Для того щоб контроль став засобом вдосконалювання виховно-освітньої роботи, він повинен здійснюватися регулярно, систематично й охоплювати діяльність всіх педагогів.
У сучасній практиці широке поширення одержали наступні види контролю: тематичний, фронтальний, попереджувальний.
Тематичний контроль проводиться з метою всебічного вивчення рівня роботи з певної теми.
Тематичні перевірки можуть проводитися з метою контролю за виконанням законодавчих і інструктивних документів.
Фронтальний контроль проводиться з метою вивчення стану виховно-освітньої роботи із всіх видів діяльності в одній груп учнів. .
Попереджувальний контроль проводиться для надання своєчасної допомоги вихователям по тим питанням, які особливо утрудняють їх у роботі, з метою попередження помилок.
Правильно організований контроль є однією з основних умов наукового й раціонального керівництва виховно-освітнім процесом, підвищує відповідальність кожного вихователя, майстра, виробничого навчання, викладача за якість його роботи з учнем».
Класні керівники, наставники, майстри ПТУ боролися за успішність вихованням відповідальності й волі. Знайомили дітей з поняттям "воля" у висловленнях великих людей, приводили приклади "незламної" волі видатних особистостей, показували, що, щоб учитися на "4" і "5", треба завзято трудитися, виховати в собі волю й характер, уміння переборювати "шкідливі бажання".
Організувавши роботу своєї групи в цьому напрямку, майстер ПТУ І.А. Андрієнко писав: "Коли в нас із успішністю все буде благополучно, ми перейдемо до активного впливу щодо цього з іншими групами нашого училища".
Установлювалися вимоги "міцної дисципліни" і "порядку в начальному закладі". Вимоги, що пред'являлися до дітей, ставали для них настільки обов'язковими, що вони виконували їх "без яких-небудь відступів: акуратно й беззастережно", тому що твердо знали, що "учителі не дозволять їм відступити від цих вимог".
«Прагнучи домогтися повної й високої успішності, - писала викладач ПТУ М.Н. Пастухова, - я уважно аналізувала недоліки в навчанні й поведінці. Я привчила дітей до такої поведінки, що забезпечує дисциплінованість, допомагає успішності: організований вхід у клас і вихід із класу, правильна посадка, порядок ведення зошитів, акуратне готування домашніх завдань, навичка уважно слухати вчителя, ...ніяких сторонніх питань і розмов я не допускаю».
«Стійкість вимог без знижки, без поступки" була провідним принципом виховання дисципліни як у поведінки, так і в навчанні».
Дух тоталітаризму й авторитаризму виявився в регламентації режиму навчання й діяльності вчителів, у строгій персональній відповідальності директора або вчителя перед вищестоящою організацією за не успіхи учнів у навчанні, у формалізації роботи, у включенні профтехучилища в адміністративно-командну систему, у перетворенні її в придаток народногосподарських планів і державно-політичних цілей. У цей період посилено декларується вимога вивчати й знати дітей, здійснювати до них індивідуальний підхід, з повагою ставитися до особистості учня. На практиці ж скасовуються продуктивні форми роботи діагностичного й дослідницького плану й поширюються обліково-контрольні й спостережницькі форми. І успішність навчання, і боротьба з неуспішністю, і вивчення дітей з метою підвищення їхньої успішності досягалися тотальністю використовуваних засобів. Техніка й методика педагогічного впливу й викладання покликані були "змусити" учня виконувати його обов'язки перед ПТУ і державою.
У 1990 -2000 роки система контролю в ПТУ швейного профілю перетерпіла значні зміни, що зв'язано в першу чергу з веденням у практику ПТУ нових технологій педагогічного контролю, заснованих на технологіях педагогічного менеджменту.
У цей період зложилося розуміння того, що контроль покликаний забезпечити зовнішній зворотний зв'язок (контроль педагога) і внутрішню (самоконтроль учня ). Контроль спрямований на одержання інформації, аналізуючи яку, педагог вносить необхідні корективи в здійснення процесу навчання. Це може стосуватися зміни змісту, перегляду підходу до вибору форм і методів навчання або ж принципової перебудови всієї системи навчальної роботи.
У сучасних ПТУ контроль буває різних видів і форм, а також може здійснюватися за допомогою різноманітних методів. Методи контролю - це способи, за допомогою яких визначається результативність учбово-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної діяльності вчителя. Було встановлено, що найбільш доступним методом контролю є проведене викладачем, майстром професійно - технічного навчання, планомірне, цілеспрямоване й систематичне спостереження за діяльністю учнів.
У період з 1990 по 2000 роки були встановлені наступні педагогічні вимоги до організації контролю за навчальною діяльністю учнів ПТУ :
- індивідуальний характер контролю, що вимагає здійснення контролю за роботою кожного учня, за його особистою навчальною роботою, що не допускає підміни результатів навчання окремих роботи колективу, що вчиться підсумками, (групи або класу), і навпаки;
- систематичність, регулярність проведення контролю на всіх етапах процесу виховання сполучення його з іншими сторонами навчальної
- розмаїтість форм контролю, що забезпечує виконання його навчальної, розвиваючої й функції, що виховує, підвищення інтересу учнів до його проведення й результатів;
- всебічність, що укладається в тім, що контроль повинен охоплювати всі сторони процесу виховання, забезпечувати перевірку різних сторін сформованості особистості учнів ПТУ.
У період з 1990 по 200 роки зложилася думка, що контроль за виховною роботою в ПТУ організується за допомогою різних методів - це вивчення документації (планів, звітів, протоколів), методичних матеріалів; безпосереднє спостереження за поводженням учнів у різних ситуаціях, діями педагогів, проведенням заходів, справ, станом приміщень, меблів, оформлення й т.д., вивчення результатів діяльності учнів і педагогів (творчі роботи в різних формах); анкетування педагогів, учнів, батьків; рейтингова оцінка й самооцінка; бесіди з учнями, батьками, учителями, представниками громадських організацій, колективний аналіз проробленої роботи.
Проведений аналіз, дозволив установити, що в період з 1990 по 2000 роки в системі професійно – технічної освіти зложилася певна система контролю за виховним процесом, а яку входять наступні компоненти:
1. Контроль за діяльністю педагогічного колективу по створенню системи поза навчальної виховної роботи в ПТУ:
— за діяльністю директора ПТУ;
— за діяльністю заступника директори;
— за роботою заступника директори по навчально-виховній роботі, спрямованої на організацію пізнавальної діяльності учнів у поза навчальний час;
— за діяльністю організатора виховної роботи;
— за роботою керівників кружків, секцій, суспільств, педагогів-консультантів органів учнівського самоврядування;
- за діяльністю методичних об'єднань класних керівників;
- за роботою бібліотекаря й інших співробітників, причетних до організації виховної роботи.
2. Контроль за діяльністю кураторів навчальних груп, майстрів виробничого навчання.
Існують різні точки зору у визначенні змісту контролю за діяльністю класного керівника. Залежно від цілей і завдань контроль може включати різні питання, але в кожному разі істотне значення мають два моменти: рівень педагогічної майстерності класного керівника й рівень вихованості учнів, розвиток колективу. Для всебічного вивчення діяльності класного керівника можна запропонувати наступні питання:
— наявність системи виховної роботи, що забезпечує розвиток учнів; цілеспрямованість виховної діяльності керівника;
— доцільність і обґрунтованість планованої роботи;
— систематичність, всесторонність, об'єктивність і дієвість вивчення учнів і колективу;
— робота з організації, зімкненню й розвитку колективу: висування загальної перспективи перед учнями, включення учнів у суспільну й особистісні значиму спільну діяльність, створення традицій, стимулювання творчості учнів;
- робота з підвищення якості знань учнів і вихованню відповідального відношення до навчання, розвитку пізнавальних інтересів;
- керівництво розвитком самодіяльних початків у колективі: прилучення учнів до колективного планування, колективному аналізу підсумків роботи, розвиток самодіяльності й ініціативи учнів в організації справ, робота з учнівським активом;
- індивідуальна робота з учнями, створення умов для розкриття можливостей кожного;
- правильність позиції стосовно дитячих організацій і об'єднань;
- взаємодія із учителями, що працюють із даним колективом, забезпечення єдності вимог і дій з боку всіх педагогів;
- взаємодія з батьками, виховними закладами;
- педагогічна й психологічна грамотність викладача, володіння методикою виховної роботи;
— ведення документації.
3. Контроль за діяльністю учнівського колективу:
- участь учнів у різних видах позанавчальної діяльності, можливості для самореалізації кожного учня в колективах;
- раціональність структури учнівського колективу, взаємодія об'єднань і груп;
- розвиток учнівського самоврядування, організація роботи з виявлення й виховання лідерів;
- спадкоємність у діяльності учнівського колективу