Смекни!
smekni.com

Екологічне виховання учнів початкових класів (стр. 2 из 2)

через зміст природознавчих навчальних предметів і курсів;

збагачення всіх предметів екологічно спрямованим змістом і міжпредметними зв'язками;

проведення позаурочної діяльності з вивчення довкілля і заохочення дітей до практичних справ щодо його збереження;

залучення школярів до дослідницької роботи в індивідуальних і групових проектах;

проведення екологічно спрямованих ігор, вікторин, конкурсів малюнків;

екологічне просвітництво батьків.

Аналіз європейського досвіду показує, що розуміння особистісної значущості екологічних проблем починається у школах з малих, але життєво необхідних справ: уміння підтримувати в належних санітарно-гігієнічних умовах власне помешкання, класну кімнату, знати і виконувати елементарні правила індивідуальної гігієни, уміти протистояти хворобам та інфекціям. Цьому учнів навчають на уроках сімейної економіки, біології, анатомії, природознавства, а також спеціальних курсів з екології, валеології, статевою виховання та ін. У французьких коледжах, наприклад, такі навчальні теми, як „Охорона довкілля", „Здоров'я та життя", „Правила безпеки" викладаються у циклах різних дисциплін (за даними дослідження Н.М. Лавриченко). Такий підхід є свідченням цілісного особистісно-діяльнісного підходу у здійсненні екологічного виховання.

Виховання в учнів дбайливого ставлення до природних багатств В. Сухомлинський зарахував до однієї з надзвичайно важливих сфер педагогічного процесу. Природу він розглядав як невід'ємний компонент навчально-матеріальної бази школи.

Гадаємо, що школа майбутнього повинна якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це "ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо", - писав В. Сухомлинський.

Екологічним вихованням учнів початкових класів називається цілеспрямована діяльність учителя над формуванням у молодших школярів бережливого ставлення до природи як першооснови життя людини й джерела унікальних матеріальних й духовних цінностей, піклування про збільшення її багатств.

Людина є частиною природи. Без неї людське життя неможливе. То й берегти її треба як зіницю ока, всіляко охороняти, леліяти, любити й шанувати. Формувати таку переконаність і готовність втілювати її в житті треба змалку. Тим більше, що проблема екології нині набрала планетарного характеру. Бездушне й безвідповідальне використання природних ресурсів грозить привести людство до світової катастрофи.

Великої гостроти набрала проблема збереження й охорони природи, а з нею питання посиленого виховання учнів, й у нас на Україні, проти якої імперським тоталітарним ладом впродовж ряду десятиліть фактично здійснювався екологічний геноцид. Хижацьке нищення природи, вирубування лісів, мілітарне виснаження земних надр, затоплення мільйонів гектарів родючих ґрунтів, бездумні хімізація і меліорація, нагромадження забруднювальних навколишнє середовище виробництв, чорнобильська трагедія створила серйозну загрозу навіть самому існуванню Української нації. Таким чином, екологія і екологічне виховання нині на Україні набрало державного, всеукраїнського, європейського значення.

Щоденне життя і праця учнів початкової школи постійно стикають їх з природою. То й провідне завдання вчителя - у процесі навчальних занять і через участь дітей у різних видах праці

викликати в них інтерес до природних об'єктів, прищеплювати повагу до всього живого й всього корисного, створеного людською працею, пошанне, бережливе, побожне ставлення до природи, бажання умножувати своєю працею красу рідної землі.

Підготовка школярів до охорони природи здійснюється з урахуванням їх вікових особливостей. Скажімо, учні початкових класів охоче доглядають за рослинами, молодими деревцями й маленькими тваринами. Захищаючи їх та вирощуючи, діти разом з цим мимовільно стають і покровителями самої природи. Багато приємних переживань і свіжих вражень приносять їм прогулки й екскурсії в природу, спостереження за комахами, метеликами, жучками, мурашками, ведення щоденників природи, фенологічних спостережень. Власна праця над доглядом рослин і тварин, вирощення і збір врожаю, охорона природних об'єктів, мурашників, джмелів і бджіл, пташин гнізд, нерестилищ, водойм, парків, квітників, скверів, проведення Днів птахів, Днів лісу, Днів урожаю, відзначення професійних свят підвищують дієвість екологічного виховання молодших школярів, сприяють перетворенню знань в екологічні переконання.

У початковій школі екологічне виховання здійснюється як на уроках, так і в позаурочній роботі. Великі можливості щодо цього дають зокрема уроки ознайомлення з навколишнім світом, природознавства (рідний край), народознавства, трудового навчання, образотворчого мистецтва, інтегрованого курсу "Людина і світ". У позаурочний час велике виховне значення має робота на пришкільних ділянках, участь дітей у русі "зелених", юних натуралістів, екскурсії в природу, в зоопарк, природні заказники (місць заборон полювання) та заповідники (територій, що перебувають під охороною держави з метою збереження тваринною та рослинного світу, всього природного комплексу).

Висновки

Форми та методи навчально-виховного процесу розділяють на загально педагогічні та специфічні. Зупинимось на їх характеристиці.

З основних методів екологічного виховання засобами народознавства можна відзначити наступні:

пояснювально-ілюстративний;

репродуктивний;

метод проблемного навчання;

частково-пошуковий;

дослідницький.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об'єктів тощо), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд з тваринами у кутку живої природи тощо). При цьому діти слухають, читають, спостерігають співставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Список використаної література

1. Метропольская В.П. Самостоятельная работа учащихся над учебником. // Советская педагогика, 1938. - № 6. - С.87-98.

2. Момонова А.П. Система работ по охране природи в городской восьмилетней школе. Автореф. дисс. канд. пед. наук. - М., 1968. - 23 с.

3. Пустовіт Г.П. Філософсько-культорологічний аспект у екологічній освіті. // Шлях освіти. - 2002. - № 3. - С.7-11.

4. Пустовіт Г.П. Деякі аспекти методології позашкільної освіти. // Шлях освіти. - 2000. - №2. - СІ 1-15.

5. Райков Б.Е. Исследовательский метод в преподавании естествознания и его современное положение. Исследовательский метод в педагогической работе. - Л., 1924. - 25 с.

6. Райков Б.Е. Общая методика естествознания. - М.: 1947. - 300 с.

7. Райков Б.Е. Пути и методы натуралистического просвещения. - М.: АПН РСФСР, 1966. - 487 с.

8. Родова Л.А. Работа школьников по охране природи, ее образовательное и воспитательное значение: Автореф. Дисс. канд. пед. наук. Алма-Ата, 1968. - 20 с.

9. Черноморец А.И. Роль гуманизации и мировозренческой направленности курса "Охрана окружающей ереди" // Экологическое образование и воспитание в технических вузах: Сборник научных трудов. - К.: УМКВО, 1991. - 273 с.

10. Шалаев В.Ф. Методика обучения зоологии. - М.: Просвещение, 1979. - 271 с.

11. Шапокине Е. Б; Система учебно-воспитательной работы по охране природи в процессе преподавання ботаники в школе: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - Л., 1969. - 22 с.

12. Шторфф В.И. Проблеми методологии научного познания. - М.: Высшая школа, 1978. - 269 с.