Аналіз літератури [27, 42] дає змогу простежити тенденції розвитку та деякі спроби класифікацій методів навчання у вищих навчальних закладах за останнє двадцятиріччя. При цілісному підході до цього питання насамперед потрібно відмітити розподіл методів навчання на дві групи, які називаємо традиційними та нетрадиційними.
Виділялися три великі підгрупи методів навчання, які ми відносимо до традиційних [27]. У відповідності з характером пізнавальної діяльності студентів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні, алгорімічні, репродуктивні, проблемного-пошукові та дослідницькі. Мова йде про класифікацію методів навчання на основі їх внутрішньої психологічної сторони [70, 75].
Аспект передачі та сприймання навчальної інформації лежить в основі класифікації методів навчання С.Перовського, Є.Голанта [70]. Науковці поділяють методи навчання на словесні (розповідь-пояснення, бесіда, лекція), наочні (ілюстрація, демонстрація) та практичні (досліди, вправи, лабораторні роботи, реферати тощо).
У залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання, класифікацію методів здійснюють відповідно до етапів процесу навчання.
Отже, існують різні класифікації традиційних методів навчання.
Крім традиційних, у практиці педагогіки вищої школи за останні двадцять років великого розповсюдження та застосування набули й інші методи навчання, які ми називаємо нетрадиційними. Серед них певної уваги заслуговують так звані "активні" методи навчання. Особливістю є спонукання студента та викладача до активності, обов'язкову взаємодію в процесі навчання студентів між собою.
Є.Литвиненко та В.Рибальський [70] виділяють сім основних методів активного навчання: ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних ситуацій, активне програмове навчання, ігрове проектування, стажування та проблемна лекція. Методи активного навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу.
Ділова гра включає наявність ігрового моделювання та розподіл ролей між учасниками гри; наявність загальної мети всього ігрового колективу, досягнення якої забезпечується взаємодією учасників гри, підкоренням їх різнобічних інтересів цій загальній меті.
Розігрування ролей є простішим методом порівняно з діловою грою, що потребує менших затрат часу та засобів на розробку та впровадження. Взаємодія учасників ігрового заняття може здійснюватися, зокрема, у вигляді дискусій.
Аналізу конкретних ситуацій як нетрадиційного методу навчання властиві: наявність складної задачі чи проблеми, формулювання викладачем контрольних запитань з даної проблеми, обговорення можливих варіантів її вирішення.
Метод активного програмового навчання характеризується однією специфічною рисою – поінформованістю викладача у правильному чи найоптимальнішому вирішенні поставленої перед студентами проблеми.
Стажування як метод навчання полягає в тому, щоб студент у ролі стажиста займав певну посаду. Хоча і під контролем, він повинен самостійно діяти, тобто приймати рішення, взаємодіяти з іншими посадовими особами.
Проблемною є така лекція, що містить у собі проблемні, дискусійні твердження, варіанти вирішення яких досягаються обов'язковим обговоренням їх між усіма присутніми. Цьому передує монолог викладача, в якому він вводить слухачів у проблему, вказує на можливі підходи до її аналізу на матеріалі співставлення різних факторів та теорій і знайомить з деякими умовами та прецендентами її розв'язання, створюючи тим самим грунт для проблематизації зовнішнього діалогу.
Визначені мета, завдання, принципи і зміст методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” обумовлюють застосування в рамках підготовки студентів до ведення обліку алгорітмічних та проблемно-пошукових методів навчання [30, 42].
Іноді, вирішення проблеми в бухгалтерському обліку завершується
створенням алгоритму розв'язування певного класу задач. Так, для вирішення практичних завдань з бухгалтерського обліку існує алгоритм роботи з програмою “1С:Бухгалтерія”, введення послідовної та коректної інформації до програми дає змогу отримати правильні підсумкові облікові дані.. На наступних заняттях стденти за його допомогою відпрацьовують техніку розв'язування цих завдань. Вивчення теоретичних основ з бухгалтерського обліку дозволяє студентам на практичних заняттях удосконалити техніку використання комп’ютерних технологій.
Таким чином, алгоритмічний метод застосовується для набуття автоматизму при розв'язуванні певного класу завдань.
Методи проблемного викладання розробленої методики забезпечують формування знань і умінь, що здійснюється за рахунок вирішення поставлених перед студентами проблемних завдань. Ці завдання нами використано на практичних заняттях, де використовуються комп’ютерні технології, а саме завдання з використанням програми “1С:Підприємство”.. При формуванні проблемних завдань ми виходили із основного принципу – активізації пізнавальної діяльності студентів з одночасним формуванням стійкої системи знань і умінь щодо використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”. У цьому контексті викладачем формулюється проблемна ситуація і умови її виникнення. Після постановки проблеми студенти самостійно вивчають її, визначають можливі варіанти рішення, вирішують завдання на основі теоретичних знань та практичних умінь з використання програми “1С:Бухгалтерія”.
Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. В педагогічній науці не існує чіткого визначення поняттю „форма організації навчання”. Більшість учених просто обходять це питання і обмежуються буденним уявленням про суть даної категорії [74].
Загалом, форму організації навчання необхідно розуміти як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання, які реалізуються в співпаданні діяльності педагогів та студентів щодо засвоювання певного змісту матеріалу та опрацювання способів діяльності [74]. Іншими словами, форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності педагогів та студентів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. У результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.
У залежності від цілей і завдань заняття в рамках методики використані різні форми організації навчальної діяльності студентів, а саме:
- індивідуальну форму, яка застосовується при формуванні знань щодо ведення та вивчення бухгалтерського обліку в рамках лекційних занять та забезпечує врахування фізичних і психологічних особливостей студентів, їх розумових здібностей, вихідного рівня сформованості використання комп’ютерних технологій;
- групову форму, що використовується при формуванні окремих умінь використання комп’ютерних технологій у веденні обліку шляхом вирішення певних завдань у відповідності до вихідного рівня сформованості у студентів відповідних умінь;
- фронтальну форму, яка застосовується на етапі вивчення бухгалтерського обліку у програмному середовищі “1С:Підприємство” шляхом виконання спільного практичного завдання та його удосконалення на основі певних вихідних параметрів;
- самостійну форму, в рамках якої студенти здійснюють облік з використанням спеціального програмного засобу “1С”.
Запропоновані організаційні форми дозволяють врахувати особливості кожного студента, диференціювати навчальну діяльність у відповідності до базової підготовки тих, хто навчається, сприяють розвитку їх творчих можливостей і самостійності. Викладач спостерігає за роботою студентів, у разі необхідності надає додаткові пояснення, консультує, коригує роботу студентів.
Засоби методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Засоби навчання – всі різноманітні джерела знань, які включені в навчальний процес з метою вирішення освітніх задач. Засоби навчання це все те, що забезпечує організовану взаємодію [74]. За своїм призначенням засоби навчання поділяються на 3 групи:
- інформативні – дозволяють прискорити сприймання складної і великої за обсягом інформації і оптимально орієнтуватися в оперативних діях.
- Оперативні – можливість здійснювати певні завдання і операції;
- Контрольні – призначені для перевірки засвоєних знань.
Планування і організація навчально-виховного процесу на практичних лекціях з бухгалтерського обліку визначається технічним забезпеченням кабінету та інформаційно-комунікаційних технологій, наявністю певного програмного забезпечення та кадровим складом. Педагог самостійно, керуючись відповідними нормативними документами, добирає програмне забезпечення, планує послідовність вивчення окремих тем програми, їх конкретний зміст, визначає необхідність і форми поточного контролю успішності та періодичність тематичного контролю рівня навчальних досягнень.
Системне програмне забезпечення, яке використовується у навчальному процесі, повинно відповідати загальним вимогам до педагогічних програмних засобів, зокрема, мати графічний інтерфейс, бути стійким до помилкових дій користувачів, забезпечувати розмежування доступу до ресурсів системи. Зазначеним вимогам найбільш повно відповідає операційна система Windows XP яка локалізована для України, має україномовну систему меню і підказок.