Смекни!
smekni.com

Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів (стр. 3 из 7)

"Лисичка та журавель".

— Здоров, Іване-царенку! Куди тебе Бог несе?

— їду, — каже, — дідусю, світ за очі, шукати своєї жінки, вона десь у тридесятім царстві, у Баби-Яги— костяної ноги... Чи ви, дідусю, не знаєте, де вона живе?

— Чому не знати? Знаю.

— Скажіть, будь ласка, дідусю, й мені!

"Царівна-жаба".

Виділені слова записуються на дошці і використо­вуються в наступному завданні.

III. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на теми " Ми прийшли в бібліотеку", "На пе­рерві", "Ми робимо покупки" та інші. Дітям необхідно в парах скласти діалог з використанням ввічливих слів, виділених із казки. Такий вид роботи сприяє розвитку практично-діяльнісного компонента поведінки.

Пропонуємо деякі види роботи з українською на­родною казкою "їжак та заєць".

1. Після прочитання казки дітям пропонуються запитання, які допоможуть розкрити моральне на­вантаження казки.

— Яке правило спілкування порушили їжачок і заєць?

— Як повівся зайчик?

— Чому поведінку зайчика не можна назвати культурною?

— Які почуття викликала в тебе поведінка зайчика?

— Чому їжачок та його жінка змогли перемогти?

— Що трапилось із зайчиком?

— Чому він був покараний?

— Які почуття викликала в тебе поведінка їжака та його дружини?

2. Добір прислів'їв, які відображають головну думку казки. Якщо діти знають недостатню кількість прислів'їв, то вчитель пропонує вибрати з тих, що за­писані на дошці.

3. Тестування.

а) Зайчик, зустрівши їжака:

— привітався з ним;

— почав насміхатися над їжачком;

— пригостив їжачка капустою.

б) їжачок придумав, як перемогти зайця, тому що був:

— сильний;

— кмітливий;

— хитрий.

в) їжачок та його жінка перемогли, бо були:

— дружні;

— хоробрі;

— сміливі.

г) Зайця провчили, бо він:

— повільно бігав;

— був не кмітливим.

д) Яке правило порушив заєць:

— не можна вихвалятися;

— не можна насміхатися з іншого;

— не можна брати чужі речі.

4. Складання продовження казки.

— Що було далі? Чи розумів заєць, чому його провчили?

— Могли б заєць і їжак потоваришувати? Скласти продовження казки, де їжачок і заєць помирились. Показати, як вони це зроблять. Для цьо­го необхідно скласти діалог між їжачком і зайчиком з використанням ввічливих слів або мирилок.

5. Складання казки "навпаки".

— Що б могло відбутися у казці, якби з моменту зустрічі зайчик і їжачок поводилися культурно.

6. Гра-інсценізація: казка "навпаки".

Таку інсценізацію необхідно підготувати зазда­легідь. Бажано, щоб вона містила вправу, яку на уроці можуть повторити інші учні. Діти отримують завдання додому: скласти аналогічну казку.

Продовжувати працювати над правилами куль­турної поведінки, а саме, над правилами спілкування з товаришами, можна також і на уроках фізкультури або під час прогулянок у групі подовженого дня. Для цього слід використовувати українські народні ігри. Вчитель має керувати грою таким чином, щоб вона . сприяла розширенню та накопиченню досвіду про форми та способи культурної поведінки під час спілкування з товаришами, про наслідки порушень певних правил, встановлених громадою (в даному ви­падку правила гри), виробляти звичку дотримуватися норм, що висуваються перед учнями. Організацію та керівництво грою можна умовно поділити на етапи:

І. Підготовка до гри.

1. Вчитель ознайомлює дітей з правилами та змістом гри. Обговорюються умови, за яких гра буде цікавою.

Умови (або правила) гри:

o Всі учасники дотримуватимуться правил.

o Команда буде дружною та дисциплінованою (якщо гра командна).

o У грі мають брати участь всі.

o Не можна насміхатися з невдач інших.

Кожну з умов учитель підкріплює прислів'ям:

Дружні сороки орла, заклюють.

Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.

Добре роби — добре й буде.

2. Вивчення лічилок та мирилок.

Учитель пояснює, що для визначення ведучого можна використовувати лічилки. Це запобігає виникненню сварок.

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться —

Той буде жмуриться.

Вийшов зайчик погулять —

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Як нам бути, що зробити —

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувать:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Мирилки вивчаються з дітьми для створення не­обхідного емоційного настрою, а також для набуття вміння миритися. Це зумовлено віковими особливо­стями молодших школярів, які часто сваряться, не вміючи поступатись один одному, а посварившись — не знають, як помиритися.

Мир — миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні.

Поцілуймося!

II. Проведення гри.

Вчитель стежить за чітким виконанням правил гри. При порушенні останніх гра припиняється, про­водиться аналіз порушення, з'ясовується, як потрібно діяти, гра продовжується далі.

III. Аналіз гри.

Аналізується хід гри в цілому. Обов'язково визна­чається; чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося?

Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдала­ся, або була не цікавою. Кожну відповідь учні підкріплюють прислів'ями.

Ми з досвіду переконалися, що використання фольклору як засобу виховання учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє формуванню культури поведінки.


2.3. Виховання усвідомлення краси слова засобами усної народної творчості.

Пригадаймо, як у давнину виховували І нав­чали дітей. За важкою роботою не було зайвої хвилину часу, щоб довго і докладно пояснювати правила поведінки. Тут на допомогу приходили маленькі прислів'я, ті ж правила, але по­дані з гумором, з долею іронії, до того ж мелодійні й легко запам'ятовувані. Вечорами вже сама молодь, збираючись, обмінювалась дотепами, жартами, пере­низувала ними розповіді, ігри.

Та й зараз важко уявити собі хоч один підручник рідної мови або читання без прислів'їв. У цих витво­рах мистецтва прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостере­ження, піклування про людей та взаємини між ни­ми, а й чарівна привабливість рідної мови, поетич­ний геній народу.

Прикро те, що хоча в навчальних посібниках і відведено чимало місця цим творам-мініатюрам, та часто-густо вони просто нехтуються вчителем (він обмежується одним запитанням: «Що означ не це прислів'я?»). Ось тут і виникає суперечність, коли, з одного боку, існує незліченна кількість прислів'їв, а з іншого — діти мало обізнані як із жанром, так і з його зразками. І нерідко наприкінці 2 класу учні не можуть пояснити зміст багатьох прислів'їв.

Щоправда, такою ситуацією гріх не скористатися для розвитку дитячої фантазії, але все-таки на почат­ку 1 класу, коли школярі ще не ознайомлені зі спе­цифікою жанру, вони кожне прислів'я сприймають буквально. І скільки б учитель не говорив: «Під лежа­чий камінь вода не тече», учні дивитимуться на ньо­го здивованими очима. Водночас таке нерозуміння породжує бажання розібратися, розв'язати проблему. Варто спробувати складати разом з дітьми казки, оповідання, різні фантастичні твори, нісенітниці, ви­ходячи з тексту прислів'їв, наприклад, таких:

Пішов кіт спати, а миші танцювати.

Мертвого лева і заєць скубне (а раптом лев оживе?).

Любить кіт рибку, та в воду лізти не хоче.

І гуси вола з ніг звалять, як їх багато (а слона?).

Тут будуть доречними і створені дітьми малюнки, ілюстрації до прислів'їв або власних творів.

У мовленнєву практику першокласників термін «прислів'я» традиційно вводиться після читання спе­ціально дібраної або поміщеної у підручнику казки (оповідання) «Сім лозин», «Кіт і пес», «Котик і півник». Далі вчитель підсумовує:

— Так буває і в житті людей... В такому випадку так і говорять: «Щасливо там жити, де вміють дру­жити» («Друг пізнається у біді» тощо). Подібний вислів, що узагальнює схожі ситуації в житті, назива­ють прислів'ям. Прислів'я — це народна мудрість.

Але можна спробувати ввести в активний обіг по­няття «прислів'я» й інакше. Наприклад, враховуючи попередній життєвий досвід дітей, записати на дошці кілька речень, серед яких будуть і давно відомі прислів'я: «Друг пізнається у біді», «Лише того мож­на назвати своїм справжнім товаришем, хто в горі буде поруч», «Найкраще кілька разів подумати, пере­вірити, а потім тільки виконувати завдання», «Сім разів відмір, один раз відріж» тощо.

Як бачимо, серед перелічених речень є і прислів'я, і їхні тлумачення, що полегшить учням з'ясувати суть жанру. Для цього можна скористатися наступними запитаннями:

— Які з висловів ви чули раніше? Від кого ви їх чу­ли? Навіщо їх говорили? Можливо, хтось знає, як на­зиваються такі речення? Як можна пояснити значен­ня першого прислів'я? Відшукайте на дошці речення, що розкриває зміст цього прислів'я? Яке з цих двох висловлювань вам більше подобається? Чому? До­ведіть. Коли ми можемо так сказати? Які ще прис­лів'я ви знаєте? Що, на вашу думку, таке прислів'я?

Таким чином досягнемо усвідомлення дітьми то­го, що прислів'я:

1) відомі давно;

2) за їх допомогою повчають;

3) це народна мудрість, виражена в короткій формі.

Але не всі прислів'я легко аналізуються і поясню­ються дітьми. Тому для полегшення вивчення цих творів-мініатюр варто дотримуватися послідовності від простого до складного, від відомого до невідомого.

Прислів'я розподіляються за ступенем складності на три групи:

1) прислів'я з прямим значенням («Без праці нe проживеш»);

2) прислів'я з прямим і переносним значенням («Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре робить»);