Професійна школа ставала не тільки основним джерелом підготовки кваліфікованих робітників, але й важливою ланкою в рішенні завдань завершення переходу до загальної середньої освіти в країні.
ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР. прийняли постанову відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1969 р.
Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР і ЦК Компартії України й Ради Міністрів УРСР обговорювалися на засіданнях бюро обласних, міських, районних комітетів партії, зборах комуністів профтехучилищ. Глибоко й всебічно аналізувалося стан матеріально-технічної бази училищ і намічалися плани підготовки й переводу училищ у середні профтехучилища.
В 1972 р. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті були затверджені нові навчальні плани. У них в основному, були усунуті недоліки навчальних планів 1969 р., але й вони були ще недосконалі.
XXIV з'їзд КПРС вніс у розвиток професійно-технічної освіти принципово нові положенні. Директивами з'їзду була встановлена необхідність значного збільшення підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних училищах для того, щоб молодь одержувала спеціальність до надходження на роботу. Таким чином, профтехучилища були визнані найбільш доцільними, що відповідає епосу будівництва комуністичного суспільства в нашій країні, формою підготовки робітників.
23 червня 1972 р. ЦК КПРС і Рада .Міністрів СРСР прийняли постанову «Про подальше вдосконалювання системи професійно-технічної освіти», яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Ради Міністрів союзних республік, міністерства й відомства вжити заходів по усуненню недоліків у діяльності профтехучилищ, підвищенню якості навчальної й виховної роботи, домагатися, щоб профтехучилища готовили всебічно розвинених, ідейно стійких технічно освітніх молодих робітників, здатних освоювати й удосконалювати нову техніку.
З метою подальшого вдосконалювання професійно-технічної освіти ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним:
- розширювати й зміцнювати середні профтехучилища як найбільш перспективну форму підготовки молодого поповнення робітничого класу, забезпечити в них високий рівень професійної й загальної середньої освіти молоді;
- розвивати технічні училища, що дають робочу кваліфікацію юнакам і дівчинам, що закінчили середню загальноосвітню школу [21, с. 27].
Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті разом з Міністерством освіти СРСР, Академією педагогічних наук СРСР, міністерствами й відомствами запропоновано розробити протягом 1972-1974 р. навчальні плани й програми для середніх профтехучилищ, забезпечивши в них науково обґрунтовані співвідношення професійної й загальноосвітньої підготовки, взаємозв'язок навчального, виховного й виробничого процесів; підготувати й видати відповідно до нових навчальних програм підручники й навчальні посібники для середніх профтехучилищ із урахуванням новітніх досягнень науки, техніки й передового досвіду.
Органам професійно-технічної освіти пропонувалося забезпечити впровадження ефективних форм і методів навчання учнів, широко застосовувати сучасні технічні засоби в навчальному процесі, підсилити ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Директори профтехучилищ, керівники підприємств, будівництв, радгоспів і колгоспів повинні значно поліпшити організацію й проведення виробничої практики учнів на передових підприємствах з високим рівнем організації праці.
Державний комітет Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті й Академія педагогічних наук СРСР були зобов'язані підсилити увагу до розробки наукових проблем профтехосвіти, направити зусилля вчених на подальше вдосконалювання профтехосвіти з урахуванням впливу технічного прогресу На працю робітників, їхню психологію; на найбільш удале сполучення професійної й загальноосвітньої підготовки в середніх профтехучилищах, зміст і організацію навчального й виховного процесів, раціональне співвідношення між різними формами професійного навчання. Визнано доцільним організувати в Академії педагогічних наук СРСР відділення педагогіки й психології професійно-технічної освіти Держплану СРСР, Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Міністерству вищої й середньої фахової освіти СРСР, Радам Міністрів союзних республік було доручено передбачити підготовку інженерно-педагогічних працівників для навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, вжити заходів по підвищенню кваліфікації майстрів і викладачів профтехучилищ, підсилити увагу до роботи філій Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів.
У виконання цієї постанови ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР 24 липня 1972 р. прийняли постанову № 344, яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті, обкоми, місткоми, райкоми Компартії України, Укрпрофради, ЦК ЛКСМ України, райкоми комсомолу направити свої зусилля на виконання рішень XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду Компартії України в області розвитку професійно-технічної освіти, підвищення якості навчальної і виховної роботи, звернувши особливу увагу на вивчення суспільних наук, формування в молоді основ комуністичного світогляду, виховання високих моральних якостей, патріотизму, інтернаціоналізму, свідомого відношення до праці й суспільної власності.
Відповідно до рішень XXV з'їзду КПРС і виходячи з потреби соціально-економічного розвитку суспільства на сучасному етапі, ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили нові завдання по підвищенню рівня навчання й виховання робітників, особливо із середньою освітою, у спільній постанові від 30 серпня 1977 р. «Про подальше вдосконалювання процесу навчання й виховання учнів у системі професійно-технічної освіти» [8].
Постанова розвивала положення й висновки попередніх рішень партії й уряду із цих питань, конкретизувала й розвивала лінію партії по подальшому розширенню підготовки робітників із середньою освітою, і насамперед у середніх професійно-технічних і технічних училищах.
Вся система професійно-технічної освіти повинна була відповідати вимогам науково-технічного прогресу, завданням суспільного розвитку, бути тісно пов'язана з ідейним, моральним і трудовим загартуванням учнівської молоді.
У постанові ставиться завдання розвивати й поліпшувати роботу середніх професійно-технічних училищ як провідних навчальних закладів профтехосвіти, забезпечити їхнє раціональне розміщення відповідно до вимог суспільного виробництва й найбільш повного охоплення молоді професійною й загальною середньою освітою.
Учням створюються широкі можливості для продовження освіти й оволодіння інженерними й іншими спеціальностями. Педагогічним радам середніх професійно-технічних і технічних училищ представлене право дозволяти випускникам, що мають відмінні й гарні оцінки по всіх предметах і успішно витримав кваліфікаційні іспити, надходити (до 10% випуску училищ) у денні вищі навчальні заклади по відповідній спеціальності безпосередньо після закінчення училища.
Разом з тим у постанові відзначено, що в навчанні й вихованні молодих робітників у системі професійно-технічної освіти є ще чимало проблем і невирішених питань.
Ще велика кількість учнів готується по вузькопрофесійним спеціальностям, слабко розвивається навчання по сполучених професіях, не повною мірою задовольняються вимоги сучасного й завтрашнього виробництва до підготовки робочих кадрів [8].
Постанова звертає увагу па необхідність поліпшення роботи з морально-правового виховання учнів, формуванню стійких моральних норм, вихованню високої культури поводження, заснованої на свідомому розумінні майбутніми робітниками свого громадського обов'язку. У постанові поставлені завдання по випуску підручників, навчальних і методичних посібників.
Особливе місце для розвитку системи виховання робочої молоді мали рішення ХХVІ з'їзду КПРС .
У матеріалах ХХVІ з'їзду КПРС системі виховання робочих кадрів приділене особливе місце, позначені мети й завдання професійного виховання й освіти робочих кадрів, якими були : «підготовка для народного господарства технічно освітніх молодих кваліфікованих робочих кадрів відповідно до вимог соціально-економічного й науково–технічного прогресу, які володіють сучасним економічним мисленням, глибокими й міцними знаннями основ наук, виробництва, сучасної обчислювальної техніки, високим професійною майстерністю, здатних успішно освоювати нову техніку й технологію, брати активну участь у їхньому створенні; ідейно - політичне виховання, формування в учнів марксистсько-ленінського світогляду, виховання комуністичної переконаності, радянського патріотизму й соціалістичного інтернаціоналізму, готовності до захисту соціалістичної Батьківщини, правильного розуміння внутрішньої й міжнародної політики КПРС і Радянської держави, що відбуваються в країні й світі подій; виховання майбутніх молодих робітників свідомими й активними членами розвиненого соціалістичного суспільства, дбайливими хазяями своєї країни із властивому робітничому класу революційною ідеологією, мораллю, інтересами, колективістською психологією, високими моральними якостями, культурою праці, поведінки й побуту; виховання дбайливого відношення до соціалістичної власності, природі, пам'ятникам історії й культури; правове виховання, прищеплювання учнем поваги до радянських законів і правил соціалістичного гуртожитку, формування свідомості необхідності їхнього дотримання; естетичне виховання, розвиток потреби й здатності брати участь у створенні прекрасного в житті, праці й мистецтві; фізичне виховання, зміцнення здоров'я учнів.