Отже, естетична оцінка учнів середнього шкільного віку ґрунтується на таких загальних критеріях: новизна, виховний вплив твору, відповідність виразних засобів характеру образу.
2. Дослідження процесу формування естетичної вихованості школярів
2.1 Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку
Естетичні враження учні 4–7 класів черпають з навколишньої дійсності, природи, трудової діяльності, навчання та різноманітних форм позакласної роботи. Особливе місце в цьому процесі набуває асоціативність. Поєднання асоціацій відіграють вирішальну роль у розумінні художньої ідеї, позицій митця. Закріпленню знань з різних видів мистецтва сприяють різні види творчих робіт, спрямовані на тренування пам’яті, розвиток спостережливості, уміння порівнювати. Ці творчі роботи можуть мати як репродуктивний (написати про свої враження від картини, розповісти про творчість митця, передати зміст прочитаної книжки, визначити її ідейний зміст), так і творчий, пошуковий характер (написання рецензії на книжку чи кінофільм, оформлення різноманітної наочності, підготовка тематичних вечорів, створення проблемних, морально-естетичних ситуацій, використання ігор, вікторин, кросвордів) [5].
Можна вважати, що оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальний естетичний розвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи і прийоми, які стимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Очевидно, що така методика спиратиметься на два принципових положення, які виступають як способи організації інтелектуального й емоційного сприймання в їх нерозривній єдності: підготовка відповідного асоціативного фонду; збагачення дитини знаннями, які допоможуть їй осмислити образну структуру творів; забезпечення глибини і адекватності емоційного сприймання змісту.
Ряд методів і прийомів (бесіди, спостереження, методи генералізації, моделювання, аналогії), які може використати вчитель у цьому процесі, сприятимуть збагаченню асоціативного фонду учнів 4–7 класів; нагромадженню знань про різні види і жанри мистецтва, настрої, виражені в них; актуалізації відомостей про письменників, композиторів, художників; систематизації знань про арсенал художніх виражальних засобів і умінь використовувати їх в оціночних судженнях; створенню активного словника, який дає можливість учням адекватно висловити своє ставлення до художніх образів.
Одним з методів, який розвиває оціночну діяльність, є метод аналогій. Сутність його полягає в порівнянні творів з адекватним настроєм, ідеєю, засобами виразності, а також з контрастними настроями й ідеєю. Метод аналогій передбачає використання прийомів порівняння і протиставлення.
Робота над формуванням естетичних оцінок має кілька етапів:
1. Відбір творів, складних для сприймання і розуміння учнями 4–7 класів, що часто неточно (неадекватно) оцінюються ними;
2. Аналіз творів з погляду складності окремих частин, епізодів, можливостей добору відповідних асоціацій, які містяться в нескладних для розуміння учнів творах і не порушують цілісності сприймання (генералізація складних моментів);
3. Пояснення через простіші твори складної ідеї великого твору;
4. Розкриття нормативної (авторської або критичної) оцінки твору;
5. Активізація фонду асоціацій (звукових, візуальних), що зумовлюють адекватне сприймання і поглиблену естетичну оцінку складного твору;
6. Самостійна критична оцінка твору [18].
Розглянемо практичне втілення нашої методики на прикладі трьох видів мистецтва: музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня література.
2.2 Методика формування естетичної вихованості учнів засобами музичного та образотворчого мистецтва та художньої літератури
Естетичне ставлення учнів до музичного мистецтва, музичних творів та їх естетична оцінка формуються і розвиваються у взаємодії з виникненням почуттів. За допомогою естетичної оцінки здійснюється цілеспрямоване педагогічне керування музично-естетичним розвитком учнів. До основних критеріїв аналізу музичного твору, які впливають на формування естетичної оцінки, можна віднести такі:
– повнота сприймання музики (сприймання всіх частин музичного твору відповідно до їх значення);
– розуміння компонентів музичного твору (ступінь образно-емоційного освоєння твору);
– вміння використовувати в оцінці засоби музичної виразності, які впливають на ступінь розуміння музичної мови і відповідають жанру твору;
– рівень творчих уявлень (уміння застосовувати вироблені навички оцінки простих музичних творів в оцінці складніших).
Вивчення музичних інтересів і потреб учнів дає можливість вчителеві дістати дані про музично-естетичне ставлення дітей до різноманітних творів і визначити шляхи його розвитку через збагачення словникового і музичного фонду дітей. Для цього учнів слід ознайомити з основними елементами музичної виразності та їх словесними характеристиками, пояснивши значення кожного елемента [9].
Отже, знання, які учень здобуває в школі та з інших джерел, сприяють пробудженню інтересів до музики різних жанрів. Ці інтереси можуть змінюватися під впливом багатьох факторів, серед яких головне місце належить навчально-виховному процесу.
Естетична оцінка учнів ґрунтується на поступовому нагромадженні досвіду музичних уявлень і розвитку словникового запасу, вміння сприймати й оцінювати емоційну спрямованість музики різних жанрів. Робота над музичними творами складається з таких етапів:
– слухання музичного твору без підготовки;
– виділення в ньому найскладніших для сприймання частин і фрагментів;
– створення в учнів на уроці та в позаурочний час музичного фонду;
– естетична оцінка музичного твору [9].
Важливе значення для естетичного розвитку учнів має вибір форм музично-естетичного виховання. Ми розглянемо лише ті з них, які вчитель може використати під час навчально-виховного процесу.
До основних форм музично-естетичного виховання учнів в школі можна віднести концерти і бесіди про музичне мистецтво, музичні вечори, участь у шкільній художній самодіяльності.
Концерти і бесіди про музичне мистецтво допомагають дітям правильно сприймати, розуміти й оцінювати музичні твори. Цьому сприяють: участь фахівців-музикантів у пропаганді музичного мистецтва; залучення учнів до організації та проведення бесід і концертів; бесіди лекторів-мистецтвознавців про музику; відвідування школярами концертів у філармонії; обговорення концертів і бесід учнями.
Концерти і бесіди можна присвячувати не тільки музичному мистецтву взагалі, а й окремим його жанрам – симфонії, сонаті, концерту, танцю, пісні.
Велику роль у музично-естетичному вихованні учнів може відіграти і цикл бесід, присвячений окремим музичним інструментам. Наприклад, багато учнів цікавляться гітарою, деякі – органом, скрипкою, фортепіано. Корисними для них будуть бесіди-концерти, які висвітлюватимуть історію виникнення цих інструментів, життя і творчість видатних виконавців.
Концерти-бесіди, концерти музикантів-виконавців, бесіди про музику дають можливість дістати бажаний результат, якщо твори, що їх слухатимуть учні, не тільки попередньо, а й після прослуховування обговорюватимуться, що дає вчителеві чітке уявлення про сприймання музики дітьми і допомагає визначити форми і методи поповнення їх музичних знань [9].
Музичні вечори в школі проводяться як у вигляді бесід-концертів, музичних ігор, вікторин, так і за зразком роботи дискотеки.
Музичні ігри й вікторини пожвавлюють загальну атмосферу вечора, сприяють активізації пізнавальної і творчої діяльності учнів. До проведення вікторин та ігор ставляться певні педагогічні вимоги: тривалість не більше 5–10 хвилин, масовість, безпосередність у спілкуванні.
Вікторини й ігри повинні будуватися на використанні відомого дітям матеріалу, співу пісень, слухання музики. Під час вікторин учням пропонують назвати певні приклади з музичних творів, музичні терміни, якими позначаються жанр, форма, спосіб виконання музики. Ігри можуть мати дидактичний характер або сприяти розвитку моторики, інтонаційно правильного співу, розвивати в учнів почуття ритму.
Ефективною формою музично-естетичного виховання є шкільна художня самодіяльність, де учні мають можливість розвинути свої здібності, беручи участь у хоровому та ансамблевому співі, танцях, грі на музичних інструментах. Учні навчаються не лише глибше розуміти класичну, народну й естрадну музику, виконувати музичні твори різних жанрів, а й збагачують своє духовне життя.
Значну роль у музично-естетичному вихованні відіграють і музичні ігри. Їхня мета – запам’ятовування назв різних музичних інструментів, прізвищ композиторів, окремих музичних термінів і понять.
Отже, керування сприйманням і розумінням музичних творів учнями з боку вчителя полягає в нагромадженні в дітей фонду музичних вражень для розуміння емоційної спрямованості музики; у формуванні словникового запасу і засвоєнні спеціальної музичної й естетичної термінології; у виробленні естетичної оцінки музичних творів за допомогою методу музичних аналогій; нагромадженні знань про музику різних жанрів, композиторів, їх стиль.
Одним з головних завдань методики викладання образотворчого мистецтва в 4–7 класах є ознайомлення дітей з видатними творами вітчизняного і світового мистецтва, прищеплення інтересу і любові до образотворчої діяльності, в результаті чого учні засвоюють прізвища відомих їм художників, вчаться розуміти художні особливості творів мистецтва, у них виробляється здатність до одстоювання своїх поглядів і суджень [18].
Сприймання картин живопису учнями середнього шкільного віку конкретно-образне: вони розуміють сюжет, образи картини, перелічують деталі, але дуже рідко вдаються до узагальнення художніх особливостей картини.