Сучасні інноваційні освітні системи
Вступ
Лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії. Селестен Френе
Ми знаємо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість слідувати своїм інтересам, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та одне з одним.
Ми повинні постійно ставити для себе запитання: чи ми хочемо виховати роботів, які будуть повторювати та з точністю відтворювати все, що їм буде сказано, чи, навпаки, ми хочемо розвинути потяг і любов до навчання, критичне мислення, виховувати творчих та соціально відповідальних особистостей?
Часто термін активне навчання вживається досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітян стверджують, що навчання саме по собі є активним й учні активні навіть під час слухання. Проте дослідження свідчать, що діти під час навчання повинні робити набагато більше, а ніж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до вирішення проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримати зворотній зв’язок. Вони також повинні бути залучені до розумових операцій вищого рівня, таких, як аналіз, синтез, оцінювання.
Отже, активне навчання – це навчання, яке залучає учнів використовувати різні навчальні форми й думати про те, що вони роблять.
Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання, слід пам’ятати, що діти вчаться ефективно:
· Коли мають мотивацію до навчання;
· У приязному комфортному середовищі;
· Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;
· Коли використовуються їхні знання і вміння;
· Коли мають почуття контролю над процесом навчання;
· Коли досягають успіхів;
· Коли мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати одержану інформацію;
· Коли повністю залучаються до процесу навчання;
· Коли мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;
· Коли можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.
Інтерактивна модель навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування
1.1 Технологія інтерактивного навчання
Технологія інтерактивного навчання –така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:
· Кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;
· Від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:
· Гарантія кінцевого результату;
· Проектування майбутнього навчального процесу.
Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. Окрім того, за впровадження технологічного навчання безліч «якщо» втрачають своє значення; якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багато школа тощо. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується за заданий, а не на передбачуваний результат». Технологія на відміну від методик:
· Не припускає варіативності, із неї не можна викинути якісь елементи;
· Не передбачає пошукової діяльності, спроб, допускання помилок;
· Обов’язково є постійний зворотній зв’язок, коригування подальшої діяльності;
· Охоплює чітко спланований очікуваний результат навчання.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п’яти етапів:
· Мотивація;
· Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
· Актуалізація знань, надання необхідної інформації;
· Усвідомлення;
· Рефлексія.
Як правило, інтерактивна вправа – центральна частина уроку.
Для того, щоб подолати складності застосування інтерактивних технологій, треба пам’ятати наступне.
· Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».
· Можна провести з учнями організаційне заняття й розробити разом правила роботи в класі. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології.
· Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.
· Для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- Дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
- Відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;
- Під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;
- На одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- Дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:
· Глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатковий;
· Ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
· Мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку та критерії оцінки роботи учнів;
· Передбачати різноманітні методи привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Кооперативно форма навчальної діяльності.
Основною формою організації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Взаємодія між учителями та учнями, так само, як і управлінні школою (адміністративно-командні методи), за останні 150 років змінилась незначною мірою. Принципово важливим залишається такий підхід до шкільного навчання: учитель повідомляє учням інформацію, вони йоги уважно слухають і в тому випадку, якщо їх спитають, відповідають. Одні учні - здібні, інші — не зовсім. Учні повинні змагатись одне з одним за визнання, за певний статус у класі і гарні оцінки та нагороди.
Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання?»
Демократичний процес навчання, співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. Учитель вчиться разом з учнями, сприяє процесу навчання.
Кооперативна форма навчальної, діяльності — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Співробітництво сприяє більш високим досягненням і більшій продуктивності; формує більш турботливі, чуйні та віддані взаємини; забезпечує психологічне здоров'я дітей, соціальну компетентність і самоповагу. Діти багато разів чули, що дві голови краще, ніж одна, але ніколи не мали можливості переконатись у цьому на практиці.Традиційна модель навчання дає учневі 5-10 хвилин щоденно для того, щоб висловити свою думку. Нова модель збільшує цей час у 10 разів.
На традиційному уроці вчитель повідомляє нову інформацію, діти пасивно слухають і, в разі, якщо їх спитають, відповідають на питання.
Об’єднані для виконання завдання в групи, учні отримують нові можливості для навчання і виховання. Отже, збільшується ймовірність того, що вони висловляться всі. Спілкуючись одне з одним, діти розвивають вміння слухати, думати і працювати разом.
За традиційною моделлю, 70 % часу говорить вчитель, причому більшу частину часу він витрачає на підтримку дисципліни, повідомлення нової інформації, інструкції щодо виконання завдань і запитання. І тільки 30 % часу вчитель витрачає на заохочення ініціативи, похвалу, організацію спілкування учнів між собою і надання допомоги учням у виконанні завдань.