На початкових етапах розвитку навичок письма зазначені процеси протікають цілком усвідомлено, на подальших етапах вони майже перестають усвідомлюватися і здійснюються автоматизовано.
За звуковим аналізом, необхідним у процесі письма, завжди випливає другий етап: виділення фонеми або їхніх комплексів повинні бути переведені в зорову графічну схему. Кожна фонема повинна бути переведена у відповідну букву, що і повинна бути надалі написана. Якщо попередній звуковий аналіз був проведений досить чітко, то перешифровка звуків мови в букви (або, як говорять лінгвісти, – фонем у графеми) не викликає особливих труднощів. Навчання письма показує, що і ця ланка навички засвоюється легко, і лише в рідких випадках учителеві приходиться присвячувати йому спеціальну роботу. Тільки змішування накреслення рідко зустрічаються букв і ще один дефект, відомий у літературі під ім’ям “дзеркального письма”, указує, що утримання в пам’яті потрібної графеми не завжди є простим і що психологія завжди повинна враховувати можливі утруднення як у запам’ятовуванні потрібної букви, так і в її графічному накресленні.
Досвідчені вчителі знають, що діти перших класів нерідко змішують письмове “Е” з “3”, або “б” з “д”, пишуть “ш” як “т” або “і” як “л”, утрудняючись у розрізненні цих букв, подібних за формою і відмінних тільки різним просторовим розташуванням елементів. Іноді в деяких дітей (найчастіше в лівшів) такі труднощі приймають більш різкі форми: дитина не відразу може виділити ту сторону, з яким потрібно починати писати, плутаючи письмо ліворуч праворуч із записом у зворотному напрямку й іноді записуючи дзеркально цілі склади. Як правило, ці утруднення легко переборюються і не складають істотних перешкод у навчанні грамоті. Утруднення в збереженні потрібного порядку букв і пропуски букв, що набагато частіше зустрічаються в дітей, початківців навчатися письма, відносяться не за рахунок труднощів в утриманні потрібних накреслень букв, а за рахунок труднощів збереження звукової послідовності елементів слів, що підлягають записи.
Третім і останнім моментом у процесі письма є перетворення підметів у написання оптичних знаків – букв у потрібні графічні накреслення. Цей останній етап, що входить до складу процесу письма, не залишається незмінним і що саме він чітко відбиває ту неоднакову будівлю, що характеризує письмо на різних стадіях оволодіння мовою.
Процес письма є “ідеомоторним” актом, в його склад входять дуже багато психічних процесів, що лежать як поза зоровою сферою (зв’язаною з уявленням букв), так і поза руховою сферою, які відіграють роль у безпосередньому здійсненні даного процесу.
На різних етапах розвитку навички письма будуються неоднаково, кожна з зазначених ланок відіграє неоднакову роль і здійснюється за допомогою різних психофізіологічних механізмів. Тому є необхідним з’ясування цих механізмів та їхньої ролі в процесі письма.
Залишається одне істотне питання: якими ж шляхами можна одержати відповідь на тільки що поставлене питання?
При вивченні письма дітей використовують спеціальні шляхи його дослідження.
Першим з можливих шляхів є аналіз засвоєння письма на різних етапах і при різних способах навчання і порівняння того, як протікає процес письма в різних умовах. Для цієї мети в одних випадках приділяється досить часу усвідомленню звуків, включаючи всі підсобні прийоми (промовляння слова, яке необхідно записати, слуховий аналіз пропонованих слів і т.д.) – ці прийоми виключаються і включаються інші (оптичні і кінестетичні) фактори письма. Простежування результатів, одержуваних за допомогою кожного з цих методів, і труднощів, що виникають у дитини при навчанні його різними шляхами, може дати безперечно багатий матеріал для аналізу тих або інших сторін психічних процесів у створенні навички письма.
Незважаючи на всі переваги такого шляху, він навряд чи є єдиним і достатнім. Окремі сторони психічних процесів настільки злиті в нормальному процесі письма, що виділення їх в умовах педагогічного експерименту не завжди виявляється можливим.
Виникає необхідність шукати такі методи, за допомогою яких окремі ланки процесів письма могли б бути виділені і їхня роль могла б бути ізольовано вивчена. Одним з таких методів є аналіз письма в хворих з поразками обмежених ділянок кори головного мозку.
Усе це цілком відноситься до вивчення процесів письма.
Якщо простежити, якою мірою і як саме порушується процес письма й у тих випадках, коли обмежено уражена ділянка мозкової кори, зв'язаний із зоровим або слуховим аналізом, з диференціацією і збереженням тонких мовних рухів, з утворенням рухових навичок, – ми зможемо точніше довідатися, яку роль грає дана приватна передумова в здійсненні письма. Дослідження мозкових поразок стане для нас одним з методів аналізу психологічної будови письма і його окремих передумов.
Вивчення писемного мовлення молодших школярів показало, що процес письма можливо дослідити за такими етапами: аналіз звукового складу слова (виділення послідовності звуків, їх характеристика); уточнення звуків, їх звуковий аналіз (перетворення звуків, які чуємо, у точні узагальнені мовні звуки – фонеми, диференціація збігу звуків і розрізнення їх окремих елементів, які входять у складні звукові комплекси); перетворення фонем у графічну зорову схему, а саме перешифровка звуків мови в букви (фонем у графеми); перетворення підметів у написання оптичних знаків (букв у потрібні графічні накреслення).
Методика обстеження письма включає в себе такі методи: підбір і написання назв до сюжетних та предметних малюнків, складання і запис речень за малюнками, складання і запис оповідань за сюжетними малюнками, написання диктанту.
У результаті обстеження дітей ми виявили наступні недоліки писемного мовлення, а саме: у 25% досліджуваних спостерігаються труднощі при аналізі звукового складу слова, їм важко, без допомоги дорослого, визначити звукову структуру запропонованих слів; 55% обстежених дітей мають проблеми, що стосуються диференціації збігу приголосних, розрізнення окремих елементів складних звукових комплексів; у 20% діагностованих при нормальній вимові слів виявлене невірне їх написання; у 70% досліджуваних наявна неготовність кисті руки до процесу письма.
ІІІ. Розвиток фонематичного аналізу і синтезу в учнів молодших класів за допомогою мовленнєвих ігор та ігрових прийомів в системі логопедичної роботи
Наше дослідження було направлене на вивчення використання мовних ігор з метою розвитку фонематичного аналізу і синтезу в системі логопедичної роботи з подолання вад писемного мовлення учнів 1-2 класів масової школи.
В ході дослідження було виявлено, що роботу над розвитком фонематичного аналізу і синтезу необхідно проводити в три етапи.
На І етапі логопед розвиває фонематичне сприймання учнів, використовуючи допоміжні засоби і дії. На цьому етапі роботи діти креслять графічні схеми слів. По мірі того, як учні навчаються виділяти звуки в слові, графічна схема заповнюється фішками.
На ІІ етапі відбувається формування дій звукового аналізу в мовленнєвому плані. Учень називає слово, визначає 1-й, 2-й, 3-й і т.д. звуки. Уточнюється також загальна кількість звуків. Щоб урізноманітнити роботу учнів, логопед широко використовує мовленнєві ігри та ігрові ситуації, що сприяє виникненню у дітей інтересу до даного виду діяльності, а також кращому закріпленню мовного матеріалу. Так, на уроці в гості до дітей приходить ведмедик з горщиком меду, на який злітаються бджілки. Учні допомагають ведмедикові прогнати бджілок, але для цього потрібно правильно назвати малюнок, визначити звуки, придумати речення.
Урізноманітнити роботу з звукового аналізу допомагають подорожі в казкових вагонах. Учні разом з учителем підбирають “пасажирів” або вантажі, що мають відповідати певній букві, виставленій вгорі на кожному вагоні. Часто на заняттях з учнями-дизграфіками присутні “Мудра Сова” і “Незнайко”, які є активними співучасниками уроку, а також дійовими особами багатьох мовних ігор.
На ІІІ етапі учнів вчать визначати кількість і послідовність звуків не називаючи слова на основі уявлень.
І також, як і на попередніх етапах роботи широко використовуються мовні ігри “Хто більше?”, “На якому місці?”.
Способи організації мовленнєвих ігор та ігрових ситуацій логопед вибирає відповідно до мети уроку.
Знайомлячи з новим звуком, буквою логопед використовує доступні для молодших школярів тексти з виразними алітераціями. Часто повторюваність певного звука є засобом створення комічних ситуацій, поетичних образів.
В процесі роботи логопед використовує принцип ускладнення – йде від простих форм звукового аналізу і синтезу до більш складних.
Для закріплення функцій фонематичного аналізу та синтезу використовуються різноманітні види робіт.
Вправи на розвиток фонематичного аналізу і синтезу проводяться як в усній, так і в письмовій формі.
Для підтримання інтересу до мовних вправ часто вводиться елемент змагання. Цьому сприяє гра “Хто у нас зірке око?”. Отримати значок-символ “зірке око” дуже приємно для кожної дитини. Всі учні старанно виконують правила гри: під час списування – жодної помилки, а якщо знайшов і сам виправив, помилка не зараховується. Часто даються завдання на взаємоперевірку. Подібні вправи тривають 2-3 хвилини, але ефективність їх велика. Школярі вчаться зосередженості, рідко припускаються помилок при списуванні, вміють порівнювати за зразком, швидко знаходити потрібне.
Ознайомившись з досвідом роботи вчителя, виходячи із загального стану педагогічної практики і недостатньої розробки цієї проблеми в науковій та методичній літературі ми вирішили дослідити вплив мовних ігор та ігрових ситуацій на навчання дітей звуковому аналізу та синтезу, на підвищення ефективності роботи з подолання вад писемного мовлення.