- здобувають знання по швейному встаткуванню: уміння набудовувати швейне встаткування, усувати дрібні неполадки в роботі універсальних швейних машин.
- майбутні фахівці знайомлять зі швейними матеріалами і їхніми властивостями, асортименти швейних виробів, вивчають сучасні технології виконання ручних, машинних і волого-теплових операцій.
Випускник повинен уміти:
- розробляти технологічний процес виготовлення швейних виробів;
- розробляти й оформляти технологічну документацію відповідно до діючих нормативних документів;
- користуватися нормативною й довідковою літературою для вибору вихідних матеріалів, устаткування, вимірювальних засобів;
- використати сучасні програмні й технічні засоби інформаційних технологій;
- здійснювати технічний контроль якості швейних виробів;
- розраховувати параметри технологічних процесів виготовлення швейних виробів, розраховувати основні техніко-економічні показники діяльності ділянки, цеху; використати інформаційні технології для рішення професійних завдань;
- аналізувати і оцінювати стан техніки безпеки на виробничій ділянці.
Випускник повинен знати:
- нормативно-правові акти й довідкові матеріали по тематиці роботи;
- основні методи виконання робіт;
- термінологію, застосовувану в спеціальній довідковій літературі;
- діючі стандарти на розроблювальну продукцію, технологію виробництва швейних виробів;
- технічні характеристики, конструктивні особливості, призначення, принципи роботи й правила експлуатації використовуваного встаткування;
- причини утворення браку в готових виробах і способи його усунення;
- оптимальні режими й параметри технологічного процесу виготовлення швейних виробів;
- методики розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки й прогресивна технологія, раціоналізаторських пропозицій і винаходів, системи автоматичного управління технологічним устаткуванням;
- основи організації діяльності промислового підприємства й керування їм;
- правила й норми охорони праці, техніки безпеки, промислової санітарії й протипожежного захисту.
Хоч професія «Швачка» фізично й не важка, але людина, що працює по цій спеціальності повинна мати наступні якості: гарна зорово-моторна координація й точність рухів, швидка реакція, висока чутливість пальців, гарний зір, правильне сприйняття кольорів.
Підвищену вимогу ця професія пред'являє також до стійкості уваги й просторового сприйняття.
Для якісної роботи необхідно наочно-образне й логічне мислення. Людина цієї професії повинен мати витончений смак, почуття краси й гармонії, добре знати напрямки сучасної моди й уміти з'єднувати ці знання з індивідуальністю людини.
При цьому, дослідження свідчать про те, що двоє із трьох роботодавців вважають рівні підготовки кваліфікованих швачок у державних професійно-технічних навчальних закладах низьким і що не відповідають потребам виробництва. Їх не задовольняє не тільки якість підготовки, але також і рівень кваліфікації швейників.
Крім того, роботодавці скаржаться на те, що профтехосвіта здійснює підготовку кадрів без урахування вимог ринку праці. Переважна більшість учнів ПТНЗ опановують професією «закрійник», тоді як збільшилася потреба саме у швейниках.
Таким чином, методичні засади виховання фахівців швейної галузі має чітко виражені цілі – сформувати професійно компетентну особистість, але на сьогодні в професійній освіті робочих швейників спостерігається ряд недоліків і проблем, серед яких можна відзначити наступні: недостатня увага до проблем цивільного виховання учнів, ігнорування радянського позитивного досвіду виховної роботи в професійно - технічних училищах швейного профілю, відсутність чіткого планування у формуванні кадрового резерву для швейної промисловості України.
Всі ці проблеми мають безпосереднє відношення до виховної й освітньої роботи в професійно-технічних училищах України й вимагають якісно нових підходів до професійного виховання майбутніх фахівців швейної галузі України.
У процесі формування особистості конкурентоздатного компетентного фахівця швейного виробництва в ПТНЗ найважливішу роль грає професійно трудове виховання учнів, сутність якого полягає в прилученні людини до професійно-трудової діяльності й пов'язаним з нею соціальним функціям у відповідності зі спеціальністю й рівнем кваліфікації. Професійно-трудове виховання учнів ПТНЗ виступає як спеціально організований і контрольований процес прилучення студентів до професійної праці в ході становлення їх як суб'єктів цієї діяльності, ув'язаний з оволодінням кваліфікацією й вихованням професійної етики.
У результаті професійно-трудового виховання в учнів повинні бути сформовані такі якості особистості як працьовитість, любов до навколишньої природи, економічна раціональність, професійна етика, здатність приймати відповідальні рішення, уміння працювати в колективі, творчі здібності й інші якості, необхідні фахівцеві відповідно до його спеціалізації у швейному виробництві.
Професійне виховання майбутніх робітників, у тому числі й робітниках швейних виробництв, було стрижнем освітньої роботи в професійно - технічних училищах України радянського періоду. При цьому дана система еволюціонувала й розвивалася в міру розвитку суспільства (див. табл. 1.1)
Таблиця 1.1
Етапи розвитку системи підготовки робочих кадрів в Україні.
| Етап розвитку | Хронологія | Основні характеристики |
| I | До 1920 м | Система тільки формується, відкриваються перші спеціалізовані професійні навчальні заклади |
| II | 1920 – 1929 рр | Створення й становлення української системи нижчої професійної освіти, управління якою здійснювалося Головним комітетом професійно-технічної й фахової освіти. |
| III | 1929 – 1940 рр | Контроль підготовки робочих кадрів переданий господарським наркоматам. В окремих галузях промисловості створені «підприємства-школи» |
| IV | 1940 – 1959 рр | Зростання промислового виробництва, мілітаризація економіки, розробка нових родовищ корисних копалин з'явилися причинами створення державної системи трудових резервів. |
| V | 1959 – 1991 рр | Інтеграція професійно-технічної й народної освіту в єдину систему, перехід до загальних навчальних планів і програм. |
| VI | Після 1991 м | Перебудова системи профтехосвіти, пошук способів адаптації до ринкової моделі господарювання. |
Найбільш глибокі якісні зміни в системі професійної підготовки відбулися в 70-і роки. У цей період значно виріс робітничий клас, у тому числі й кількість швейних виробництв, що вимагають нових кадрів У ті роки щорічно виникало близько 60 нових професій, які вимагали робітників, що мають не тільки ґрунтовну професійну підготовку, але нові форми свідомості, коли праця стає не тільки необхідністю, але й потребою.
Автоматизація й механізація виробництва вплинули на формування нового типу кваліфікованих робітників - робочого широкого профілю, а необхідність професійної мобільності - посилення тенденції на сполучення декількох професій і спеціальностей.
Важливу роль зіграв перехід до загальної середньої освіти, що зажадав приведення всієї системи професійної підготовки й професійної освіти у відповідність із новими соціальними реаліями й завданнями. Найважливішим завданням системи професійно - технічної освіти стає підготовка різнобічно розвинених, технічно грамотних і культурних фахівців, що володіють професійною майстерністю відповідно до вимог науково-технічного прогресу й вимогами суспільства до особистості, громадянина.
З розвитком нових економічних відносин профтехучилища усе більше орієнтуються на пошук нових форм виховної роботи, вишукують додаткові можливості формування високої мотивації до професії, розвитку прагнення учнів до росту професійної майстерності.
Виховні завдання системи професійно – технічної освіти в Україні доцільно визначити, виходячи з положення Закону України “Про освіту”, в якому сказано, що метою освіти, як зазначено в законі, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.
Професійно-технічна освіта громадян здійснюється по навчальним спеціальностям (професіям), обумовленим переліком навчальних спеціальностей і одиничних кваліфікацій (професій) для установ, що забезпечують одержання професійно-технічної освіти.Перелік навчальних спеціальностей і одиничних кваліфікацій (професій) для установ, що забезпечують одержання професійно-технічної освіти., розробляється й затверджується Міністерством освіти України по Навчальні спеціальності (професії), по яких здійснюється навчання, визначаються установою, що забезпечує одержання професійно-технічної освіти., разом з організаціями - замовниками кадрів, службами зайнятості за узгодженням з державним органом управління освітою. Освітній процес в установах, що забезпечують одержання професійно-технічної освіти, включає теоретичне навчання, виробниче навчання, у тому числі виробничу практику, і виховну роботу з учнями. Отже, система виховання майбутнього фахівця – швейника в системі професійно технічної освіти, на нашу думку, доцільно розглядати як синтез освіти та виховання.Викладання - це вид діяльності, що спрямований на управління пізнавальною діяльністю. Викладанням займається переважно викладач теоретичного навчання як у процесі навчання, так і в позаурочний час. Викладання здійснюється в рамках будь-якої організаційної форми, має звичайно тверді тимчасові обмеження, строго певну мету й варіанти способів її досягнення. Логіку викладання можна жорстко запрограмувати. Майстер виробничого навчання вирішує завдання озброєння учнів знаннями, уміннями й навичками раціонально виконувати різні операції й роботи при дотриманні всіх вимог сучасної технології виробництва й організації праці.