Завдяки традиціям, звичаям і обрядам народного календаря, закладеним у них народної ідейності, моральності, естетики кожен учень, зазнавши на собі благодатний вплив народних духовних скарбів, прагне з честю продовжувати заповіти батьків, дідів і прадідів, утверджувати добрими справами: свій родовід, творити свій родослав, будувати в собі все життя храм, Добра, Правди і Краси.
Духовні скарби народного календаря концентрують у собі ідеї, знання з народної філософії, астрономії, астрології,, біології, математики, медицини, а також народної кулінарії, землеробської, зокрема хліборобської справи тощо. Завдання батьків, педколективів шкіл, учителів, вихователів, — глибоко і всебічно вивчати могутній ідейний, моральний, емоційний і естетичний потенціал народного календаря і активно прилучати учнів до його вічно пульсуючих джерел, невичерпних духовних скарбів. У цьому — запорука успішного будівництва національної школи, національної системи виховання.
Список використаної літератури.
1. Концепція національного виховання.
2. Концепція громадянського виховання.
3. Програма середньої загальноосвітньої школи 1-3 класів. – К. “Освіта” – 1998 – с. 152-157.
4. Арутюнов С.А. Народы и культуры. – М.1998 – с.152-157.
5. Болдарович З.Є. Україна в дослідженнях польських етнографів. – К., 1976. – с. 30-35.
6. Булашов Т. Український народ в своїх український народ в своїх легендах, релігійних поглядах і віруваннях. – К., 1992. – с. 105-106.
7. Булонський П.А. Избранные произведения. – М. 1961. – с. 75-80.
8. Вартовий П. Яка тепер народна школа на Вкраїні // Житє і слово. – 1930. – Т.5 – Кн..4 – с. 246.
9. Волков Ф.К. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. М. 1926 – Т2.
10. Воропай О. Звичай нашого народу: Етнографічний нарис: У 2 томах – К., 1991 – Т. 1-2.
11. Восточнославянский этнографический сборник /Под ред. С.П. Толстого. – М., 1956.
12. Вишневський О. Сучасне українське виховання. – Львів, 1996 – 233с.
13. Вудвуа Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське правознавство. – Донецьк, 1998 – 144с.
14. Гаврилюк Н.К.Картографирование явлений духовной культуры. – К., 1981. – с. 176.
15. Грушевський М. Колишня освіта і теперішня темнота // село – 1909. - №5.
16. Грушевський М. Наша школа. – 1909. – Кн.. І-ІІ – с. 1
17. Горленко В.Ф.Становлення української етнографії. – К.- 1984. – с. 205.
18. Горленко В.Ф. становление украинской этнографии конца XVIII – первой половины ХІХ ст. – К.1988. – с. 160-163.
19. Гнутель Л.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і практика – Тернопіль: “Лілія”, 1996. – с. 14-56.
20. Гуменникова Т.Р. Українські національні традиції як засіб формування української національної свідомості // Початкова школа – 1996 - №1 – с. 38-40.
21. Віденко М. Добрий початок – половина справи // Рідна школа – 1996. - №10 – с. 55-56.
22. Деякі аспекти формування національних культури студентської молоді: Збірник наукових статей. – К., 1997. – 120с.
23. Енциклопедія українознавства для студентів та школярів. – Донецьк, 1944 - 496с.
24. Этнография восточных славян. Очерки традиционной культуры. – М. – 1997.
25. Ігнатенко П.Р. та ін. Виховання громадянина і психолого-педагогічний аналіз і народознавчий аспекти. – К., 1997. – 252с.
26. Карпенчук С.Г.Теорія і методика виховання: Навчальний посібник – К., 1997. – 304с.
27. Кононенко Віталій. Символи української мови. – Івано-Франківськ, 1996. – 278с.
28. Король О.В.Методика викладення українського народознавства в школі: Навчально-методичний посібник. – К., 1998 – 368с.
29. Кутинський – Братко. Фінанси України – К. К., 1996.
30. Климинець Ю. Купальська обрядовість на Україні. – К., 1990. – с.30.
31. Кравець О.М. Звичаї українського народу: історичний етнографічний нарис – К., 1996 – с. 37-42.
32. Культурно-бытовые процессы на юге Украины / Под. Ред. Ивановой Ю.В. – М – 1979.
33. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчик З.О. Основи національного виховання. – Умань, 1993. – с. 5-26.
34. Кутельмах К. Календарно – побутова обрядовість. Традиції і сучасність// Соціологічна обрядовість на Україні – К. – 1983 – с.304-315.
35. Мишанич С.Д. Система танців в українському фольклорі // Рад. Школа. – 1990. - №2.
36. Пірне Марія. Основи етнопсихології – К., 1998. – с. 434.
37. Помиткін Є.А. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. – К., 1996. – 164с.
38. Русова С.Ф. Вибрані твори. – К. – 1996. – с. 9, 115.
39. Скуратівський В., Русалії. – К., 1996. – 733с.
40. Скуратівський В. Святвечір: У2-х кн.. – К., 1994. с. 94-95, 20-45.
41. Стельмахович М.Т. Народна педагогіка. – К.1985. – с. 43-55.
42. Стельмахович М.Т. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996. – с. 70-90.
43. Стельмахович М.Т. Українське національне виховання. Івано-Франківськ, 1993. - №8 – с. 3-7.
44. Стельмахович М.Т. Українська національна педагогіка. Навч. – метод. посібник - К., 1997. – 231с.
45. Стельмахович М.Т. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996. – 179с.
46. Теоретичні засади виховання національної самосвідомості / за ред. Д. О. Тхоржевського. – К., 1998. – 150с.
47. Усатенко Т. Коріння в етнос, віттям – у світову культуру // К. Освіта. – 1996. – с.18.
48. Ушинський К.Д. Рідне слово. Про народність у громадському вихованні. Вибрані твори: В 2-х томах. – К., 1983. – Т.1, с. 100.
49. Ушинський К.Д. Книга для тих, хто навчає. – Вибрані педагогічні твори. В 2-х томах. – К., 1983, - Т. 2, с. 244.
50. Ушинський К.Д.Вибрані педагогічні твори: В 2-х томах. Пер. з рос. – К., 1983. – Т2. – с. 99-100.
51. Українська родина: родинний і громадський побут/ Упоряди. Лідія Орел. – К., 2000.
52. Фіцула М.М.Педагогіка. навчальний посібник для студентів педагогічних закладів. – Тернопіль: Підручники і посібники, - 1996.
53. Чепіга Л. Моральне внушіння у справі виховання // Світло. – 1920. – Кн.2. – с. 20-33.
54. Чепіга Л. Читання з поясненням в сучасній школі на Вкраїні // Світло. – 1920. – Кн..7 – с. 19-20.
55. Чепіга Л. Уявна і мислиннєва творча діяльність дитини // Світло. – 1924. – Кн..9 – с.15.
56. Юрій М.Т. етногенез та менталітет українського народу. – К., 1997.
ДОДАТКИ.
СВЯТО "ОБЖИНКИ"
На столах — скатертини, хлібні вироби з, борошна нового врожаю, на стіні — вишиті рушники, в центрі — український вишитий килим.
Учитель. Рум'яна і кругла паляниця чимось подібна до сонячного світила. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль. Народне прислів'я говорить: "Без солі не смачно, без хліба не ситно". Тому сіль і хліб, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди шанувалися в народі. Без хліба немає життя. Недаремно у слів "жито" і "життя" — один корінь,
Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі.
Дорогі гості, батьки, діти! Запрошую вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире та бесіду мудру — на свято першого снопа та стародавній народний звичай святкування закінчення жнив — обжинки.
1 -й у ч е н ь.
Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.
Наша мати-пшениченька золоту сорочку тче.
А в тій золотій сорочечці, як маля,
Буде красуватися, буде усміхатися вся земля.
Подивлюся я навкруг — поле колоситься,
Урожай наш, урожай — золота пшениця.
2-й учень.
Так хай же щедро наривається соком
І колоситься золотистій сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність—годувальник-хлібі!
Господиня. Коли жито, ячмінь і пшениця дозрівають, то господиня бере хліб-сіль, громичну свічку та йде в поле заживати ниву. На узбіччі вона зупиняється і тричі кланяється ниві, промовляючи: "Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати". Жнива починали в "легкі" дні — вівторок, п'ятницю. Бажано також, щоб це збігалося з новим місяцем. Господиня трьома захватами лівої руки стинала одну жменю, потім другу і клала їх навхрест на узбіччі. Ці жменьки мали тут пролежати до кінця жнив. Третій жмуток несла додому, ставила на покутті, під образами. Перший сніп
обмолочували окремо: зерна з нього святили у церкві, а перед сівбою їх змішували з насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Часом зажинки робили, в присутності священика.
Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія і знахаря не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася так: коли дозрівав хліб, жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колоски, завивала їх вузлом — це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні, а потім усі разом поверталися додому.
Пісня «Ой, до схід сонця»:
Ой, до схід-сонця, рано-раненько
будить матуся красну Оленку. (2 р.)
Ой встань, Оленко, годі вже спати,
вже йдуть сусіди в поле жати. (2 р.)
Ой, вийшли в поле женці з серпами,
Красна Оленка з подружечками. (2 р.)
Пшеницю спілу женці пожали,
В круглі сніпочки ще й пов'язали. (2 р.)
В круглі сніпочки густі-густенькі,
В вінки зложили в часті-частенькі. (2 р.)
Пшеницю спілу вітер гойдає,
Женчиків красних мило вітає. (2 р.)
Як женці поле вкрили квітками,
Серпи новенькі вкрили квітками. (2 р.)
Завели пісню веселу, жваву,
Пішли додому женчики браві. (2 р.)
Учениця.
Пшениці шумлять довкола —
Колос колосу співає,
На просторім нашім полі
Почалися вже жнива.
Учень.
Вінець хліборобської праці — жнива.
І в душі твоїй снується радість.
Жнива! руки пахнуть зеоном.
Учениця.
Ой, сонечко вже височенько,
А жнивний час близенько,
Треба женчиків будити
Та в поле їх проводити.
Ой, женчики молоді, вставайте,
Та серпики свої нагостряйте!
Час у поле, час,
Вже ж нивонька кличе вас!
Учень.
Будуть всі вони при ділі,
Не змарнують жодну мить.
Пшениці рясні доспіли,
Треба встигнути скосить.
Господар. Колись, не так і давно, з півстоліття тому, єдиними знаряддями для збирання хліба були серп і коса. Комбайни в Україні з'явилися лише в 30-х роках нашого століття.
Отож, за тиждень після Петра починалися жнива, на полі з'являлися люди у полотняних сорочках, з мантачками за поясом і з косами в руках — косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою. Збирання зернових починалося на Прокопа— 21 липня. У цей день кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це свідчать численні приказки та прислів'я: "На Прокопа приготуй плечі для снопа", "На Прокопа має бути в полі копа".