Соціальнопедагогічні проблеми організації вільного часу старшокласників (стр. 13 из 15)

Відображення ставлення учнів до виховної діяльності в аспекті ефективного використання вільного часу

Ставлення	К/Г, %	Е/Г, %
Вважаю цю роботу одним з головних напрямків професійної діяльності соціального педагога	10,7	38,3
Вважаю цю роботу одним із звичних обов'язків соціального педагога, який не відрізняється особливою важливістю від інших його обов'язків	27,4	46,4
Вважаю, що ця робота складається з окремих виховних заходів, які потрібні в поодиноких випадках	39,7	12,2
Вважаю цю роботу обов'язком, який не належить до прямих обов'язків соціального педагога й тому виконується ним за власним бажанням і на власний розсуд	13	–
Вважаю цю роботу даремним марнуванням часу	5,1	–

Дані таблиці 2.4 дозволяють зробити висновок про ефективність експериментального навчання, якщо аналізувати його за психологічним критерієм.

Таблиця 2.5

Динаміка зміни рівня сформованості знань в учнів з питань ефективного використання вільного часу в процесі експериментальної роботи

Експериментальні групи		Контрольні групи
Рівень сформованості знань	на початку ек-сперименту, %	Наприкінці ек-сперименту, %	1-й констатуючий зріз, %	2-й контрольний зріз, %
Достатній	3	26	4	9
Середній	17	49	12	27
Низький	80	25	84	64

Більш наочно дані таблиці демонструє рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка зміни рівня сформованості знань в учнів в аспекті ефективного використання вільного часу в процесі експериментальної роботи

Саме таблиця 2.5 та рис. 2.2 демонструє ефективність експериментальної роботи. Це підтверджує і зростання індексу «задоволеності» учнів своїми знаннями. Якщо на початку експерименту він становив 0,07, то після його завершення він зріс до 0,49 (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка зміни коефіцієнта «задоволеності» учнів своїми знаннями

Етап експеримен-тальної роботи	Кількість учнів за рівнем «задоволеності» своїми знаннями					Індекс «задово-леності»
	задоволені	Цілкомзадоволені	Незадоволені	дуже незадоволені	не визначились
Початок експерименту	12	14	10	8	8	0,07
Кінець експерименту	16	21	5	6	4	0,49

Аналіз коефіцієнта “задоволеності” учнів своїми знаннями з організації культурно-дозвільневої діяльності показує, що вони усвідомлюють необхідність таких знань.

Отримані нами в процесі експерименту дані свідчать про те, що рівень розвитку культури дозвілля учнів в експериментальній групі, де перевірялася ефективність усього комплексу вирізнених нами завдань вищий, ніж у контрольній, де процес розвитку культури дозвілля здійснювався стихійно. Це дозволяє припустити, що розроблений нами комплекс організаційно-педагогічних умов – ефективний.

Стан рівня розвитку культури дозвілля учнів на початок і кінець експериментальної роботи поданий у таблиці 2. 7.

Таблиця 2.7

Результати рівня розвитку культури дозвілля учнів, %

№п/п	Рівень розвитку	Початок експерименту		Кінець експерименту
		к/г	е/г	к/г	е/г
1.	Продуктивний	7,4	8,3	8,2	33,3
2.	Інтерпретуючий	18,5	16,7	22,5	41,7
3.	Репродуктивний	6,1	7,8	7,3	25,0

Узагальнюючи результати дослідно-експериментальної роботи, ми дійшли висновку, що виконане дослідження вцілому підтвердило висунуту нами гіпотезу про те, що соціально-педагогічна діяльність із організації вільного часу старшокласників буде ефективною за таких організаційно-педагогічних умов:

· актуалізацію потреби учнів у культурно-дозвільневій діяльності, орієнтацію учнів на самореалізацію;

· розвиток індивідуальних схильностей, здібностей і особистісно-значущих якостей учнів у конкретних видах дозвільневої діяльності;

· формування досвіду культурно-дозвільневої діяльності.

Таким чином, результати дослiдно-експериментальної роботи довели кориснiсть i високу продуктивнiсть соціально-педагогічної діяльності в аспекті започаткованого дослідження.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблем вільного часу має свою історію. Ця проблема є багатоаспектною і цікавить представників різних наук (соціологів, педагогів, психологів).

Виділено також механізми соціалізації: до психологічних і соціально-психологічних механізмів соціалізації можна віднести наступні: імпринтінг, наслідування, екзистенціальний натиск, ідентифікація, рефлексія; до соціально-педагогічних механізмів соціалізації можна віднести наступні: традиційний механізм соціалізації (стихійної), інституційний, стилізований та міжособистісний механізми соціалізації. Процес соціалізації можна представити як сукупність чотирьох складових: стихійної, відносно керованої, відносно соціально контрольованої соціалізації (виховання) та більш-менш свідомі самозміни людини.

Існує зв’язок між рівнем освітнього розвитку молоді і проведенням нею вільного часу. Тобто, чим вищий рівень освіти молоді, тим більш інтелектуальні та культурні способи проведення свого вільного часу вона обирає (читання літератури, відвідування театрів, виставок і т.д.). А це, в свою чергу, сприяє більшій ефективності соціалізації та спрямовує процес соціалізації молодої людини в конструктивне русло.

Виявлено, що вільний час як соціально–історична категорія характеризується трьома основними параметрами: обсяг, структура, зміст. Виділено дві основні функції вільного часу : функція відновлення сил людини затрачених на працю та інші обов'язкові заняття; функція духовного (ідейного, культурного, естетичного і т.д.) і фізичного розвитку людини. Аналізом наукової літератури встановлено, розрізняють громадсько і особистісно-організований вільний час. Особистісно організований вільний час – час, протягом якого кожен сам вибирає чим йому зайнятися. Громадсько організований вільний час – час, протягом якого вся діяльність старшокласників перебуває під безпосереднім контролем дорослих.

Розроблено модель організації вільного часу старшокласників у процесі позакласної та позашкільної виховної роботи, яка включає: комплекс принципів, педагогічних умов, рівні розвитку культурно-дозвільної діяльності, критерії сформованості дозвільної культури, спрямованість діяльності, а також в яких сферах застосовується і як реалізовується.

Особливу роль у процесі організації позашкільної та позакласної роботи відіграє соціальний педагог. Під час роботи він керується принципами: добровільності, довіри, відкритості, прийняття цінностей іншої людини.

Встановлено той факт, Запропонована структура діяльності соціального педагога щодо організації вільного часу старшокласників, в основу якої покладено низку взаємозумовлених компонентів: діагностична, орієнтовно- прогностична, конструктивно-проектувальна, організаційна діяльність, аналітично-оцінкова, дослідницько-творча. Нами встановлено, що соціальний педагог у діяльності зі старшокласниками щодо організації вільного часу повинен володіти педагогічними здібностями (перцептивні, організаторські, дидактичні, сугестивні, науково-пізнавальні, експресивні), професійними вміннями (конструктивні, гностичні, інформаційні, організаторські, комунікативні) та педагогічною технікою, яка передбачає застосування вербальних і невербальних прийомів.

Список використаних джерел:

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: учебник для студентов ВУЗов. Экатеренбург, 1999.

2. Актуальні проблеми соціально – педагогічної роботи ( модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг ред. А.Й.Капської. – К., 2002.

3. Бабосов Е. М. Прикладная социология: Учеб. Пособие. –– Мн.: ТетраСистемс, 2000. –– 496 с.

4. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе. / Вопросы психологии, 1978, №4.

5. Брилін Б. А. Педагогічні проблеми організації вільного часу школярів // Педагогіка і психологія, № 4 (13) 1996.

6. Бурая Г.С. Соціальна робота . – Харків, 1994.

7. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика . – М.: “Академія. 1990.

8. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Мухиной. – М.: Просвещение, 1984.

9. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля.-Харків, 1999.

10. Галузинський В.М., Масленнікова Н.П. Самовиховання та самоосвіта школярів – К., 1969.

11. Гармаш І.І. У годину дозвілля : Книга. – Київ: 1998.

12. Ерасов Б.С. Социальная культурология. –– М.: Аспект Пресс, 1996.

13. Зимняя Й.А. Функционально – ролевой репертуар деятельности социального работника // Функции и роли социальних работников в условиях обеспечения адресной системы социальной защиты населения. – М.,1997.

14. Зміст і методика позакласної виховної роботи за інтересами / За ред. А.Й.Капської – К.: ІЗМН, 1993.

15. Зміст та організаційні форми позаурочної виховної роботи у закладах профтехосвіти. Методичні рекомендації. – К.: ІЗМН, 1995.

16. Капська А.Й. Соціальна робота : деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К., 2001.

17. Кисилева Т.Г. Теория досуга за рубежом. - М.,1992.

18. Ковалев А.Г. Самавоспитание школ ьнков. – М., 1967.

19. Коваль Л. Г., Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка. - К: ІЗМН, 1997.

20. Ковтун О.М., Тарасенко В.І. Дозвілля розумне, змістовне.- К.: Т – во „Знання” УРСР. 1987.

21. Кон И.С. Ребенок и общество. –– М.: Наука, 1988. –– 270 с.

22. Концепція позакласної виховної роботи загальноосвітньої школи // Рад. Школа. – 1991. - №6 – с. 48 – 56.