Таке активне навчальне середовище дає можливість дітям набути соціальні вміння, що будуть їм потрібні як майбутнім громадянам нового суспільства, бо саме спілкуючись і вирішуючи проблеми, конфлікти, роблячи проекти в малих групах, діти здобувають ці важливі вміння.
Діти навчаються один в одного, куточки діяльності та робота в малих групах дають їм можливість для природної співпраці, це дає їм можливість вирішувати проблеми, приймати рішення, практикуватись в самовираженні, вивчати відмінності, ставати самостійнішими та вчитися у своїх ровесників.
Французький педагог Жан Піаже наголошував на необхідності праці та спілкуванні дітей в малих групах. Також у своїй книзі «Вчимо дітей піклуванню» Рут Чарни писала: «У сьогоднішньому світі особливо необхідно, щоб ми вийшли за межі своєї особистості та уроків самоконтролю. Нам необхідно знайти зв’язки з іншими і почуватися членами багатьох груп – своїх близьких, спільноти та свого світу. Нам необхідно навчити дітей віддавати та отримувати піклування».
Чарни пише, що педагоги створюють спільноти на основі очікування того, що діти, спілкуючись в групі ровесників, будуть:
· Знати імена - діти вивчають та вживають імена один одного і дізнаються про інтереси та почуття інших.
· Дотримуватись черговості - діти вчаться тому як дотримуватись черговості. Коли вони стають дорослішими, дотримання черговості часто відбувається без додаткових аргументувань або відмов від дій.
· Ділитися - діти вчаться ділитись власним часом із вчителем, місцем у пісочниці, їжею, олівцями і т. д.
· Давати місце в своєму колі – діти вчаться приймати тих, хто прийшов пізніше, і сидіти разом із тими дітьми, які не є їх найближчими друзями.
· Діяти спільно – діти вчаться як конструктивно приєднуватись до малих груп.
· Запрошувати інших приєднуватись – діти вчаться як запрошувати інших приєднуватись до їх діяльності.
· Бути дружніми – діти вчаться тому, як сприймати увагу сторонніх людей і виражати інтерес до інших.
· Співробітничати – діти співпрацюють у різних роботах, спільному вирішенні проблем та іграх в команді чи групою.
· Вирішувати конфлікти – діти вчаться тому, що обговорюючи проблеми і ділячись почуттями та точками зору, можна вирішити конфлікт.
У групі повинна панувати повага один до одного – і серед учителів, і серед дітей. Повага є суттєвою складовою здорового колективу класу. Вихователі моделюють тип розуміння, поваги та піклування, що має бути вироблений у дітей. Якість поваги, яку виявляють діти, є ключовим фактором у розвитку їх самоповаги. Самоповага створює надійну основу для задовільних стосунків з іншими дітьми.
Коли педагогічний колектив виявляє повагу до кожної дитини, діти вчаться тому, як сприймати усіх дітей, - дитину, яка повільно бігає, дитину, яка є прекрасним художником, і навіть дитину з відмінною чи важкою поведінкою. Коли діти бачать і відчувають, що їх кожного з них сприймають і поважають, вони почувають зручність і свободу в розвитку своїх власних інтересів і звичок.
Як показати повагу до дітей в групі:
· Завжди називати дітей на імена
· Звертатись до дитини особисто так часто, як можете
· Опускатись до рівня очей дитини, коли говорите з нею, присідаючи або сидячи на низькому стільці
· Слухати, що дитина говорить вам, і реагувати на те, що вона говорить
· Якщо ви обіцяєте дитині зробити щось пізніше, намагайтесь це зробити
· Висловлювати справжню повагу до роботи дитини
· Дати дитині можливість поділитись своєю роботою та інтересами з іншими
· Використовувати ідеї та пропозиції дітей і відзначати їх внесок.
Педагогічний колектив повинен визнати, що діти, як і дорослі, дуже чутливі до ступеня щирості, який виявляється у спілкуванні інших з ними. Похвала роботи дитини повинна індивідуалізована й щира, а спілкування – природним і невимушеним.
Дітям подобається гумор і веселощі, і вони з задоволенням реагують на них, якщо вони відповідають їх віку. Спільні веселощі можуть підсилити теплоту й дружність між учителем і дитиною та сприяти співробітництву в групі.
5. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
дитина розвиток дошкільний навчання
Для того, щоб ознайомитись із способами розвитку дитини в середовищі групи ровесників, я завітала у дошкільний навчальний заклад № 135 «Святого Миколая» і поспілкувалась з завідуючою, педагогами і дітьми садочку.
Інтерв’ю з завідуючою ДНЗ №135 Олесею Пасічник розпочалось в дуже приємній та спокійній обстановці її кабінету. Пані Олеся Зиновіївна, віком 41 рік, педагогічний стаж становить 20 років. А посаду завідуючої садочка вона займає протягом 10 років.
К:п. Олеся, скажіть, будь ласка, за якою програмою працює садочок?
О: педагоги слідують особистісно-орієнтованій методиці, християнським засадам та принципам програми «Я у світі», «Лицем до дитини».
К:які цілі ставить перед собою дошкільний заклад?
О:ми прагнемо створити спільноту дітей, працівників та батьків через атмосферу любові, тепла, добра, прощення. Розвинути в кожній особистості таланти, дані Богом через створення творчого середовища. Сприяти вмінню вибору свобідної волі кожної дитини та розумінню відповідальності за всій вибір. Створити садок, як соціальну установу через взаємодію різних організацій та громад для поширення християнських цінностей.
К:яким саме чином формуються християнські цінності у дітей садочку?
О: ми намагаємось виховувати дітей на християнських засадах через творення спільноти, певних правил, традицій. Через катихізацію, спільні літургії, християнські семінари, через повагу дітей як до особистостей, створених Богом.
К:На яких принципах здійснюється особистісно-орієнтована освіта?
О:принципами методики особистісно-орієнтованої освіти є: індивідуалізація навчання (створення навчальних планів, які відповідають розвиткові дитини); можливість вибору та відповідальність за нього шляхом створення активного навчального середовища (куточки діяльності зацікавлень дітей); освіта розглядається як процес, а не як «підготовка до майбутнього життя»; навчання йде темами доступними та цікавими дитині («Сонечко», «Динозаври», «Замки»); навчання базується на особистому досвіді дитини; навчання йде від конкретного до абстрактного; діти найкраще навчаються активно спілкуючись між собою; планування базується на спостереженнях за розвитком дітей; батьки є активними співтворцями навчальної програми.
К:які умови створюються у садочку, щоб забезпечити програмові завдання, для втілення принципів особистійно-орієнтованої освіти?
О:навчальне середовище включає в себе все оточення дошкільного закладу: підлога, стіни, форма, розміри кімнат, майданчик для ігор на свіжому повітрі, меблі, матеріали, обладнання та іграшки - все це виплаває на роботу дошкільного закладу. Навчальні кімнати які естетично приваблюють і є зручними, допомагають дітям і педагогам почуватися добре. Нейтральні кольори, тепле і природнє освітлення створюють атмосферу затишку. Розташування меблів надає інформацію про використання простору, вони є низькими з доступними дітям матеріалами, приладдями, іграшками тощо. Створюються належні умови, виходячи з того, що кімната належить дітям, а її облаштування відображає інтереси і культуру дітей. Їх творчі роботи привабливо розставлені та розвішані по всій кімнаті. Усі стіни кімнати використовуються: на них розміщені фотографії дітей, дні народження, віршики та пісні дітей на рівні їх очей, дзеркала.
К:як почувають себе діти та батьки в такій атмосфері?
О:я дуже надіюсь, що всім дітям і батькам є комфортно в нашому садочку, адже ми прагнемо, щоб кожен відчував себе особливим, потрібним та не забутим. Ми співпрацюємо з батьками і це сприяє утворенню теплої та привітної атмосфери між колективом садочку, батьками та дітьми.
Спілкувалась Квітослава Пасічник
Провівши анкетування серед педагогів дошкільного навчального закладу № 135 «Святого Миколая», можу зробити висновок, що всі вихователі слідують особистісно-орієнтованій програмі. Середній стаж педагогічної роботи становить 5 років.
Вихователі виділяють такі особливості особистісно-орієнтованої програми: особистісний підхід до кожної дитини, як особистості, врахування її інтересів, бажань, гнучкий підхід до роботи, можливість спостереження, ставлення до дитини на рівних, зважання на особливі здібності і потреби дитини.
При роботі за програмою «Я у світі», педагоги враховують наступні аспекти: вік дітей, їхній розвиток, опираються на досвід дитини, лінії розвитку та сфери, бажання, зацікавлення тощо.
В групах педагоги організовують такі куточки діяльності: мистецький, театральний, маніпулятивний, куток спокою, домашній, читальний з книгами, ігровий, кубиків, будівельний, театральний, домашній.
На питання, які з куточків діяльності найбільше подобаються дітям, педагоги найчастіше відзначали мистецький, спокою, домашній куточок, театральний, маніпулятивний та ігровий.
Вихователі ставлять перед собою наступну мету: сформувати справжній дитячий колектив, спільноту, щоб діти сприймали все нове з цікавістю, щоб відбувався ріст у розвитку, навчити дітей знанням відповідно до кожної теми, виховати здорових, щасливих та самостійних дітей, які люблять Бога, людей та себе, навчити їх співпрацювати один з одним, зосередженості, дотриманню правил, вдосконалити навики самообслуговування.
Педагоги вважають, що досягають поставленої мети в середньому на 90%.
Педагоги наступним чином організовують середовище «дитина-група ровесників»: дають відповідні завдання у роботі в малих групах (наприклад, разом зробити книжечку про гарбуза, де кожна дитина малює ілюстрацію до іншої сторінки; або збудувати разом хатку); діти в куточках діяльності (домашній куток) разом переодягаються в мешканців Львова, розділяючи між собою ролі короля, музиканта, кухаря; організовуються дискусії серед дітей, наприклад, кожен з них є окремим фруктом, який вона захищає, при цьому діти можуть бути розмальовані як ці фрукти, або переодягнені в їх костюми.