденція до росту зберігається і зараз. Збільшення захворюваності можна пояснити погіршенням стану навколишнього середовища та тим, що багато людей не можуть позбутися шкідливих звичок таких, як паління, вживання алкоголю. По зростанню захворюваності ці показники можна розташувати так: рак легень, рак шлунку, рак прямої кишки, рак шийки матки, рак молочної залози, рак шкіри, рак стравоходу. Декілька зменшилася захворюваність на рак шкіри, що можна пояснити тим, що проводиться дуже велика профілактично – пояснювальна робота серед населення медичними працівниками та спеціалістами інших профілів.
Висновки
Аналізуючи дані, що приведені у таблицях, слід визнати, що екологічна обстановка впливає на появу пухлинних процесів в різних органах людини, про що свідчить підвищення числа випадків захворювання раком в промислових районах міста Харкова та України за період з 1996 по 2003 рік.
У виникненні і розвитку злоякісних новоутворень відіграє роль комплекс причин, таких як спадкові фактори, канцерогенез, дія шкідливих факторів навколишнього середовища та радіаційний вплив, включаючи в Україні наслідки аварії на ЧАЕС. Основна маса онкологічних захворювань має мультифакторіальне успадкування.
Аналізуючи в цілому факти, представлені вище, слід визнати, що екологічна обстановка впливає на появу пухлинних процесів в органах репродуктивної системи у жінок, про що свідчить підвищення числа випадків захворювання раком органів репродуктивної системи та молочної залози у жінок в промислових районах міста Харкова та України.
Поки що не отримано достовірних даних про підвищення захворюваності злоякісними пухлинами, як наслідок Чорнобильської катастрофи, крім раку щитоподібної залози і онкологічних захворювань кровотворної тканини. У виникненні злоякісних пухлин відіграють головну роль комплекс причин, таких як спадкові фактори, канцерогенез, радіаційний вплив, включаючи наслідки аварії на ЧАЕС.
Аналіз середніх показників захворюваності злоякісними новоутвореннями за два часових періоди – до та після аварії на ЧАЕС (1980–1986 рр.) та (1996–2003 рр.) показав, що темпи приросту раку тіла матки склала 30,30% при середньорічному темпі приросту – 3,5%, раку молочної залози – 22,6% та 2,7%, раку яєчників – 14% та 1,7% відповідно. Захворюваність на рак шийки матки за період вивчення знизилась на 17,8% при середньорічному темпі зниження на 2,5%.
Ріст захворюваності характерний для раку молочної залози, тіла матки та яєчників (від 1,75 до 3,88% щорічно).
Переважна більшість новоутворень у людини викликана канцерогенними факторами довкілля. Як і при генетично детермінованих пухлинах, так і при успадкуванні тільки схильності до їх розвитку важливе значення у виникненні злоякісних пухлин відіграють екзогенні фактори.
Список літератури
1. Агеенко А.И. Онкогены и канцерогенез. – М., Медицина, 1986. – 273 с.
2. Акуленко Л.В. Организационно-методические принципы системного похода к профилактике и ранней диагностики наследственных форм злокачественных новообразований. – М., 1995. – 51 с.
3. Бариляк И.Р., Гнатейко О.З. Развитие медицинской генетики на Украине: успехи и задачи // Цитология и генетика. – 1987. – Т. 21, №6. – 423 с.
4. Бариляк И.Р., Бужиевская Т.И., Быкорез А.И. и др. Генетические последствия загрязнения окружающей среды. – К.: Наукова думка, 1989. – 165 с.
5. Бочков Н.П., Чеботарёв А.Н. Наследственность человека и мутагены внешней среды. – М.: Медицина, 1989. – 269 с.
6. Бочков Н.П. Медицинская генетика. – М.: Медицина, 1984. – 366 с.
7. Бужієвська Т.І. Основи медичної генетики. – К.: Здоров'я, 2001. – 135 с.
8. Быкорез А.И., Рубенчик Б.Л. Причины рака: факты и гипотезы. - К.: Наукова думка, 1987. – 116 с.
9. Виленчик М.М. Закономерности молекулярно-генетического действия химических канцерогенов. – Минск: Вышэйш. шк., 1977. – 168 с.
10. Гавалло В.И. Человек – иммунитет – рак. – Киев: Здоров'я, 1982. – 152 с.
11. Ганина К.П. Роль генетического компонента в онкологии. // Цитология и генетика. 1993. – 27, №4. – с. 96–104.
12. Ганина К.П., Налескина Л.А. Злокачественная меланома и предшествующие изменения кожи. – Киев: Наукова думка.
– 1991. – 168 с.
13. Ганина К.П., Налескина Л.А., Федоренко З.П. Роль экологической обстановки в Украине с учётом последствий Чернобыльской катастрофы и генетического компонента в развитии рака органов женской репродуктивной системы. // Экспериментальная онкология. – 1996. – 18, №6, – с. 338–344.
14. Ганина К.П., Цитогенетическая диагностика в онкоморфологии. – Киев: Наукова думка, 1980. – 175 с.
15. Ганина К.П., Полищук Л.З. Цитологическая реактивность онкологического больного. Киев: Наук. думка, 1995. – 153 с.
16. Ганина К.П. Вопросы онкогенетики. Киев: Наукова думка, 1990. – 175 с.
17. Гарькавцева Р.Ф. Злокачественные новообразования // Наследственная патология человека/ Под ред. Вельтищева Ю.Е., Бочкова Н.П. – М., 1992. – 250 с.
18. Гарькавцева Р.Ф., Сотникова Е.Н., Казубская Т.П. и др. Медико-генетические аспекты злокачественных новообразований. – М., Союз-мединформ, 1990. – Серия онкология, 174 с.
19. Гарькавцева Р.Ф., Казубская Т.П., Сельчук В.Ю. Анализ генетической предрасположенности к раку в семьях больных первично – множественными злокачественными новообразованиями. // Цитология и генетика. – 1992. – 26. №2. – с. 32–36.
20. Гарькавцева Р.Ф., Сотников Е.Н., Беляев Н.Ф. Состояние и перспективы медико-генетических исследований в клинической онкологи. // Вест. АМНСССР. – 1986. – №9. – с. 33–40.
21. Дж. Гексли, Рак как биологическая проблема, М., Узд. иностр. лит., 1960. – 140 с.
22. Гершензон С.М., Александров Ю.Н., Малюта С.С. Мутагенное действие ДНК и вирусов. – К.: Наук. думка, 1975. – 160 с.
23. Гершензон С.М. Основы современной генетики. – К.: Наук. думка, 1979. – 506 с.
24. Грунтенко Е.В. Иммунитет «за» и «против». – М.: Знание, 1982. – 198 с.
25. Гончар О.Д. Хрестоматія з анатомії і фізіології людини. – Київ:Радянська школа, 1968.