Переваги організації ігрових ситуацій для підлітків:
1) діти більше часу спілкуються один з одним;
2) краще починають розуміти один одного;
3) на відміну від дорослих знаходять конструктивні шляхи вирішення;
4) починають більше довіряти один одному;
5) більш готові до розуміння і наслідування поведінки;
6) вчаться обирати більш прийнятний спосіб поведінки в соціумі;
7) обирають власний стиль спілкування;
Своєї значущості ігрова діяльність набула завдяки використанню досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка та в педагогіці людяності В.О. Сухомлинського.
Дослідженнями визначено, що педагогічні працівники розуміють значимість і важливість використання ігрової діяльності в роботі з підлітками, але для цього їм потрібно оволодіти певними знаннями, вміннями. Тому більшість викладачів віддають перевагу співпраці з психологами шкіл, які володіють певним досвідом роботи в даному напрямку. Педагоги сприяють організації спільної діяльності зі спеціалістами під час тематичних уроків, годин спілкування, зборів для учнів, батьків тощо.
Щоб зрозуміти, чи сприяє ігрова діяльність дітей підліткового віку в школі виявленню та розвитку у них організаторських здібностей, наведемо ідеї бразильського педагога Паоло Фрейре, а саме:
1) освіта ґрунтується на «банківському підході, за якого інформація зберігається в пасивних куточках пам’яті, звільняючи її;
2) освіта повинна допомагати ставити правильні питання та надавати можливість будувати схеми для їх активного вирішення;
3) освіта має базуватися на потребах людей та їхньому життєвому досвіді;
4) освітній процес є процесом обміну й діалогу, або відображення та дії.
Література
1. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Издательство мак. ун-та, 1980
2. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 144 с. (Психол. наука – школе).
3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1992.
4. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. М., 1986.
5. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. – СПб., 1996.
6. Бреслав Г.М. Уровни активности учения школьников и этапы формирования личности // Формирование активности учащихся и студентов в коллективе. Рига, 1985. С. 45–49.
7. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребёнка. – Вопросы психологии, 1966, №6, с. 74–75.
8. Выготский Л.С. Психология искусства М., 1963, с. 313
9. Гайда В.К., Захаров В.А. Психологическое тестирование. М., 1982.
10. Етапи шкільного життя дитини ІІ Психолог, №7 (55) лютий 2003
11. Кон И.С. Психология старшокласника. – М.: Просвещение, 1982.
12. Краткий психологический словарьРед. – сост. Л.А. Карпенко; общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевського. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998.
13. Кулагіна Вікова психологія. – М., 2001.
14. Лолюв Б.Ф., Бєляєв А.В. Психологическиеисследования общения. – М.: Наука, 1985.
15. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М., 1970, с. 83.
16. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – М.: Учпедгиз. 1953.
17. Макаренко А.С. Некоторые выводы из педагогического опыта. – соч. в 7-мит. М., 1958, 7.V.
18. Методика «Q-сортировка» В. Стефансона. Диагностика основных тенденций поведения в реальной группе и представлений личности о себе
19. Методика диагностики уровня эмоционального выгорания В.В. Бойко
20. Методика личностного дифференциала
21. Методика многофакторного исследования личности Р. Кеттелла (№=187)
22. Немов Р.С. Психология. Учеб. Для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. кн. 1. Общие основы психологии – М.: Просвещение: Владос, 1994, с. 437, с. 461 с. 482–507.
23. Опросник мини – мульт (сокращенный вариант миннесотского многомерного личностного перечня ММРІ)
24. Орлов А.Б. Методы современной возрастной и педагогической психологии. М., 1982.
25. Пезешкион Н. Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и самопомощи: Пер. с нем. – М.: Медицина, 1995.
26. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте (под ред. И.В. Дубровиной – 5-е изд. –Екатеринбург: Деловая книга, 2000.
27. Психология личности. Тесты, опросники, методики. – М., 1995.
28. Психология. Словарь /Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. М., 1990.
29. Психологічні тренінги (Упоряди. О. Плавник. – К.: Шкільний світ, 2002. (випуск 2)
30. Рейгородский Д.Я. Практическая психодиагностика методики и тесты. Учебное пособие: – Самаре: Издательский Дом «Бахрак – М», 2001.
31. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: у. пособие. – М.: Владос, 1995.
32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946, с. 592 с. 590
33. Філософський словник. – М., 1985.
34. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии /Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. М., 1980. Т.1.
35. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. М., 1988.
36. Щедровицкий Г.П. Методологические замечания к педагогическим следованиям игры. – В-кн.: Психология и педагогика игры дошкольника. М., 1966, с. 92–94
37. Эльконин Д.Б. Детская психология М, 1960, с. 156
38. Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1979, с. 290.