Смекни!
smekni.com

Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів (стр. 4 из 7)

3) інакомовлення, або прислів'я з переносним значенням («Чути віз по гуркоту коліс»).

Перша група найдоступніша для дитячого сприй­мання («Зробив діло — гуляй сміло», «Громадою ве­лику справу зробиш» тощо) завдяки тому, що в таких прислів'ях конкретне значення кожного слова допо­магає пояснити значення усього вислову. Наприклад, школярі тлумачать «Добрі діти доброго слова послу­хають»: «Гарна і розумна дитина послухається порад дорослих», або ж, дещо змістивши наголоси в прислів'ї, діти звертають увагу й на інше його тракту­вання: «Хороше дитя послухає тільки добрі поради, а злих не виконуватиме». Учні схоплюють ще одну важ­ливу ознаку прислів'їв: їх емоційну незабарвленість поза певною ситуацією використання. Конкретний зміст кожного такого твору-мініатюри розкривається тільки в ситуативному оточенні. Тут варто запропону­вати школярам відшукати у своєму минулому досвіді події, що могли б спонукати до висловлення прис­лів'їв, або ж самостійно придумати їх.

Ця група прислів'їв виступає також ефективним засобом виховання моральних почуттів учнів на клас­них годинах, у бесідах, дискусіях для обговорення різноманітних вчинків чи людських вад.

Без праці не проживеш.

Більше роби, та менше говори.

Будь господарем своєму слову.

Книжку читай — розуму набирай.

Вчитися ніколи не пізно.

Друга група — прислів'я, в яких поєднується і пря­ме, і переносне значення. Вона не менш важлива, оскіль­ки слугує містком від першої групи до інакомовлення («Дерево видно за плодами, а людину — за її ділами», «Коня керують уздами, а людину словами» тощо).

Такі прислів'я особливих труднощів у тлумаченні не викликають — перша частина пояснює другу або нав­паки. Але важливо обов'язково звернути дитячу увагу на влучно дібрані порівняння, наприклад, дерево — людина, плід — діло, кінь — людина, узда — слово.

Така робота не лишає школярів байдужими до влучних народних афоризмів, вони замислюються над їх значенням, дослуховуються до їх звучання.

Ці вислови пробуджують у дітей естетичні почут­тя, вчать розуміти виразність, образність рідної мови, готують до сприймання поезії.

Птиця створена для польоту, а людина — для роботи.

Добрий чоловік без роботи, що бджола без меду.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Наука для людини, як сонце для життя.

Гарна птиця пером, а людина розумом.

Голова без розуму, що млин без води.

Поміч у свій час, що дощ у засуху.

Остання група прислів'їв — інакомовлення. Зовсім не дивно, що подеколи учні намагаються розгадати їх як загадки. Але на відміну від загадки, де потрібно відшукати зашифрований предмет (явище), в прислів'ях криється характеристика певної ситу­ації, яка легко виявляється в конкретних умовах, де розтлумачує події і вчинки. Саме тому метафоричні прислів'я найліпше вводити в активний мовленнєвий запас дітей, «прив'язуючи» до певної ситуації. Можливі два шляхи накопичення прислів'їв:

1) природний — від ситуації до прислів'я;

2) творчий — від прислів'я до ситуації. Перший недаремно названо природним. Як відомо, прислів'я виникали або спонтанно, як оцінка чи дотеп­на характеристика ситуації, якихось рис вдачі (нап­риклад, хвалькові говорили: «На небі чути, як мухи кашляють», байдужому казали: «Байдуже ракові, в якім горшку його варять» тощо), або були засновані на дов­гих спостереженнях. Наприклад, побачила давня люди­на камінець, придивилась до нього уважніше, порівняла з рослинами — росте без корінця. Оформилась думка: «Камінь росте без коріння». Поступово мудрець помітив, що безпритульний камінець схожий на поз­бавлену захисту людину. Так з'явилось переносне зна­чення цього речення, яке тепер стало прислів'ям УЧНІ значення цього вислову здатні осягнути після прочи­тання притчі «Корінь життя» [Паламарчук О., Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошина Н.Й. Читанка 3(4). — К.: Освіта, 1993. — С. 15—16], «Плакучий бук» [А.Хорунжий] [Там само. — С. 32—34].

Спосіб утворення інакомовностей можна показати під час вивчення байок А.Глібова. Мораль байки схо­жа до прислів'їв своєю лаконічністю, виразністю уза­гальнень. Вона так само виводиться з конкретних фактів, свідком яких неначе був байкар. («...Що, брати­ку, посіяв, те й пожни!», «... Дурне безладдя лихо діє», «На, небоже, те, що мені не гоже» та багато інших). Дітям також буде цікаво дізнатись, що прислів'я іноді виникали з казок («Битий небитого везе» тощо).

Вивчення прислів'їв продовжується підбором до сюжетних малюнків, оповідань, казок, віршів най­більше відповідних зразків цього жанру усної народ­ної творчості.

Другий шлях — творчий. Він передбачає моделю­вання ситуацій можливого використання прислів'їв, створення сюжетних малюнків. Цікавим і ефектив­ним буде написання коротеньких творів за заданою темою-прислів'ям. Наприклад,

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Сказав якось хлопчик матері образливе слово. Заплака­ла мати. «Пробач», — сказав син. Вона ж відповіла: «Рана від колючки загоїться, й сліду не залишиться. Рана від сло­ва також заживе, проте слід глибокий зостанеться».

Дружили два хлопчики. Одного разу вони засперечали­ся і один другого обізвав. Той і образився. Дружбу такою, якою вона була раніше, не повернеш. Якщо вдарити шаб­лею, вона поранить тіло. Але рана заживе, і ти забудеш. Якщо ж сказати образливе слово, воно поранить душу і ніко­ли не забудеться.

З цією ж метою можна використати наступні іносказання:

яка пташка, така й пісня;

дружній череді вовк не страшний;

добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш;

з великої хмари малий дощ буває;

верба товста, а в середині пуста.

Не варто забувати, що кожне прислів'я потребує глибокого аналізу. Три наступні запитання виявляють як ідею, так і словесний візерунок, з якого зіткане прислів'я:

1) Як ти розумієш прислів'я?

2) Що тобі в прислів'ї найбільше сподобалось?

3) В чому його сила?

Покажемо це на прикладі прислів'я «Камінь рос­те без коріння».

Це прислів'я могло виникнути у будь-який час, але його переносне значення з'явилось тоді, коли хтось порівняв до­лю людини, що постійно перебуває далеко від Батьківщи­ни і сумує за нею, з каменем, що так само може потрапи­ти далеко від скелі. Можливе й інше пояснення, що жорстока і черства людина не має коренів, так, як і камінь.

Прислів'я мені подобається простотою мови, завдяки чому можна легко зрозуміти зміст. А його сила в близь­кості до народу, вона вчить людей не перетворюватись на камінь і не забувати свої корені.

За такого аналізу школярі сприймуть глибину прис­лів'я, зрозуміють зроблені узагальнення, побачать і відчу­ють, якими засобами досягається художня досконалість.

На цьому етапі доцільним також буде вид робо­ти з трьома прислів'ями — з переносним значен­ням, переносним і прямим, прямим — до теми «Праця»:

Всього не переробиш, а прагнути треба.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

Бджілка мала, а й та працює.

До теми «Знання»:

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Пташка красна пір'ям, а людина знанням.

Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий.

Така добірка сприятиме розумінню дітьми остан­ньої групи прислів'їв, допоможе з'ясувати її особли­вості, виявити глибинне значення та метафоричність.

Робота над прислів'ями може бути продовжена і в позаурочний час Це ігри «Хто більше знає прислів'їв?» на конкретну задану вчителем тему, бе­сіди, конкурси на кращий малюнок за прислів'ям, на кращий сюжет, створення класної «Скарбнички на­родної мудрості» і так далі.

Підбиваючи підсумок, хочеться навести слова В.Сухомлинського: «Найважливішим засобом впливу на ди­тину, облагороджуванням її почуттів, думок, пережи­вань, є краса і велич, сила і виразність рідного слова Роль цього засобу в початковій школі, де кожна зустріч з новим явищем навколишнього світу пробуджує в сер­цях дітей почуття захоплення, неможливо переоціни­ти». [Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям — Вибр. твори: У 5 Т. — К: Рад. шк., 1977. — Т.З. — C.202]


РОЗДІЛ ІІІ

Можливості використання фольклору як могутнього засобу морально-естетичного виховання з точки зору педагогічного та наукового досвіду

3.1. Історична роль фольклору у морально-естетичному вихованні школярів.

Чому сьогодні так часто з являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на "Ви". Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність, у наших родинах виховували змалку.

Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7-10 років могла вже вишити собі сорочку. Талановитий майстер, який виготовив багато музичних інструментів (зокрема, бандур), нині вже покійний Олександр Корнієвський розповідав, що він навчився працювати з деревом від батька і у семирічному віці сам зробив маленьку скрипку.

Відома ткаля і співачка з Рівненського Полісся Уляна Кот ткати навчилася від матері і від неї ж перейняла кількасот пісень.

Старійшина народного малярства Марія Приймаченко розповідала, що в семирічному віці намалювала у своїй хаті на стіні над лавою сільських музикантів сірою глиною. Односельці просили потім: "Маріє, намалюй і нам!"

Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, ягоди, на ярмарок, у гості.

Діти у сім'ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу (останнє заняття Остап Вишня дотепно називає "університетами"). О.Довженко у "Зачарованій Десні" поетично і тепло описує спогади про гуртовий сінокіс.