Програма включає в себе три основні принципи раннього дитинства: конструктивізм, практичні заняття, що стимулюють розвиток, і прогресивна освіта.
Конструктивізм
Конструктивісти вважають, що навчання відбувається тоді, коли діти починають розуміти сенс світу навколо них. Навчання стає принципом взаємодії, який охоплює дитину, дорослих, інших дітей та оточення. Діти складають чи будують своє власне розуміння світу. Вони починають розуміти те, що відбувається навколо них, синтезуючи новий досвід з тим, що вони зрозуміли раніше.
Наведений нижче приклад ілюструє конструктивістське навчання. Мала дитина, в якої в сім’ї є собака, їде з батьками за місто. Вони проїздять повз корову в полі. Хлопчик показує на неї і каже: «собака». Батьки відповідають йому, що це не собака, а корова і що корова відрізняється від собаки. Нова інформація буде перероблена відповідно до того, що йому вже було відомо і утворяться нові ментальні зв’язки. Хоча діти повинні самі будувати власне розуміння, знання та навчання, роль дорослої людини, як підсилюючої та посередницької особи є дуже важливою. Колектив учителів повинен забезпечити необхідні засоби й матеріали, надати підтримку, скерувати та викликати інтерес до максимальної реалізації здатності дитини до навчання.
Практичні заняття, що стимулюють розвиток
Навчальний план, сприятливий для розвитку, основується на знанні розвитку дитини, на розумінні, що всі діти розвиваються через загальні етапи розвитку і одночасно, що кожна дитина є унікальною та індивідуальною особою. Вчителі повинні знати типові риси росту і розвитку дитини для того, щоб забезпечити їй реальний набір навчальних матеріалів і видів діяльності. Вони повинні також спостерігати й прислухатися до відмінностей у вміннях та особливих інтересах дітей одного віку. Навчальний план, що відповідає інтересам розвитку, містить в собі такі види діяльності, які основані на цікавості дітей, їх пізнавальному рівні діяльності, їх соціальній та емоціональній зрілості. Такі види діяльності звертаються до природної поведінки дітей, задоволення від конкретних осмислених занять і бажання випробувати свої власні ідеї.
Програма, спрямована на підтримку розвитку, призначена для того, щоб допомогти дітям дати відповіді на свої власні запитання. Коли діти ставлять запитання, їх інтерес, мотивація та увага є автоматичними. Роль учителя полягає в знаходженні шляхів до отримання відповіді, що задовольнили б дитину, без надмірного спрощення запитання й переповнення дитини зайвою інформацією.
Прогресивна освіта
Джон Дьюї, визнаний батьком прогресивної освіти, підкреслював, що освіта повинна розглядатись як процес життя, а не підготовки до майбутнього життя. Дьюї доводив, що освіта як підготовка до дорослого життя «заперечує внутрішній ентузіазм і природність, які діти приносять з собою до школи, і відволікає увагу від тих учнів, які виявляють інтерес і здібності до більш абстрактного розуміння того, що вони можуть захотіти робити в майбутньому».
Освіта, орієнтована на дитину, робить і те, й інше: вона визнає, що ці точки зору не повинні бути взаємно виключаючими. Прогресивна освіта практикує формування розвиткових і конструктивістських принципів. Вона передбачає створення навчального середовища, яке стимулювало б вироблення вмінь та інтересів кожної окремої дитини, водночас визнаючи важливість навчання ровесника з ровесником або малої групи дітей разом.
4. СТВОРЕННЯ АКТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
Вихователі, що слідують програмі «Я у світі», закладають фундамент для того, щоб діти стали повноцінними, активними, успішно діючими дорослими людьми, які будуть піклуватись про інших і зможуть змінити свій світ. Вихователі також звертають увагу на сьогочасні потреби дитинства. Вони реалізовують ці завдання, широко застосовуючи ігри та індивідуалізацію. Індивідуалізація досягається ретельним врахуванням нинішньої стадії розвитку кожної дитини й планування ряду відповідних видів діяльності з тим, щоб кожна дитина досягла успіху у своїх заняттях. Можливість індивідуалізації передбачає знання про розвиток дитини, куди входять її здоров’я, фізичний та емоційний розвиток і здатність до пізнання. Це є процес прийняття рішень, коли вчитель спостерігає за дитиною, оцінює, в який момент дитина може досягти визначальних стадій розвитку, і вживає заходів, щоб викликати відповідну реакцію для цієї стадії розвитку дитини.
Індивідуалізація означає, що навчальний план класу задовольняє потреби кожної дитини в діяльності та відпочинку. Вона означає, що обладнання, матеріали та планування вашого класу стимулюють розвиток кожної дитини, і що обрані види діяльності відповідають стадіям розвитку. Це також означає, що спосіб, у який ви подаєте ці види діяльності, дає змогу кожній дитині досягти успіху, але при цьому докласти зусиль…Індивідуалізація є важливою метою, задля якої треба працювати, тому що чим більше Ви індивідуалізуєте, тим краще йдуть справи у вашому класі. Проблеми поведінки зменшаться, а обсяг навчання та розвитку зросте.
Чому нам потрібна індивідуалізація? Індивідуалізація узгоджує стадії розвитку, сильні сторони та потреби кожної дитини з навчальною діяльністю. Коли це відбувається, діти набувають знань і впевненості в собі. Вони готові до нових звершень.
Навчальна група із дитиною в центрі підтримує індивідуалізоване навчання. Обладнання, матеріали та планування навчальної кімнати стимулює розвиток кожної дитини, а обрані види діяльності відповідають інтересам кожної дитини. Діти здійснюють індивідуалізацію для себе, обираючи центр за улюбленим видом діяльності або, наприклад, беручи мозаїку з п’ятьма елементами замість двадцяти. Індивідуалізація також вимагає, щоб вихователь пропонував такі види діяльності, які дадуть кожній дитині відчуття успіху і вимагатимуть докладання певних зусиль. Можна оптимізувати обсяг індивідуалізації в групі. Плануючи гнучкі та цікаві види діяльності та уважно спостерігаючи за дітьми під час їхніх занять, учитель може змінювати й пристосовувати відповідним чином матеріали й види занять в разі необхідності. Більшість групових занять проводяться в малих групах для забезпечення максимального ступеня індивідуалізації. Щоденний навчальний план повинен бути пристосований до потреб дитини в активній діяльності та у відпочинку. Індивідуалізація є важливою частиною навчального плану, орієнтованого на дитину, оскільки чим більше ступінь індивідуалізації, тим ефективніше працюватиме вчитель.
Куточки діяльності дають дітям змогу індивідуалізувати заняття для самих себе, виходячи із своїх вмінь та інтересів. Наприклад, в куточку мистецької діяльності одна дитина рве папір, тоді як інша користується ножицями, для того, щоб вирізати складну фігуру. В куточку маніпулятивних ігор одна дитина обирає мозаїку з чотирьох елементів, а інша – коробку з двадцяти п’ятьма елементами гри «Склади малюнок». Учитель спостерігає за дітьми й нотує їх рівень розвитку. З часом він дає дітям складніші матеріали або, якщо це потрібно, безпосередню допомогу в формуванні необхідних вмінь.
Коли заняття в дошкільному закладі індивідуалізовані, діти можуть рости й розвиватись за власним темпом. Навчальна кімната за програмою «Я у світі» є динамічним і змінюваним оточенням, що заповнене матеріалами та заняттями, призначеними для задоволення індивідуальних інтересів і стадій розвитку дітей.
Вихователі облаштовують і планують кімнату та види діяльності таким чином, щоб це відповідало рівневі розвитку кожної дитини. Щоденний план включає в себе різноманітні заняття для дітей: у малих групах спільного навчання, в роботі над індивідуальними завданнями, під керівництвом учителя чи самостійно. Є час для того, щоб учні самі обирали види діяльності; це допомагає їм навчитись, як робити вибір і як розвивати власні інтереси та вміння. Процес вибору, навчання тому, як вирішувати проблеми, спілкування з іншими оточуючими людьми та робота по досягненню індивідуальних цілей ставляться на перший план у групах програми «Я у світі».
Діти мають можливість робити вибір з усього облаштування групи. Кожна група має декілька куточків діяльності, в яких є багато різноманітних матеріалів для використання та ігор. Куточки діяльності можуть бути наступного плану:
· Куточок мистецької діяльності
· Гри з кубиками
· Приготування їжі
· Театральних ігор
· Математики/маніпулятивних ігор
· Музичний куточок
· Ігор на свіжому повітрі
· Гри з піском та водою
· Природознавства
Куточок мистецької діяльності заохочує дітей до розвитку й використання їх власної творчості та отримання задоволення від користування новим матеріалом і тактильних занять. До матеріалів у цьому куточку можуть належати фарби, папір, ножиці, фломастери, різнокольорова крейда, тканини і шматочки різних матеріалів для склеювання і ліплення. Багато природних матеріалів можна додати до куточка мистецтв, в тому числі дерево, листя й пісок. Цей куточок стимулює розвиток творчості, вербального і невербального спілкування, самосвідомості, слабкої та сильної моторики й інтелектуальних вмінь.
В домашньому куточку розширюється мислення, підвищується вміння розв’язувати соціальні проблеми. Використовується творчість і розвивається концентрація. І вчителі, й учні можуть багато чого додати до цього куточка, наприклад, автомобілі легкові та вантажні, звірів, людей, літаки, клаптики тканини.
Куточок приготування їжі є особливим центром для вивчення дітьми певних сторін природознавства, куштування нових страв, вживання тієї їжі, яку вони приготують, та розуміння таких математичних понять як вимірювання. Спільне приготування їжі дає можливість для соціального спілкування дітей, вчить їх ділитися один з одним і працювати з напарником. Через приготування їжі можна піднести дітям багато основних понять. Вихователі обговорюють колір, кількість, форму, смак і природу речей. Приготування їжі є для дітей реальним, взятим і з життя заняттям.