Дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах (стр. 8 из 16)
У початковій школі цей вид роботи доцільно проводити у такий спосіб: спочатку вчитель з'ясовує, чи всі слова відомі дітям, чи правильно вони їх називають; потім учні самостійно добирають узагальнюючу назву; під час бесіди вчитель перевіряє, чи усвідомлюють діти, що є основним, суттєвим у кожному об'єкті і які з суттєвих ознак є спільними.
Іноді з метою запам’ятовування словникові слова можна розташовувати ритмічно і так, щоб вони римувалися. Звичайно, це не вірші і тому подібні набори слів не несуть смислового навантаження, однак у такий спосіб запам’ятовуються значно швидше. Тому, використовуючи цей вид роботи як письмо з пам’яті, дітям можуть бути запропоновані такі набори словникових слів [38]:
Горизонт, диктант, хвилина,
велосипед, диван, дитина.
Килим, вулиця, криниця,
Черешня, очерет, пшениця.
На етапах закріплення, узагальнення й систематизації знань корисною самостійною роботою є вправи на класифікацію та узагальнення: підведення видових понять під родові і навпаки; зіставлення і протиставлення. Наприклад, після ознайомлення дітей з поняттям про частини мови можна запропонувати для самостійної роботи класифікацію іменників за ознакою роду, числа, певною орфограмою; прикметників – за різними семантичними ознаками; дієслів – за часовими формами. Майже всі види цих вправ учні можуть виконувати самостійно за вказівкою вчителя або за зразком.
На уроках математики самостійна робота використовується дуже широко на всіх етапах навчального процесу під час формування умінь і навичок виконання обчислювальних операцій розв'язування задач, рівнянь, засвоєння геометричного матеріалу.
Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель повинен бути переконаний, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, засвоєні дітьми добре. Так само треба дуже уважно поставитися до способу постановки завдання. Інструкція до завдання має бути лаконічною, але точною та повною. її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому тощо. Доречно, скажімо, у процесі оволодіння другокласниками прийомом віднімання двоцифрового числа від двоцифрового перед виконанням прикладів з повним поясненням вивісити на дошці плакат-інструкцію з такими вказівками:
1. Запиши зменшуване.
2. Заміни від'ємник сумою розрядних доданків.
3. Прочитай пошепки знайдений вираз. (Від числа ... відняти суму ... і ...)
4. Згадай правило віднімання суми від числа.
5. Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший.
6. Обчисли приклад і зроби перевірку.
Самостійна робота з метою первинного закріплення повинна займати не більше 5-6 хв, щоб учитель міг зразу ж перевірити ступінь розуміння учнями нового матеріалу, виявити помилки.
У початковому курсі математики є чимало подібних і протилежних понять, властивостей, закономірностей: переставна властивість суми і добутку, взаємозв'язок між додаванням і відніманням, множенням і діленням, зменшенням і збільшенням на ...., в ... тощо. І тому іноді при первинному закріпленні вчитель може зразу ж уводити до самостійної роботи порівняльні вправи для виділення суттєвої подібності, оскільки встановлена учнями аналогія сприяє швидкому узагальненню, включенню нових фактів у сформовану систему знань.
Якщо розглядаються протилежні поняття, слід подбати, щоб і варіативність вправ сприяла чіткому розрізненню учнями істотної відмінності між поняттями при неістотній подібності (число, відрізок; збільшити на ...., в ...; знайти частину від числа, число за частиною; розв'язати задачу, текст якої наштовхує на одну дію, але насправді вона розв'язується іншою тощо).
З метою економії часу на уроках математики, в процесі самостійної роботи учнів, доцільно широко застосовувати демонстраційні таблиці, які сприяють відновленню в пам'яті математичної термінології, а також дають змогу краще засвоїти назви й компоненти арифметичних дій, до вивчення яких діти тільки-но приступають.
Пам’ятки і зразки міркувань, подані нижче, доцільно застосовувати з метою актуалізації суб’єктного досвіду й опорних знань учнів та активізації їхньої навчально-пізнавальної діяльності під час виконання самостійних завдань [114].
Доданок + Доданок = Сума
5 + 2 = 7
Невідомий доданок знаходимо відніманням:
від суми віднімаємо відомий доданок.
1. Якщо треба збільшити на х, то х додаємо.
2. Якщо треба зменшити на х, то х віднімаємо.
3. Якщо треба збільшити в х разів, то множимо на х.
Якщо треба зменшити в х разів, то ділимо на х.
Залучити кожного учня до активної діяльності на всіх етапах уроку, сформувати поняття, стійкі навички допомагають також опорні схеми. Дуже важливо, щоб вони не висіли як плакати, а підключалися до роботи на уроці [48].
4 + = 6
При додаванні:
1) дивись на останнє число;
пригадай склад цього числа
28 + 59 = 70 + 17 = 87
20 8 50 9
Або:
28 + 59 = ( 78 + 2 ) + 7 = 8778 2 7
Ефективність самостійної роботи на етапі закріплення знань, умінь і навичок можна значно підвищити за рахунок ретельно продуманого способу постановки завдань. Важливо пропонувати учням завдання в такий спосіб, щоб воно вимагало зосередженого виконання кількох дій, багатьох обчислень і водночас дуже мало записів. Продемонструємо це на завданнях для 1-ого класу:
1.Записати номер прикладу, при розв'язанні якого матимемо 0.
1) 0 + 1 4) 7 + 0
2) 0 + 5 5) 5 – 0
3) 5 + 0 6) 6 – 6
2. Записати тільки те рівняння, в якому невідоме має найбільше значення.
х + 3 = 9 4 + х = 6
5 + х = 9 х + 3 = 7
3. Один із цих прикладів має відповідь, яка відрізняється від усіх інших. Який це приклад? Запишіть.
1) 40 + 8 – 3 3) (40 + 8) – 3 5) 40 – 3 + 8
2) 40 – 8 + 3 4) 40 + (8 – 3)
Економною формою постановки завдань для самостійної роботи на етапах закріплення й перевірки обчислювальних навичок є розв'язання вправ з використанням перфокарт, що також мають детальні інструкції чи конкретні запитання, на які учні повинні дати стислі відповіді.
При організації самостійної роботи за однаковими перфокартами Галина Петрівна може швидко перевірити знання й уміння кожного учня. Максимально продуктивно використовують час і діти – вони не витрачають його на виконання другорядних операцій. Накладають перфокарти на чисті сторінки зошитів і тут же переходять до розумових вправ, передбачених завданням: обчислюють, знаходять, записують відповіді в заготовлених віконцях прямокутної, круглої чи іншої форми – залежно від змісту завдань.
Під час вивчення теми “Додавання і віднімання в межах 10 і з переходом через десяток” можна запропонувати таке завдання на перфокартах.
2 + 6 = 5 + 2 = 7 + 5 = 8 + 7 =
8 – 2 = 8 – 4 = 8 + 8 = 7 + 4 =
2 + 7 = 3 + 5 = 9 + 2 = 6 + 5 =
8 – 3 = 10 – 6 = 8 + 6 = 9 + 6 =
10 – 5 = 4 + 4 = 6 + 6 = 8 + 3 =
9 – 5 = 8 – 6 = 9 + 9 = 7 + 6 =
4 + 3 = 7 + 3 = 8 + 5 = 7 + 9 =
8 + 2 = 9 + 3 = 7 + 7 = 5 + 6 =
Для самостійного роботи з новим матеріалом у 3-4-му класах цілком доступні й нові види задач. Щоб самостійно розв'язати задачу, дитина повинна усвідомити її умову (значення числових величин, окремих слів і виразів); виділити з умови дані і шукане; знайти зв'язки між шуканим і даними.
Найскладніше для учнів – навчитися аналізувати задачу. Кращому розумінню важкодоступного під час самостійного розв'язування задач нового виду сприяють допоміжні засоби. Ними можуть бути ілюструючі схема, малюнок, короткий запис, вказівки, що, як правило, подаються або на індивідуальних картках. Якщо це картки, вони можуть мати такий вигляд:
Картка №1
1. Прочитай текст.
1 кг яблук коштує а гривень. Всього в ящику було в кг яблук. За всі яблука заплатили с гривень. Постав до задачі запитання.
2. Запиши за цією умовою три рівняння. Чому дорівнює:
а) ціна 1 кг;
б) загальна вага яблук;
в) загальна вартість.
Наведемо деякі формулювання самостійних завдань:
а) прочитати умову задачі; зробити схему або короткий запис умови;
б) придумати запитання до кожної дії повного розв'язування; виконати дії;
в) скласти задачу за коротким записом, схемою (без чисел і з числами);
г) придумати запитання до задачі, щоб замість двох дій вона розв'язувалась однією (або навпаки);
д) перебудувати задачу так, щоб відповідь не змінилась, але вона розв'язувалась двома діями тощо.
Для самостійної роботи можна пропонувати учням задачі підвищеної складності. Розв’язуючи їх школярі не тільки розширюють і збагачують свої знання, а й удосконалює пізнавальні дії, вчиться помічати незвичне в очевидному, формує навички вибору дії. Наведемо приклади таких задач з теми “Додавання і віднімання в межах 100” 2 кл. [93, с.27]:
1. У Мишка було 22 сірі кролі. 9 сірих кролів він поміняв на 5 білих. Скільки кролів залишилося у Мишка?
2. У кошику було 53 груші. Мама взяла 16 груш, щоб почастувати дітей. 4 груші вона поклала назад у кошик. На скільки груш менше стало у кошику, ніж було?
3. Сума двох менших сторін прямокутника 12 см, а більша сторона прямокутника 14 см. На скільки сантиметрів довша більша сторона від меншої?
Одним із видів самостійної роботи учнів на уроці може бути виконання тестових завдань. До кожного такого завдання школярам пропонуються 3-4 варіанти відповідей, з яких тільки одна є правильною. Відповіді добираються не механічно, а виходячи з прогнозування можливих помилок. Наведемо приклади таких завдань для учнів 4-ого класу [8, с.23].
1. запиши число 5107 у вигляді розрядних доданків.
А. 5000 + 10 + 7
Б. 5000 + 100 + 7
В. 5000 + 10 + 70
Г. 500 + 10 + 7
2. Яке з чотирицифрових чисел найбільше?
А. 6999
Б. 80805
В. 7085
Г. 7058
3. Обчисли: 60 – 24 : 6.
А. 6
Б. 56
В. 66
Г. 36