Завдання “Аргументація” полягало в наведенні студентами прикладів на запропоновані теми з досвіду роботи відомих класиків педагогіки (А. Макаренка, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін.); вчителів-новаторів (Ш. Амонашвілі, Н. Вітковської. І. Волкова, В. Шаталова та ін.); сучасних науковців (С. Жупанина, Л. Масол, Н. Миропольської, Л. Пєчко, Г. Тарасенко та ін.). Зокрема, Вікторія С. запропонувала приклади формування естетичного досвіду дитини з авторської технології Г. Тарасенко: “У своїй технології науковець запропонувала два напрями естетико-екологічного виховання дітей: організація безпосереднього емоційно-чуттєвого контакту з природою (уроки милування природою) та розвиток художньо-образного мислення дітей (уроки художнього пізнання природи)”. Студентка експериментальної групи Олена Г. проаналізувала монографію Н.Миропольської “Мистецтво слова в структурі художньої культури учня” й зазначила: “Естетичний тезаурус особистості учня залежить від естетичної логосфери школи, що представляє етику та естетику слова” (семінарське заняття “Особливості структури та формування естетичного досвіду молодших школярів”).
Завдання “Дует образів: напиши та намалюй” полягало в написанні творів-роздумів на запропоновані теми та створенні логотипів-висновків із теми. Так, твори-роздуми “Чи потрібно готувати вчителя до формування естетичного досвіду дитини?”, “Людина без пам’яті – неповноцінна, а дитина без естетичного досвіду?”, “Чи може відбуватись розумовий розвиток за рахунок естетичного?” передбачали розмірковування майбутніх фахівців над особливостями естетичного досвіду та його роллю в процесі розвитку особистості учнів початкових класів. Мета виконання такого завдання полягала в орієнтуванні студентів на діяльність, пов’язану з формуванням естетичного досвіду молодших школярів (семінарське заняття “Особливості структури та формування естетичного досвіду молодших школярів”).
Наведемо фрагмент твору-роздуму на тему “Людина без пам’яті – неповноцінна, а дитина без естетичного досвіду?” Людмили Б.: “Великі хмари холодом нагусли. Червоне листя падає в гаю...” (Л.Костенко); “Погляньте, погляньте, яка благодать! Дивіться: метелики з неба летять!” (О.Олесь). Можна ще навести безліч рядків, шедеврів літературного мистецтва. Вони написані людьми із багатим естетичним досвідом. Якщо ми хочемо, щоб українська нація майоріла Сингаївськими, Тичинами, Лучуками, то необхідно формувати естетичний досвід дитини. Дійсно, адже нам не потрібні Чингіз Айтматовські манкурти!”.
Студентка експериментальної групи Вікторія В. у своїй роботі відповідала на питання “Чи потрібно готувати вчителя до формування естетичного досвіду дитини?”: “Хочеться вигукнути на весь світ: “Люди, озирніться, адже навкруги така краса!”. Як часто ми не вміємо помічати її. Більш свідомі особистості займаються самовдосконаленням, менш свідомі так і крокують по життю. На мою думку, щоб цього не трапилось учителі початкових класів повинні бути готовими до формування естетичного досвіду дитини.
Завдання “Криголам” передбачало визначення студентами ймовірних перешкод, що можуть виникнути в процесі формування певних компонентів естетичного досвіду молодших школярів. Так, серед суттєвих перепон, що можуть виникнути в процесі активізації емоційно-позитивної реакції дитини на природу, майбутні педагоги окреслили: необізнаність учительства з педагогічними технологіями (“Неволодіння інтегративними, інтерактивними, естетичними технологіями, що призводить до суперечності між випереджальним розвитком сучасної дитини та старими, шаблонними підходами педагогів”); вузькість розуміння означеної діяльності (“Педагоги з орієнтацією на предметне “розчленовування” навколишньої дійсності підміняють внутрішній зміст поняття “естетичний досвід”, куди сукупно входять і поняття, і образи, і емоційні реакції на навколишнє буття” (семінарське заняття “Активізація емоційно-позитивної реакції дитини на природу”). На семінарському занятті “Поглиблення естетичного сприйняття молодшими школярами мистецьких творів ” проводився диспут: “Естетична цінність + молодший школяр = ?”, підготовка до якого потребувала опрацювання філософських джерел, психолого-педагогічної літератури, вивчення досвіду кращих учителів початкових класів, узагальнення власного педагогічного досвіду. Наведемо окремі питання диспуту:
- Чи може молодший школяр осягнути та усвідомити всі естетичні цінності?
- Як впливає матеріалізованість сучасного суспільства на характер естетичного виховання?
- У чому полягає причина нівелювання естетичних цінностей у порівнянні з утилітарними?
- Сформулюйте основні шляхи підняття престижу естетичних цінностей для учнів початкових класів та ін.
Так, аналізуючи причини занепаду естетичних цінностей у сучасному суспільстві, студенти експериментальних груп аргументовано виокремили такі: пришвидшення темпів життя (“Люди прагнуть фізично вижити, забуваючи про ще страшнішу смерть – духовну” (Людмила Б.); зростання розмаїття інформації (“Ганялки”, “стрілялки” – так дитячим жаргоном називаються комп’ютерні ігри. Якщо ще додати продукцію розважального характеру, то на прекрасне залишиться мало місця в дитячій свідомості” (Валентина К.); споживацький характер взаємостосунків (“Золото – це капітал! Краса літнього дощу?! Ні, ні, це невигідне вкладення!” (Аліна К.) та ін.
Майбутні фахівці виокремили й шляхи підвищення престижу естетичних цінностей: удосконалення системи підготовки вчителів (“У ВНЗ повинна бути забезпечена естетична атмосфера як у процесі навчальної, так і позанавчальної підготовки. Тільки такий учитель, прийшовши до школи, буде власним зовнішнім виглядом, діями, вчинками, поведінкою пропагувати естетичні цінності” (Ольга К.); широке залучення до розв’язання проблеми ЗМІ та громадськість (“Створення на телебаченні серії пізнавальних мультиплікаційних фільмів про красу, величне, трагічне, комічне тощо” (Марина А.); вдосконалення професійної діяльності педагогів (“Впровадження нових методів, прийомів роботи, що сприятимуть естетизації навчального матеріалу” (Олена З.) та ін. На семінарському занятті “Організація художньої творчості дітей” був проведений диспут “Чи можуть учні початкової школи творити?”. Наведемо окремі питання диспуту: Творчість – це кожний дитячий продукт? У чому полягає відповідність і певна умовність означення дитячої творчості мистецтвом? Творчість дорослого та дитини – принципово відмінні чи подібні? Який зв’язок ліворукості з творчими здібностями? Чи потрібна дитяча творчість, якщо навчання розвиває творчі здібності? У чому полягає проблема оцінювання дитячої творчості? Як можна розв’язати означену проблему? та ін.
Майбутні педагоги під час диспуту виявили неабияку активність, наполегливість, творчий підхід у розкритті змісту запропонованих проблем, зазначаючи, що “творчість дитини відрізняється від дорослого тим, що вони дивляться на світ по-різному. Варто згадати слова Я.Коменського про те, що ми створюємо себе, коли творимо. Дійсно, для дитини малюнок, виріб та ін. – це лише побічна сторона всепоглинаючого процесу життя у творчості” (Галина Г..); “Рафаель, А.Дюрер, Мікеланджело, К.Бах, Л.Бетховен, Л.Керрол, А.Пуанкаре та ін. дійсно були ліворукими. Вони досягли успіхів у тій сфері діяльності, що опосередковується функціями правої півкулі мозку. Проте видатних людей серед праворуких не менше” (Надія О.) та ін. Так, власне бачення майбутніми педагогами експериментальних груп проблеми оцінювання творчості учнів було втілене в конкретних практичних пропозиціях: “Спільне визначення з дітьми “квіточок” (критеріїв) творчого продукту. Кожному критерію відповідає своя квіточка (рожа, мальва, гвоздика та ін.)” (Наталя Г.); “ведення індивідуальних папок “Мої творчі успіхи” (Олександр С.); “виставлення двох оцінок: за зовнішнє оформлення та внутрішній зміст” (Вікторія О.); “спонукати дітей до самооцінювання та запровадження аукціонів-обговорення творчих робіт. Однак на перших аукціонах “лоти” для колективного розгляду пропонуються дітьми за бажанням” (Олеся С.); “організація в кінці кожного місяця “творчих занурень”, де молодші школярі творять у різних техніках на визначену на початку місяця тему. Роботи не оцінюються, проте творчі результати використовуються під час шкільних сімейних свят, різноманітних виховних заходів тощо” (Тамара М.) та ін.