обумовленій формі. Наприклад, можна простежити динаміку активності окремого учня в різних видах навчальної діяльності за півріччя або розподіл сумарної активності всього класу з автоматичним визначенням середньої активності. Так, у 10-Б класі — 33 учня, і вони набрали від 34 балів до 43 при складанні колоквіуму за трьома проблемними модулями в результаті підсумовування додаткових балів і балів, отриманих по картках-завданнях [20; 71-72].
Види навчальної діяльності
| № № | Види діяльності | Бали | Крок | |||
| 1 | Фронтальне опитування | 0,2-0,6 | 0,1 | |||
| 2 | Допомога при проведенні демонстраційного експерименту | 0,2-0,6 | 0,1 | |||
| 3 | Активність при поясненні нового матеріалу | 0,2-0,6 | 0,1 | |||
| 4 | Пояснення домашніх задач, розв'язок яких виявився складним | 0,6-1 | 0,1 | |||
| 5 | Розв'язування задач підвищеної складності | 1-2 | 0,5 | |||
| 6 | Підготовка доповідей, рефератів | 0,6-2 | 0,5 | |||
| 7 | Гурткова робота | 0,2-2 | 0,2 | |||
| 8 | Фізичний диктант | 0,4-0,8 | 0,2 | |||
| 9 | Самостійна робота | 0,6-1 | 0,2 | |||
| 10 | Участь у шкільних наукових конференціях | 1—4 | 1 | |||
Трирічний досвід застосування рейтингу показав, що ця система стимулює учнів до систематичної навчальної роботи, підвищує усвідомленість навчання і, врешті, націлює на підвищення якості та міцності знань учнів з фізики. Картки-завдання для проблемного модуля, які оформлені у вигляді тестів, містять елементи вибору. Це привчає учнів до самостійного планування тих результатів, які вони бажають і в змозі досягти, а завдання учителя — стимулювати зростання цих результатів і можливостей учнів. Використання ПЕОМ і програмних засобів для автоматизації обробки даних дозволяють учителеві отримувати своєчасну інформацію в адекватній формі згідно з його професійним задумом, ознайомлювати з нею як учнів, так і їхніх батьків. Це сприяє об'єктивному розглядові деяких деталей навчального процесу та ефективно впливає на його динаміку [18; 67].
Переваги рейтингової системи виявляються у 1) можливості отримання своєчасної інформації щодо порушення ритму роботи класу в цілому або окремого учня; 2) активній участі школярів у контролі та оцінці своїх навчальних досягнень; 3) мотивації спрямування учнів на успіх у навчально-пізнавальній і дослідницькій діяльності; а також у тому, що 4) рейтингова система постає як засіб самодіагностики школяра (хто я? де я?); 5) формуванні єдиних вимог до знань, умінь і навичок у різних учителів; 6) врахуванні індивідуальних якостей учнів і практично повній відсутності тих, хто не встигає; 7) прогнозуванні перебігу навчального процесу.
Рейтинг, у поєднанні з об'єктивними методами контролю, дає змогу значно ефективніше реалізувати основні функції контролю:
а) діагностичну — встановити рівень і структуру підготовленості; отримати валідну інформацію; б) навчальну — виявити прогалини, диференціювати знання від незнання; цьому сприяє поділ знань на ті, що пропонуються, здобуваються, перевіряються, використовуються, зберігаються, забуваються; в) організуючу — полягає в раціональному здійсненні навчального процесу (залежно від результатів контролю приймається рішення про необхідність проведення додаткових занять, консультацій, допомоги учням, що. не встигають, заохочення учнів, які досягають високих навчальних результатів); г) виховну — підвищення навчальної мотивації особистості школяра, формування відповідальності за результати своєї навчальної праці, формування потреби в співпраці й співробітництві [11; 19].
Існують труднощі, пов'язані з розробкою і впровадженням "рейтингової системи", які виявляються, зокрема, у такому:
1) складність розробки варіантів контрольних завдань, які враховували б рівні навченості; небезпека охоплення тестовим контролем без урахування специфіки тих якостей учня, що перевіряються; 2) надмірна самостійність учнів у навчанні; 3) лібералізація навчальної дисципліни; 4) домінування письмової перевірки знань над усним опитуванням; 5) система, яка завжди націлена на чіткі результати, може стати ще більш жорсткою, не стільки розвиваючою учнів, скільки тренуючою їх у розв'язуванні задач-тестів;
6) небезпека формалізму і його наслідків у виховному й психологічному планах.
Використання рейтингової системи у поєднанні з системою організаційно-методичних рівнів контролю за умови цілеспрямованої роботи учителів фізики щодо методичного забезпечення проведення всіх контрольних заходів сприяє значному підвищенню об'єктивності контролю навчальних досягнень школярів і, в кінцевому підсумку, ефективності й результативності навчального процесу загалом [2; 54-55].
Розділ 3. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ЯК ВАЖЛИВА
СКЛАДОВА ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
Важливим чинником реалізації завдань Болонського процесу є участь держав і європейських організацій на рівні прийняття політичних рішень і фінансової підтримки, сприяння прийняттю нових членів цього процесу.
Те, що в структурі вищої освіти України вже багато років закладено двоступеневість і вже опрацьовано освітньо-кваліфікаційні рівні бакалавра, спеціаліста та магістра, дає нам можливість говорити про певне наближення до системи, проголошеної Болонською декларацією. Створена і функціонує державна система контролю якості освіти.
Тобто вже закладено певні основи системи "двоступенева освіта" — "контроль якості освіти" — "кредитно-модульна система", визначеної європейськими експертами, як "золотий трикутник".
Розглянемо більш докладно удосконалення навчального процесу та впровадження кредитио-модульної системи, адаптованої до Європейської системи кредитного взаємозаліку (ЄСКВ), — і питання розвитку системи забезпечення і контролю якості освіти.
Нині у світовій системі вищої освіти найширше використовують різноманітні системи залікових одиниць (європейська система, американська система, британська система, й система країн Азії і басейну Тихого океану). Вибір однієї з цих систем або розробити національної системи залікових одиниць потребує спеціального дослідження. Як варіант, розраховуючи трудомісткість засвоєння дисциплін, можна використовувати методику, запропоновану Міністерством освіти Росії (36 годин загальної трудомісткості (27 астрономічних годин) оцінюють як одну залікову одиницю) [10; 51].
Щодо ECTS, то її запропоновано в 1997 p. Європейською Комісією. Система також може використовуватися в рамках одного ВНЗ або між ВНЗ однієї країни. Система ECTS забезпечує спосіб вимірювання і порівняння результатів навчання при переході з одного ВНЗ в іншій.
ECTS у вищий освіті покликана вирішити три проблеми:
— структурувати навчальні плани вищих навчальних закладів різних держав з метою забезпечення їх сумісності;
— поліпшити академічну мобільність студентів;
— забезпечити академічне визнання [18; 90].
ECTS розроблено за програмою SOCRATES/ ERASMUS (1988—1995 pp.). Вона пройшла випробування протягом шести років як пілотний проект, в якому взяли участь 145 ВНЗ країн Європейської співдружності. На початковій стадії система охоплювала п’ять освітніх напрямів: МВА (Business Administration), хімію, історію, технічну механіку, медицину.
Восени 1995 p. Європейська комісія запропонувала розширити коло дисциплін і втягнути в систему неуніверситетський сектор вищої освіти. У результаті, в 1996/97 p. 38 нових університетів (348 факультетів) і 36 ВНЗ неуніверситетського типу (206 факультетів) використовували ECTS.
На основі результатів пілотного проекту система ECTS показала себе ефективним інструментом для створення прозорих навчальних планів, сприяла академічному визнанню і, була включена як окремий компонент вищої освіти.
У 1997/98 p. систему ECTS у введено 772 ВНЗ, протягом двох років (1998— 1999 pp.) ще 290 ВНЗ використали гранти щодо введення системи ECTS.
У 1999—2000 pp. більш як 1200 європейських ВНЗ за 6000 навчальних програм використовували систему ECTS у рамках студентського обміну. Найбільш інтенсивно систему ECTS використовують в п'яти країнах Європи: Франції, Іспанії, Німеччині, Італії і Великобританії. У кожній з цих країн щорічно відбувається більш як 12 тис. студентських обмінів тільки всередині однієї країни. Усього у країнах ЄС тільки в 2000 p. відбулося близько 750 тис. обмінів студентами. Галузі наук, за якими найчастіше відбуваються обміни студентами, — бізнес, лінгвістика (філологія), соціальні, інженерні та юридичні науки [14; 76-77].