Смекни!
smekni.com

Організація професійного виховання (стр. 11 из 22)

У досліджуваний період, зокрема у 70-ті роки, компетентність майстрів оцінювалась переважно рівнем володіння ними методикою проведення навчальних занять з учнями, зокрема під час виробничої практики. До речі, позитивної оцінки, на наш погляд, згідно аналізу педагогічної журналістики, заслуговує досвід роботи майстра виробничого навчання Н. Дорофєєвої професійно-педагогічного училища №54 м. Дрогобича, де готували швачок-мотористок. Так, під час виробничої практики на підприємстві вступний інструктаж проводився майстром виробничого навчання протягом 30 хвилин. Вона пояснювала тему уроку, демонструвала прийоми оброблення вузлів одягу, знайомила учнів з передовими методами обробки, а також перевіряла знання учнів. Корисним було те, що Н. Дорофєєва на вступний інструктаж запрошувала передових швачок підприємства, які демонстрували учням виконання технологічних операцій. Часто вступний інструктаж проводився майстром у формі дискусій, бесід, у ході і обговорення виносились достатньо відомі, але проблемні питання. І наприкінці вступного інструктажу майстер повідомляла учням про їхнє розташування по робочих місцях згідно графіку переміщення на даний день. Особлива увага приділялась Н. Дорофєєвою тим учням, які змінювали свої місця згідно графіку переміщення, з ними вона проводила додатковий індивідуальний інструктаж.

Майстер виробничого навчання обов'язково здійснювала поточний інструктаж, де під час першого обходу перевіряла організацію робочих місць учнів, а також виставляла оцінки. Вагомим було те, що особливу увагу Н. Дорофєєва призначала аналізу характерних помилок, що були зроблені учнями протягом дня, дотриманню правил техніки безпеки, стану виробничої та трудової дисципліни.

Завдяки участі у навчальному процесі саме компетентних майстрів виробничого навчання, як засвідчують архівні документи, зокрема „Звіт Черкаського обласного управління профтехосвіти про підсумки навчальної роботи в технічних училищах за 1979-1980 н. р.", дозволило більшості учнів технічних училищ на випускних кваліфікаційних екзаменах продемонструвати високий рівень професійної підготовки та готовності до роботи на виробництві. У документі зазначено, що у результаті доцільно організованої виробничої практики, значних успіхів в оволодінні прогресивною технологією та передовими методами праці домоглися учні ТУ №8 (група „швачки-мотористки") майстри виробничого навчання В.П. Усова та В.І. Олійник, в яких високі розряди отримали 70,9% учнів.

В цілому зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.

Особливе місце в даний період приділялося ідеологічному вихованню учнів ПТНЗ, підвищенню ролі комсомольських організацій у процесі виховання учнів.

З метою розширення кругозору учнів професійно - технічних училищ, виконуючи рішення з'їзду КПРС, комсомольські комітети в професійно - технічних училищах Києва, Луганська, Донецька й інших областей України проводили конкурси професійної майстерності учнів профтехучилищ швейного виробництва, організовували семінари «Учися вчитися й працювати», у яких майстри виробничого навчання, передовики швейного виробництва ділилися з учнями секретами професійної майстерності, розповідали про свою роботу на виробництві про перспективи розвитку швейного виробництва в СРСР і в Україні.

Комсомольські організації були ініціаторами розгортання різноманітної позакласної роботи: проведення політінформацій і політбесід, роботи кружків, створення спортивних секцій і команд, організації вечорів, ранків, змагань і конкурсів, проведення етичних диспутів, зустрічей зі знатними людьми, туристичних походів і т.д.

2 етап - 1990 -2000 роки коли відбувалося зниження кількості ПТУ швейного профілю в Україні і їхній географічній концентрації.

Цей етап характеризувався впровадженням системи трудових резервів як відносно автономної ланки в системі народної освіти, створенням технічних училищ для молоді, яка отримала повну середню освіту, зміцненням навчально-технічної бази професійних навчальних закладів, збільшенням навчально-виробничих площ, побудовою процесу виробничого навчання на виготовленні складної продукції, проведенням виробничої практики на штатних місцях підприємств під керівництвом майстра виробничого навчання, удосконаленням методики виробничого навчання (виділення організаційних форм проведення виробничої практики, встановлення особливостей підбору робочих місць і навчально-виробничих робіт для практикантів, визначення специфіки праці майстра виробничого навчання з групою в цехах підприємства);

Також можна стверджувати, що це етап перебудови та інтенсивного розвитку профтехосвіти відповідно до вимог науково-технічної революції, на підставі зближення професійно-технічної та загальної середньої освіти. Даний етап характеризувався пошуком нових форм устрою професійно-технічної освіти, організацією середніх професійно-технічних закладів та перетворенням їх у канал отримання учнями як середньої, так і професійної освіти, а також їх послідовним розвитком та удосконаленням, переведенням всіх закладів профтехосвіти до статусу середніх професійно-технічних училищ, посиленням уваги до питань здійснення виробничоїпрактики, що відбилося на встановленні тісної співпраці професійних навчальних закладів та підприємств (оформлення договорів, в яких чітко оговорювалися умови проведення практики; призначення підприємствами інженерно-технічних та кваліфікованих робітників для керівництва учнями на час виробничої практики з оплатою їхньої праці; отримання педагогічними робітниками училищ можливості здійснювати підбір навчальних місць та робіт для учнів під час практики з врахуванням вимог навчальних програм); використанні кількості плануючої та обліково-звітної документації; удосконаленні навчально-виховного процесу (використання різних форм організації виробничої практики; проведення на підприємствах шкіл передових методів праці для вдосконалення методики проведення інструктажу; впровадження наукової організації виробничої практики); проведенні методичної роботи у навчальних закладах; здійсненні систематичного контролю за працею учнів майстрами виробничого навчання, періодично керівництвом училищ та інспекторами обласного управління.

Разом із тим, для цього етапу характерні : зниження престижності робітників - швейників; - виникнення нових проблем у сфері працевлаштування випускників - зниження значення виховного компонента в діяльності ПТУ швейного профілю.

Таке положення зв'язане в першу чергу з економічним факторами, а також з тим, що професійне виховання стало розглядатися винятково через призму економічних відносин.

Починаючи з 1980 року кількість швейних виробів почала знижуватися, що привело й до зниження кількості професійно-технічних училищ, що випускають швейників в Україні (див. табл. 2.2)

Таблиця 2.2

Кількість професійно - технічних училищ швейного профілю виробів в Україні в період з 1970 по 2000 роки

Роки : 1970 1980 1990 2000
ПТНЗ швейного профілю 47 54 41 26

У роки радянської влади на кожну область України доводилося в середньому 3 професійно - технічні училища, де готовили різних фахівців швейного виробництва, при цьому практично не враховувалося географічне розміщення швейного виробництва, на сьогодні таке положення змінилося й ПТНЗ швейного профілю, в основному, сконцентровані в областях де швейна промисловість найбільш розвинена.

В період з 2005 по 2008 роки найбільший об'єм швейного виробництва припадав на Південно-Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" жіночі пальта, ім. Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми «Вестра-Юніон», ім. Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" чоловічі сорочки, «Юність» дитячий асортимент, об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві та ін..

Все це визначає в особливості розміщення ПТУ швейного профілю на території України (див. рис 2.1).


Рис. 2.1 - Особливості розміщення ПТНЗ швейного профілю по території України

Система профтехосвіти швейників України в 90-і роки не уникла обвальних процесів закриття й "розтаскування" профтехучилищ, не змогла зберегти свою стабільність, у тому числі й учбово-матеріальній базі. У ці роки було закрито 15 профтехучилищ, що готовлять швейників, багато які були перепрофільовані.

Етап перебудови професійно-технічних училищ швейного профілю характеризується тим, що професійні училища в останні роки змушені вирішувати ряд проблем, пов'язаних з різкими змінами на ринку праці., що не сприяє виховну процесу, бо невпевненість випускників ПТНЗ у майбутньому вносить складнощі у виховний процес, перш за все це складнощі психологічного змісту. Важко переконати учня в важливості його професійного та морального вдосконалення в той час, коли він не впевнений в своєму професійному та особистому майбутньому.

Якщо в роки радянської влади випускник не замислювався про своє майбутнє працевлаштування, то за останні роки частка учнів, що одержала вільні дипломи, зросла до 90%, що в значній ступені ускладнює виховний процес.