Особливостісереднього шкільного віку у зв’язку із сприйманням творів літератури досліджувала О.І. Нікіфорова [13]. Естетична оцінка розглядається як вияв уміння розуміти, емоційно переживати і правильно визначати красу в навколишньому житті, творах мистецтва і літератури і яка ґрунтується на знанні мистецтва, а також розумінні критеріїв краси.
Естетичні судження, їх природа і особливості формування в учнів 4–7 класів вивчались О.В. Сисоєвою-Ляхович [16], яка розв’язувала це питання на матеріалі образотворчого мистецтва. На її думку, перевага емоційних реакцій на колір і форму в учнів п’ятих класів відповідає їх життєвому досвіду. Учні 6 класу знаходять красу в змісті сприйнятого предмета або у властивостях людської особистості, розкритті її духовного світу. Повноцінне естетичне ставлення до естетичних об’єктів виявляється в учнів 7 класів, судження яких пов’язані з ідеалом. Середній шкільний вік характеризується активізацією діяльності, пошуку змісту життя, самостійного визначення моральних та естетичних ідеалів [7].
Оціночна діяльність залежить як від естетичних почуттів, так і від естетичних знань. Естетичні почуття активізують чуттєвий досвід, створюють умови для естетичного співпереживання.
Процес формування оцінки відбувається в такій послідовності: сприймання прекрасного, переживання як результат сприймання, емоційна оцінка, естетичний аналіз, що характеризується усвідомленням емоцій і почуттів. Продуктом аналізу є естетичні оцінки, які виражаються в оціночних судженнях. На розвиток естетичних оцінок можна активно впливати, керувати процесом їх формування. Навчання в школі, естетичне виховання в сім’ї сприяють засвоєнню дитиною прийнятих суспільством оціночних норм. Ці норми стимулюють становлення і розвиток індивідуально-неповторного ставлення до мистецтва і дійсності.
Естетичні почуття, погляди, ідеали, художній смак, на яких ґрунтується оцінка, формуються в певній атмосфері (навчально-виховний процес, дозвілля дітей, засоби масової інформації). Якщо в процесі навчання вчитель може контролювати в учнів знання, уміння і навички розуміння мистецьких творів, то в нерегламентований час ці можливості досить обмежені. Правильна організація всіх складових впливу на школярів – перша умова педагогічного керівництва оціночною діяльністю школярів.
Другою умовою є створення системи аналогій, які допомагають сприймати різні види мистецтва, збагачують асоціативний фонд, що актуалізується на уроці та в позаурочний час. Аналіз і оцінка художнього образу випливають з естетичних почуттів, які забезпечують емоційність і естетичну оцінку.
Третьою умовою забезпечення процесу формування естетичних оцінок в учнів є збагачення й активізація їх словникового запасу, який дає можливість повно і глибоко формулювати свої думки, враження і переживання у зв’язку із сприйманням творів мистецтва [10].
Педагогічне керівництво розвитком оціночної діяльності на уроках предметів естетичного циклу передбачає виявлення і врахування рівня розвитку дитини, орієнтацію на особливості сприймання, мислення і здатності до естетичного аналізу, розвиток їх у навчальному процесі. В 4–7 класах відбувається бурхливий розвиток особистості дитини, зростають можливості абстрагування в естетичному досвіді уявлень про естетичні якості предметів, явищ, подій [16].
Педагогічні засоби, за допомогою яких формується естетична оцінка, можна об’єднати в три основні групи: а) ознайомлення дітей з художніми творами з метою розвитку естетичного сприймання і суджень; б) залучення учнів до творчої роботи в різних галузях мистецтва; в) створення відповідного естетичного оточення в сім’ї (робота з батьками) і школі [8].
Отже, естетична оцінка залежить від вікових і психофізіологічних особливостей дітей, а також від виду мистецтва, що сприймається. Процес формування естетичних оцінок потребує цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке полягає у з’ясуванні змісту естетичної інформації, якою володіють учні, встановленні залежності підходу учнів до оцінки творів мистецтва від їх естетичного досвіду та знаходженні способів збагачення їх естетичної діяльності.
1.4 Вікові та психофізіологічні особливості учнів середнього шкільного віку
художній виховання молодь естетичний
У дослідженнях психологів і педагогів зазначається, що середній шкільний вік характеризується появою нових потреб та інтересів у різних сферах духовного життя, активним включенням у форми позакласної роботи, критичним ставленням до людей, прагненням до самостійності у судженнях про явища мистецтва і дійсності. Виникає новий тип ставлення до своєї діяльності, який виявляється в тому, що учні навчаються її оцінювати з погляду певних еталонів. Переживання дітей стійкі, глибокі, розвивається їхня здатність до аналітичного сприймання предметів і явищ, істотні зміни відбуваються в пам’яті й увазі. Основна характеристика середнього шкільного віку – посилення довільності в процесі пізнання [11].
У цей період формуються нові способи мислення, які дають змогу по-новому ставитись до навколишнього світу і сприяють виробленню стійких інтересів до знань, до практики, поглибленому пізнанню дійсності.
Виникає велика соціальна активність, спрямована на засвоєння певних суспільних зразків і цінностей.Силами, що рухають психічний розвиток дітей, є виникнення і подолання суперечностей між породжуваними їхньою діяльністю новими потребами і можливостями задоволення їх. Суперечності виникають між фізіологічними, моральними, естетичними, інтелектуальними можливостями учнів і стереотипними формами взаємовідносин з оточуючими, які склалися в більш ранній період, між вимогами до учнів з боку членів суспільства і класного колективу та нормами поведінки дітей.
Першою особливістю середнього шкільного віку є здатність до «абстрагування операцій від об’єктів, над якими ці операції виконуються» [16]. Це впливає на схильності учнів до теоретизування, надання переваги головному над частковим.
У дітей цього віку виражені й індивідуально-типологічні відмінності. Різниця між естетичними враженнями дівчат і хлопців пов’язана з анатомо-фізіологічними зрушеннями. Це впливає на естетичні враження учнів і становить другу особливість середнього шкільного віку.
Третя особливість полягає в майже рівномірному виявленні інтересів до музики, образотворчого мистецтва, літератури і кіно. Захоплення літературою і образотворчим мистецтвом властиве і дівчатам і хлопцям 10–11 років, а кіно починає привертати увагу більшості хлопців. Театру надає перевагу невелика кількість учнів п’ятих класів, лише 1–2% школярів захоплюються творами скульптури й архітектури. В 11–12 років значно зростає інтерес до кіно як у дівчат, так і в хлопців, а помітних відмінностей у ставленні до кіно в них не спостерігається. Дівчата починають цікавитись театром, а хлопці – архітектурою. Також спостерігається рівномірність у захопленні музикою [4].
У п’ятих класах учнів (переважно дівчат) цікавлять вірші, оповідання. Усі діти цього віку люблять дивитись пригодницькі фільми. У шостому класі діти починають активніше цікавитись фантастикою, пригодницькою літературою, класичними творами вітчизняних і зарубіжних композиторів (інструментальна, симфонічна, оперна музика), кіно (мультиплікація і пригодницькі фільми, кінокомедії). Найінтенсивніше захоплення різними видами естетичної діяльності виявляється в дітей 12–13 років. Як правило, жанр має значення ціннісної орієнтації в галузі мистецтва. Діти, які захоплюються поезією, самі складають вірші, а ті, що люблять образотворче мистецтво, непогано малюють. Знання різних музичних жанрів кращі в учнів, які беруть участь у хорових гуртках і вокальних ансамблях. Захоплення кіномистецтвом у цьому віці стимулює цілеспрямований відбір кінофільмів для перегляду, участь у гуртках кінолюбителів.
Отже, особливістю естетичного ставлення учнів середнього шкільного віку є яскраво виражена диференційованість інтересів у галузі мистецтва.
У цьому віці зростає потреба в спілкуванні з людьми, які можуть дати змістовну і цікаву інформацію. Збільшення кількості звертань до вчителів за роз’ясненням різних питань – 40%. Радіо і телебачення регулярно слухають і дивляться близько 70% дітей. Збільшення кількості звертань учнів середнього шкільного віку до джерел інформації про мистецтво пояснюється, з одного боку, психологічними особливостями дітей, зростанням самостійності, а з другого – необмеженими можливостями одержання додаткової інформації за допомогою технічних засобів масової інформації.
Потреби дітей в естетичних враженнях характеризуються динамічністю і активністю.Якщо в 9–10 років учні хотіли почути розповіді про графіку, хореографію, літературу, музику, театр, архітектуру, то в 11 років вони вже називають конкретні теми бесід і розповідей про твори мистецтва або мистецькі явища, які їх цікавлять. У 12–13 років учніорієнтуються на сучасні музичні твори та твори образотворчого мистецтва, починають пов’язувати потребу в інформації про конкретний вид мистецтва із характером створення образу, грою актора, внутрішнім змістом образу, дією в творі [4].
Cудження учнів 4–5 класів мають узагальнюючий характер. У цьому віці починається активний пошук героя, на якого учні хочуть бути схожими, тому в їхніх судженнях помітне бажання порівняти загальний зміст творів з власним досвідом, враженнями і почуттями. Здатність до абстрагування й аналізу яскраво виявляється в учнів 6–7 класів під час оцінки літературних, музичних творів та творів образотворчого мистецтва. Відсутність знань деяких термінів, словникового запасу веде до суб’єктивної оцінки, прив’язаної до деталі твору або його фрагмента. Вміння відчувати і співпереживати залежить від життєвих вражень, які мають учні [16].