Багатодітна родина - це міні-соціум зі своїми внутрішніми законами: дитина в ній виявляється і в ролі старшого, і в ролі молодшого, він повинен налагоджувати контакти з кожним членом сім'ї, спілкуватися з дітьми як свого, так і протилежної статі, вчитися поступатися і наполягати на своєму, захищати свою думку, проявляти гнучкість. При правильному вихованні діти з багатодітних сімей володіють більш мобільного психікою, стійкіші до стресів і адаптуються в будь-якому колективі. А відповідальність і самостійність - наслідок побутових проблем, з якими стикається будь-яка родина, де більше двох дітей.
По-третє, виховання у дітей почуття відповідальності в багатодітних родинах відбувається абсолютно природно, в силу обставин. Інші ж сім'ї стикаються в даному питанні дуже серйозними труднощами.
По-четверте, на дітей з багатодітної родини падає набагато велике навантаження. Але вона - і це дуже важливо - виправдана в їхніх очах. У родині, де одна дитина, мамі все набагато легше зробити самій, звідси нерідко інфантилізм і невміння дитини себе обслуговувати. А в багатодітній родині серйозна допомога матері дітей необхідна, і діти включаються у домашні справи, причому для них це все психологічно виправдано і, крім того, спільні справи об'єднують сім'ю. До того ж навички, які дитина отримує, допомагаючи матері по господарству, знадобляться йому в подальшому житті.
По-п'яте, саме у великій родині є всі необхідні умови для спадкоємності поколінь. У дітей поступово виробляються навички спілкування з братами і сестрами, потім у старших з'являються свої діти, і маленькі дядьки і тітки вчаться спілкуватися з племінниками, різниця у віці з якими може бути не так вже й велика. Так діти поступово піднімаючись зі сходинки на сходинку, самі доростають до ролі батьків. Взагалі, діти з багатодітних сімей краще підготовлені до шлюбу. Вони розуміють різницю чоловічої та жіночої психології, вміють йти на компроміс, дуже відповідальні, хлопчики не цураються "жіночої" роботи по дому, вміють залицятися за немовлятами.
У подібних умовах помилки попереднього покоління батьків враховуються і тому згладжуються. Такого не відбувається в родині з однією дитиною, де батьки не мають можливість враховувати свої помилки.
По-шосте, в багатодітній родині існує ефект маленького колективу. Якщо в родині один - два дитини, то швидко відбувається емоційне насичення дітей один одним, батькам доводиться щось вигадувати, гасити сварки і конфлікти - і це при втоми і наявності інших справ. У багатодітній родині виникає система різновікового дитячого колективу: у ній існує вікова ієрархія, старші керують молодшими. Потрібно тільки стежити, щоб старші не гнобили молодших.
Позиція "проти".
По-перше, у родині, де всього 1-2 дитини, батьки мають можливість уважно ставитися до будь-якого дитячому прояву і реагувати на нього відповідно. У багатодітній родині - майже постійна неможливість викроїти окремий час для спілкування з кожною дитиною вічнавіч, а дітям для нормального розвитку абсолютно необхідно пильну увагу батьків.
По-друге, кількість відповідальності і домашніх обов'язків, покладених на дитину в багатодітній сім'ї, може стати приводом для того, щоб діти згодом дорікали батьків у тому, що їх "позбавили дитинства".
По-третє, стан здоров'я дітей і догляд за ними в таких сім'ях недостатні. Кожна багатодітна сім'я - це невеликий колектив, і якщо, приміром, одна дитина хворіє, то слідом за ним можуть захворіти та інші.
По-четверте, навіть у багатьох сім'ях, де один - два дитини, у дітей складаються конкурентні відносини, вони ревнують батьків один до одного.
Вп’яте, у дітей з багатодітної сім'ї часто буває занижена самооцінка, тому що вони сприймають себе як частина великого колективу і мало замислюються про цінності свого "я". У підлітковому віці це може обернутися гіперкомпенсацією: дитина почне самостверджуватися усіма можливими і неможливими способами, доводячи свою унікальність і неповторність.
У шостих, навіть при наявності дуже великої квартири у великих сім'ях і дітям, і дорослим не вистачає самоти, можливості тихо посидіти, залишитися наодинці зі своїми справами і думками.
Ставлення громадської думки до багатодітній родині
Соціальний статус жінки-матері залежить від того, наскільки відповідає обрана її родиною модель репродуктивного поведінки загальноприйнятим нормам. А якою вона є сьогодні? Один - два дитини. Природно, що до тих пір, поки загальноприйнята така норма, багатодітні сім'ї будуть сприйматися суспільством як виняток з правил, як явище незвичайне, і ставлення до них буде складатися відповідне.
Навколо багатодітних матерів та їх дітей виникала й виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення. Багатодітні сім'ї часто розцінюються як соціальні утриманці", хоча на практиці пільги у них дуже скромні, саме багатодітні родини мають найбільш високий ризик опинитися серед бідних, оскільки розміри дитячих допомог ніяк не співвідносяться з рівнем життя.
Нерідко про багатодітній сім'ї і дітей говориться в негативному плані: це суцільні проблеми, труднощі і неприємності. Навряд чи така однозначна точка зору справедлива: не варто ідеалізувати багатодітні сім'ї, як не слід бачити в них тільки негатив. Багатодітна родина - це саме по собі не добре й не погано, це просто особливий світ, зі своїми плюсами і мінусами, своїми радощами і проблемами, як і світ будь-якої сім'ї.
За спостереженнями психологів, соціологів, стереотип багатодітній сім'ї почав змінюватися лише кілька років тому. Це вже не тільки сім'ї безвідповідальних, соціально неблагополучних людей, що потребують підтримки від держави. Багатодітність стає модним у матеріально благополучній середовищі. А це означає, що у багатодітних сімей є майбутнє.
Медичний аспект.
В Україні, відповідно до законодавчих актів, до багатодітним відносять сім'ї, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей. За переписом населення 1989 р., частка таких сімей становила 5,74%. З тих пір кількість багатодітних сімей в Україні скоротилася з 2,7 млн. до 1,074 млн. При цьому сім'ї, в яких виховується 10 і більше дітей, складають 5,2% від загальної кількості "осередків товариства", а сім'ї, в яких 9 і більше дітей, - 0,1%.
Наведені цифри говорять про те, що бути багатодітними батьками непросто. Крім соціально-економічних і психологічних проблем, такі сім'ї і стикаються з певними проблемами медичного характеру. Мати про них уявлення повинні будь-які батьки, які виховують більше 2 дітей, - тільки в цьому випадку вони зможуть заздалегідь подумати про те, як убезпечити себе і свою сім'ю.
Проблеми, пов'язані зі здоров'ям дітей.
Багатодітна родина - це великий колектив, тому актуальною проблемою є проблема інфекційних захворювань, особливо високонтагіозних, тобто таких, якими легко заразитися. Адже крім того, що всі члени сім'ї спілкуються у будинку, як правило, кожна дитина відвідує ще і дитячий колектив - будь то група дитячого саду, шкільний клас або група розвитку. І в першу чергу до таких захворювань, безумовно, належать гострі респіраторні захворювання (ГРЗ).
Багатодітні сім’ї мають широке нормативно правове забезпечення їхніх прав.
Закон про багатодітні родини.
Згідно Закону України від 26.04.01 № 2402ІІІ "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - це сім'я, яка складається з батьків (або одного з них) і трьох та більше дітей.
1. Відповідно до змін, внесеними в ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в 2008 році вводиться виплата допомоги при народженні дитини в розмірі 50 000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата здійснюється одноразово при народженні третьої і наступної дитини у сумі 5 000 гривень, решта грошей виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, який повинен бути встановлений нормативним актом Кабінету Міністрів.
2. Указом Президента України від 25 грудня 2007 року № 1254 "Про одноразову винагороду жінкам, яким присвоєно почесне звання України" Мати-героїня "c 1 січня 2008 запроваджено одноразову винагороду у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
3. Законом України про затвердження Державного бюджету України на 2008 рік встановлено, що "для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку".
Цим же Законом прожитковий мінімум встановлено в розмірах:
для дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень;
для дітей у віці від 6 до 18 років: з 1 січня - 663 гривні, з 1 квітня - 678 гривень, з 1 липня - 680 гривень, з 1 жовтня - 701 гривня;
для працездатних осіб: з 1 січня - 633 гривні, з 1 квітня - 647 гривень, з 1 липня - 649 гривень, з 1 жовтня - 669 гривень;
для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
4. Враховуючи ці зміни, один з подружжя багатодітної родини має право на податкову соціальну пільгу, якщо його місячний дохід не перевищує розміру, отриманого множенням 890 гривень на кількість дітей.
5. Крім цього, намічені деякі перспективи:
5.1 Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про основні напрями фінансового забезпечення заходів щодо підвищення життєвого рівня населення у 2008 році", введеним у дію ще Указом Президента України від 12 вересня 2007 року № 849, було доручено Кабінету Міністрів України:
передбачити в проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" видатки на:
введення окремого виду грошової допомоги для дітей з багатодітних сімей у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку з урахуванням рівня доходів багатодітних сімей; (мабуть передумали - так як на сьогоднішній день такого виду допомоги НІ).