Виконання магістрантами модульно-розвивальних завдань, які можуть виконуватись як самостійно окремими студентами так і підгрупами, у них формуються уміння і навички самоосвіти, відповідна мотивація і розуміння навчального матеріалу завдяки широкому використанню навчально-методичної літератури, конспектів з лекційного курсу .
Розв'язання таких завдань забезпечує активність навчальної діяльності магістрантів в аудиторній і поза-аудиторній роботі, в них формується творчий підхід при прийнятті рішень, вміння розроблювати і застоcовувати наукові обгрунтування, використовувати свідомо педагогічну термінологію, деталізувати деякі поняття з метою інтенсифікації процесу навчання та поглиблення знань. При цьому функції педагога вбирають в себе функції від інформаційно- консультативної до координуючої роботи.
Результати:
Модульні завдання мають значний вплив на збагачення і уточнення багатьох педагогічних понять , вирішення яких здійснювалось магістрантами в творчих групах , а це стимулювало їх активність. Тому потрібно зазначити , що використання розвивальних освітніх систем відбивають об'єктивну потребу у певному типі навчальної діяльності , а ефективною така система буде лише тоді , коли процес оволодіння особистістю всіма надбаннями сучасної педагогіки створить механізми культурного і професійного саморозвитку і самовдосконалення , буде сприяти переорієнтації освіти на сучасні технології навчання.
Тому використання в навчальній роботі модульно-розвивальних завдань є важливим засобом впровадження сучасних педагогічних технологій освіти і забезпечує високу якість засвоєння навчального матеріалу , сприяє розвитку логічного мислення, творчих здібностей та активного мотивованого процесу засвоєння знань, а також один із засобів пізнавальної наукової діяльності, що визначають ефективність широкого застосування різноманітних форм, методів і засобів навчання у ВУЗі.
Висновки
Отже, на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України інтенсифікація навчального процесу стає актуальною проблемою професійної підготовки студентів. Її розв’язання спрямоване на задоволення потреб суспільства в активних і творчих спеціалістах, які мали б ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку з обраного фаху, могли самостійно приймати рішення, пов’язані з професійною діяльністю, щоб цілеспрямовано створювати інтелектуальні й матеріальні цінності в майбутньому. Молодий спеціаліст має чітко усвідомлювати, що з отриманням диплома процес його професійної зрілості не закінчується. Починається серйозна самостійна робота з постійного оновлення своїх знань, швидкого адаптування до нових умов професійної діяльності.
Список використаної літератури:
1. Кузьмінський А.І.Педагогіка вищої школи. - К.: Знання, 2005.- 486 c.
2. Платонов Н.И. Педагогика высшей школы. - СПб., 1995. - 83с.
3. Повышение эффективности педагогических дисциплин в высшей школе /Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1976. - 144с.
4.Семенча І.Є. Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: Знання, 2002. - 322с.
5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.