Один з цих прийомів полягає в тому, що при усному викладі знань вчитель створює проблемні ситуації, ставить перед учнями пізнавальні задачі і питання, які їм слід вирішити в процесі сприйняття і осмислення матеріалу, який викладається. Найпростішим в даному випадку є достатньо чітке визначення теми нового матеріалу і виділення тих основних питань, в яких учням необхідно розібратися. В такій ситуації, коли учні переживають внутрішні суперечності між знанням і незнанням, у них виникає потреба у вирішенні цих протиріч, і вони починають проявляти пізнавальну активність.
У стимулюванні пізнавальної активності велику роль виконує уміння вчителя спонукати учнів до осмислення логіки і послідовності у викладі теми, що вивчається, до виділення в ній головних і найістотніших положень.
Хороший результат в активізації розумової діяльності учнів при усному викладанні знань, дає прийом, який ставить їх перед необхідністю робити порівняння, зіставляти нові факти, приклади і положення з тим, що вивчалося раніше. Зокрема, К.Д. Ушинський вказував на величезну роль порівняння в активізації пізнавальної діяльності учнів і вважав, що порівняння є основою всякого розуміння і мислення, що все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.
Психологічний механізм дії порівняння на розумову діяльність людини намагався свого часу розкрити ще Гельвеций. «Всяке порівняння предметів між собою, – писав він, – передбачає увагу; всяка увага передбачає зусилля, а всяке зусилля – спонукання, що примушує зробити це».
У активному сприйнятті і осмисленні матеріалу, що вивчається, досить суттєве значення має уміння вчителя додавати своєму викладу захоплюючий характер, робити його живим і цікавим. Перш за все, тут не слід забувати, що навчальний матеріал сам по собі містить безліч стимулів, які викликають допитливість і розумову активність учнів. До них відносяться: новизна наукових відомостей, яскравість фактів, оригінальність висновків, своєрідний підхід до розкриття уявлень, що склалися, глибоке проникнення в сутність явищ і т.д. Враховуючи це, вчителю необхідно постійно піклуватися про те, щоб не зводити свій виклад до простого переказу підручника, а робити його глибшим за змістом, доповнюючи його новими деталями і цікавими прикладами. К.Д. Ушинський писав, що «предмет, що вивчається, повинен представляти для нас новину, але новину цікаву, тобто таку новину, яка або доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала, або розбивала те, що вже є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б в слідах, вже у нас укорінених».
Гарний результат в навчанні дає, як вже наголошувалося, використання принципу наочності: демонстрація картин, схем, малюнків, приладів, а також дослідів і т.д. Недаремно К.Д. Ушинський вказував, що вчитель, який претендує на розвиток розуму у дітей, повинен перш за все вправляти їх здібність до спостереження, вести їх від нерозподіленого сприйняття до цілеспрямованого і аналізуючого.
Такі найважливіші загально дидактичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів при усному викладі знань вчителем.
Робота над новим матеріалом при усному викладанні, як правило, повинна закінчуватися коротким узагальненням, формулюванням теоретичних висновків і закономірностей. Ці узагальнення не завжди обов'язково робити самому вчителю. Нерідко він спонукає самих учнів формулювати основні висновки матеріалу, особливо якщо цей матеріал висловлюється методом бесіди. Все це також активізує розумову діяльність учнів.
Розглянуті положення дозволяють виділити найважливіші прийоми викладу нового матеріалу методами розповіді, пояснення, лекції і евристичної бесіди в поєднанні з ілюстраціями і демонстраціями. До цих прийомів відносяться наступні:
а) постановка теми нового матеріалу і визначення питань, які учні повинні осмислити і засвоїти;
б) виклад матеріалу вчителем із застосуванням ілюстрацій і демонстрацій, а також прийомів активізації розумової діяльності школярів;
в) узагальнення викладеного матеріалу, формулювання основних висновків, правил, закономірностей.
Вказані дидактичні основи навчальної роботи над новим матеріалом властиві всім методам усного викладу знань вчителем. Тут, проте, необхідно зупинитися на тих особливостях, які властиві лекції.
Оскільки в лекції висловлюється значний за об'ємом навчальний матеріал, план теми бажано не тільки повідомляти усно, але і записувати на дошці або ж вивішувати в класі у вигляді спеціальної таблиці. Цей план слід рекомендувати учням записати в своїх зошитах.
Досить важливе значення має використання в процесі читання лекції різноманітних методичних прийомів активізації розумової діяльності учнів і підтримки їх уваги, про які шла мова вище. Окрім цих прийомів, велику роль виконує спонукання учнів робити короткі записи або ж вести конспект лекції.
1.3 Методи закріплення матеріалу: бесіда, робота з підручником
Усний виклад знань вчителем пов'язаний з первинним сприйняттям і осмисленням їх учнями. Але, як відзначав дидакт М.А. Данілов, «знання, які є результатом першого етапу навчання, не є ще знаряддям активного, самостійного мислення і діяльності учнів». Про це ж писав відомий методист-біолог Н.М. Верзілін, вказуючи на те, що наукові поняття формуються не відразу, а проходять через ряд стадій, на кожній з яких відбувається збагачення пам'яті фактичним матеріалом, його більш поглиблений і усесторонній аналіз, сприяючий тому, що засвоюванні висновки, узагальнення або правила стають інтелектуальним надбанням учня. В цьому значенні пояснення матеріалу вчителем слід розглядати як хоча і дуже важливий, але все таки первинний етап навчальної роботи. Виходячи з приведеної вище закономірності, в дидактиці велике значення надається подальшій навчальній роботі щодо засвоєння (закріплення, запам'ятовування і глибше осмислення) викладеного матеріалу. Які ж методи використовуються в цьому випадку?
Метод бесіди.Цей метод найчастіше застосовується тоді, коли викладений вчителем матеріал є порівняно нескладним і для його засвоєння достатньо використовувати прийоми відтворення (повторення). Сутність методу бесіди в даному випадку полягає в тому, що вчитель за допомогою вміло поставлених питань спонукає учнів до активного відтворення викладеного матеріалу з метою його глибшого осмислення і засвоєння (запам'ятовування).
Бесіда як метод засвоєння тільки що сприйнятого матеріалу використовується по всіх предметах шкільного навчання.
Робота з підручником.В курсі кожного навчального предмету є теми достатньо складні, що викликають в учнів труднощі при засвоєнні. В таких випадках вчителю не завжди доцільно одразу ж після викладу нового матеріалу проводити бесіду по його засвоєнню (запам'ятовуванню). Краще всього дати учням можливість попрацювати самостійно з підручником, а потім вже проводити бесіду.
У принципі слід би було на кожному уроці після пояснення вчителя надати учням можливість попрацювати самостійно з підручником. Це обумовлюється закономірностями пізнавальної діяльності. Щоб міцно засвоїти той або інший матеріал, потрібне неодноразове звернення до його вивчення. Всяка подальша робота, якщо вона правильно організована, не тільки сприяє кращому запам'ятовуванню знань, але і дозволяє знаходити в них нові деталі і відтінки, глибше підходити до їх осмислення. На жаль, на це не завжди вистачає часу. Потрібно правильно організувати роботу з підручником, щоб учні не просто читали його, а продовжували більш глибоко осмислювати і засвоювати матеріал, що вивчається. Найважливішими прийомами при використанні цього методу є наступні: а) чітка постановка мети роботи з підручником; б) зазначення питань, які повинні бути засвоєнні учнями; в) визначення порядку самостійної роботи і прийомів самоконтролю; г) нагляд за ходом самостійної роботи і надання допомоги окремим учням; д) бесіда по закріпленню нового матеріалу.
1.4 Методи самостійної роботи учнів щодо осмислення і засвоєння нового матеріалу
Разом з усним викладом матеріалу вчителем значне місце в процесі навчання займають методи самостійної роботи учнів щодо сприйняття і осмислення нових знань.
Це дуже важливі методи. К.Д. Ушинський, наприклад, вважав, що тільки самостійна робота створює умови для глибокого оволодіння знаннями і розвитку мислення учнів.
У чому ж полягає сутність самостійної навчальної роботи? Розкриваючи це питання, Б.П. Єсіповвідзначав, що «самостійна робота учнів, що включається в процес навчання, – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням в спеціально наданий, для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, проявляючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результати своїх розумових і фізичних (або тих і інших разом) дій». Розглянемо сутність цих методів.
Робота з підручником щодо осмислення і засвоєння нових знань.Сутність цього методу полягає в тому, що оволодіння новими знаннями здійснюється самостійно кожним учнем шляхом вдумливого вивчення матеріалу по підручнику і осмислення фактів, прикладів і витікаючих з них теоретичних узагальнень (правил, висновків, законів і т.д.), що містяться в ньому, при цьому одночасно із засвоєнням знань учні одержують уміння працювати з книгою. Дане визначення, можливо, і не є бездоганним, але, проте, воно дає достатньо чітке уявлення про характер цього методу і підкреслює в ньому дві важливі взаємопов'язані сторони: самостійне оволодіння учнями матеріалом, і формування уміння працювати з навчальною літературою.
Використання цього методу має свою історію. В 20-30-ті роки, коли в школі здійснювалися спроби впровадження комплексно-проектного, а потім бригадно-лабораторного методу навчання, а замість підручників (в цих методах вони вважалися непотрібними) використовувалися так звані «робочі книги», які містили головним чином місцевий матеріал, самостійна робота учнів щодо одержання знань по підручнику не знаходила широкого використання; до того ж зменшувалася роль вчителя в навчальному процесі. Коли ж ці методи як єдині і універсальні були скасовані, вся важкість навчальної роботи була перекладена на вчителя: він був зобов'язаний сам пояснювати кожну тему. Це знову знижувало значення самостійної роботи учнів з підручником. Більш того, якщо деякі вчителі намагалися організувати на уроці самостійну роботу з підручником щодо оволодіння новим матеріалом, такі спроби піддавалися критиці.